СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Пресвята Євхаристія є стислим змістом і підсумком нашої віри»
1 липня 2021 року, у день празника Торжественного поклоніння Пресвятим Тайнам Тіла і Крови Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, єпископ Коломийської єпархії владика Василь Івасюк поділився своїми роздумами про те, що саме Святе Письмо говорить про це Таїнство. Владика спочатку звернув увагу на пророцтва та прообрази Старого Завіту, відтак — на установлення Таїнства Пресвятої Євхаристії у Новому Завіті та завершив свою проповідь ствердженням життєвої важливості споживання Тіла і Крови Спасителя для християн.
Вступ. Пресвята Євхаристія є стислим змістом і підсумком нашої віри.
І). Передісторія Євхаристії у Старому Завіті
Свято Євхаристії бере свій початок в раю від дерева життя та його плодів. На жаль, Єва та Адам скуштували плід забороненого дерева і тому їм було відмовлено споживати плоди з дерева життя. Дерево життя — це прообраз Христа, а Його плід — це прообраз Євхаристії. Книга Одкровення говорить, що Бог дозволить людям «споживати від дерева життя, що в Божому раю» (Од. 2, 7). Коли прийде повнота часу, то на місці старого дерева буде посаджене нове, з якого будемо споживати плоди вічного спасіння.
Авраам повертався з військовою перемогою. Його зустрічає Мелхіседек — цар при вході до міста Салему (Єрусалиму). Цар «виніс хліб і вино — він був священик Бога Всевишнього — поблагословив його [Авраама]» (Бт. 14, 18–19). Мелхіседек є «уподібнений до Божого Сина, — зостається священиком повіки» (Євр. 7, 3), бо приносить у жертву хліб та вино. Хліб та вино — це прообрази Тіла та Крові Христа, тобто Пресвятої Євхаристії.
Жертвоприношення Мелхіседека
Бог, перевіряючи Авраама, сказав «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака» та принеси його у жертву на горі Морія. (Бт. 22, 2). Ісаак запитує свого батька: «Чому немає ягняти для жертви всепалення?». Авраам відповідає: «Бог подбає собі ягня на всепалення, сину» (Бт. 22, 8). Євангеліє від Івана на Пасху називає Ісуса «Ось Агнець Божий» (Ів. 1, 29), «Єдинородний Син» (Ів.1, 18), Котрий принесений у жертву за людство.
Бог вказує Мойсею як визволити ізраїльтян з Єгипту. Потрібно взяти однорічне ягня і його кров’ю помазати одвірки домів, «де їстимуть його» (Вих. 12, 5–8). Святий Павло пише: «Бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву» (І Кор 5, 7). Ісуса порівнюють із Пасхальним Ягням, а споживання цього Ягняти — зі споживанням Ісусового тіла. Ісус сам говорить: «Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій» (Ів. 6, 55).
Ізраїльтяни, вийшовши з Єгипту, пішли в пустелю. Бог зіслав їм у пустелі хліб небесний: «Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть денну пайку» (Вих. 16, 4). Ісус сам стверджує: «Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли. Це ж — хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер» (Ів. 6, 49–50).
Книга пророка Ісаї містить сильний прообраз страждаючого чоловіка — Месії, Ісуса Христа. «Та він наші недуги взяв на себе. (…) Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. (…) Усі, як вівці ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; (…) та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, (…) Насильно, скорим судом його вхопили. (…) він принесе своє життя в покуту (…) і рука його вчинить успішно волю Господню» (Іс. 53, 4–10). Месія є слугою і порівнюється із ягням та із жертовним приношенням, бо своєю праведністю «виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі» (Іс. 53, 11). Отже, за словами Євангелиста Івана, Ісус є «Агнець Божий» та «примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу» (І Ів. 2, 2).
ІІ). Встановлення Таїнства Пресвятої Євхаристії Ісусом Христом
Ісус народився у Вифлеємі, що із єврейської означає «Дім Хліба». Пастушки прийшли поклонитися новонародженому Спасителеві, пізніше три царі, Ірод же почав переслідувати і т. д. Кожна людина у різний час свого життя пізнає значення Євхаристії, тобто хтось поклоняється, а хтось переслідує. Іван Хреститель на Йордані словами: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1, 29), вказує на Ісуса, використовуючи важливість образу ягняти у Старому Завіті. Саме у смерті та воскресінні Ісуса Христа збуваються ці слова.
Євангелист Матей вказує на вибраний Євхаристійний спосіб Спасителя: залишитися між людьми «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20). З цієї причини священик використовує ці слова Івана Хрестителя під час Літургії, коли підносить освячений Агнець: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1, 29).
Ісус, нагодувавши п’ять тисяч народу, вказує на Євхаристію, її встановлення та приготування Своїх учнів до її прийняття. Під час цього чудесного насичення людей, Ісус виконує ті ж самі чотири дії, які Він повторить на Тайній Вечері: «узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом» (Лк. 9, 16). Під час Тайної Вечері Матей пише: «Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: „Беріть, їжте: це Моє тіло“ (Мт. 26, 26).
Ісус сказав: «Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу» (Ів. 6, 51). Євреї сміялися з цього, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» (Ів. 6, 52) Ісус твердо повторює: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі… Бо тіло Моє — їжа правдива, і кров Моя — правдивий напій» (Ів. 6, 53–55). І щоб погасити будь-яку плутанину, Ісус додає нове слово: «хто споживає мене, житиме мною» (Ів. 6, 57). Від того часу багато учнів не змогли прийняти це чітке вчення, «відступилися від нього і більше з ним не ходили» (Ів. 6, 66). Євангеліє від Матея виділяє унікальне слово під час молитви Отче Наш: «Хліб наш щоденний дай нам нині» (Мт. 6, 11), як посилання на Євхаристію.
Під час Тайної Вечері Ісус встановлює Євхаристію. Христос бере хліб, ламає його і каже: «Це — моє тіло, що за вас віддається» (Лк. 22, 19). Потім Він бере чашу і каже: «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22, 20). Потім Він наказує їм: «Чиніть це на мій спомин» (Лк. 22, 19). На Тайній Вечері сам Ісус є цим пасхальним Агнцем (1 Кор 5, 7).
Євангелія від Луки (Лк. 24, 13–35) дає короткий опис Літургії, в якій брали участь учні та в якій беремо нині і ми з вами.
У першій частині маємо Літургію Слова. Двоє учнів подорожували з Єрусалиму до Емаусу в неділю після розп’яття Ісуса. Христос сам наблизився до них, хоча вони не впізнали Його. Воскреслий Ісус, «почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього» (Лк. 24, 27). Сюди входить: читання тропарів, апостола та Євангелія і пояснення їхнього змісту.
Опісля починається друга частина — Літургія Євхаристії. Воскреслий Ісус сів з ними за стіл, та «взяв хліб, поблагословив і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали» (Лк. 24, 30–31). Апостоли повернулися до Єрусалиму і з подивом розповіли учням, «що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба» (Лк. 24, 35). Воскреслий Христос є знайдений у Євхаристії.
ІІІ). Наша спільнота
Діяння Апостолів розповідають як учні святкували Євхаристію. «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах». (Дії 2, 42). «Ламання хліба» — це посилання на Євхаристію, яку Христос встановив під час Тайної Вечері. Ми нині так само знаходимося у храмі Михаїла «на ламанні хліба й молитвах» (Дії 2, 42). Євхаристія — це справді Тіло і Кров Христа: «Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла?» (І Кор. 10, 16). Також Євхаристія є викликом для кожного із нас, щоб ми не приймали її негідно. Бо за словами апостола Павла: «Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню» (І Кор 11, 23–29).
У Книзі Одкровення євангелист Іван показує, що євхаристійне богослужіння уособлює і знаходить своє звершення у небесному богослужінні, «на шлюбній вечері Агнця» (Од. 19, 9). І ми, християни, вже беремо участь у цьому небесному богослужінні. В книзі Одкровення, глави 4–5, Іван описує: Пасхального Агнця; священиків, котрі проголошують Боже одкровення; кадила, пісні, ангелів, молитви, поклоніння «Свят, Свят, Свят», і т. д. Ці елементи показують, що Літургія — це не винахід Церкви, але це дар, в якому християни вже тут, на землі, беруть участь у досконалому небесному богослужінні.
Висновки. І нині Церква закликає вас до молитви за спасіння світу. Хай Євхаристія допоможе вам розпалити свою віру, не цуратись та не зневажати розп’яття у своїх домівках негідним життям, не тільки у неділі і свята відвідувати Літургію, але якнайчастіше брати у ній участь, збирати сім’ю щовечора на молитву і читання Святого Письма; плекати дух любові та жертовності у нашому бізнесі, соціальному житті та гідно виконувати свої обов’язки. Сили зла об’єднані, а сили добра розділені. Ми, можливо, не зможемо зустрітись з ними в одному храмі, — але ми можемо зустрітися на колінах у молитві. Можна все життя сповідатися, але жодного разу не покаятися.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, будь нашою Покровителькою у цьому складному житті.
Господи, дозволь нам відійти з цього світу, прощеними людьми і помилуваними Богом. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
1 липня 2021 року,
у день празника Торжественного поклоніння Пресвятим Тайнам Тіла і Крови
Господа і Спаса нашого Ісуса Христа,
катедральний собор Преображення Господнього,
м. Коломия
