СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Піст має пройти кожна людина особисто і весь народ разом, щоб увійти до Царства Божого»
У Сиропусну неділю, 14 березня 2021 року, єпископ Коломийської єпархії владика Василь Івасюк запросив кожного вірного до особистого навернення та повернення до Божої любові упродовж благодатного періоду Великого посту. «На початку Великого посту кожного року пригадуємо свою загублену Батьківщину та Батьківський дім. Розпочинаючи Чотиридесятницю, хочемо запалити дух, очистити серце й розум так, щоб повернутися до Бога Отця», — мовив архиєрей.
«Коли ви прощатимете людям їхні провини,
то й Отець ваш небесний простить вам»
(Мт. 6, 14)
Вступ. Сиропусна неділя пригадує спосіб повернення людини до Бога, що лежить через вміння прощати й просити прощення.
І). Що таке прощення? Простити означає вибачити кривдникові. У Святому Письмі слово прощати буквально означає відпускати. Іншими словами, прощена людина не потребує повертати позику. Ісус використав це порівняння, коли вчив своїх послідовників молитися: «І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен» (Лк. 11, 4). Ісус прирівняв прощення до скасування боргу також у прикладі про немилосердного слугу (пор. Мт. 18, 23–35).
Прощення відбувається тоді, коли людина просить Бога про нього. Господь прощає раз і назавжди та більше ніколи не згадує про гріхи. Ми прощаємо інших, коли відпускаємо образу і не вимагаємо компенсації за біль чи втрату, яких зазнали. Хоча люди люблять згадувати: «Пам’ятаєш, як я простив тобі, а тепер ти мені зобов’язаний». Біблія вчить, що в Бога все по-іншому. Прощати зумовлює безкорислива любов, що «все зносить і (…) все перетерпить» (І Кор. 13, 4–5).
ІІ). Сиропусна неділя навчає прощати і приготовляє людей до Пасхи. Нині Церква пригадує подію вигнання Адама із Царства Божого за гріх непослуху. Херувим став з вогненним мечем перед дверима Раю і заборонив Адаму та Єві повертатися до Едему. Так перша сім’я опинилася в природній темряві на землі. Тільки дуже далеко ледве-ледве виднілося світло правдивої Батьківщини. Люди стали вигнанцями і дослідниками сенсу життя на землі. Щоб повернутися до Царства Божого, потрібно пройти життєвий шлях, працювати в поті чола, а земля буде родити «терня і будяки» (Бт. 3, 18). І тільки тоді люди стали порівнювати життя в Раю й умови життя на землі так, як блудний син життя в доброго Батька і життя в наймах.
Плач Адама чути протягом не однієї тисячі років. Його бачимо на обличчі кожного сина і дочки, які просять Бога повернути їм свою любов. Насправді Бог не забирав від людей своєї любові, це люди віддалилися від Нього, загубили чутливість серця та навіть голосу Божого вже не чули. Тому Христос прийшов на землю, жив серед нас, творив чуда, навчав, а люди Його не впізнали і розіп’яли. Однак, Господь зробив більше — своєю смертю переміг смерть та визволив нас від вічного прокляття, тобто все простив.
ІІІ). Початок Великого посту і сила єдності. На початку Великого посту кожного року пригадуємо свою загублену Батьківщину та Батьківський дім. Розпочинаючи Чотиридесятницю, хочемо запалити дух, очистити серце й розум так, щоб повернутися до Бога Отця. Піст має пройти кожна людина особисто і весь народ разом, щоб увійти до Царства Божого так, як віруючі люди до корабля Ноя. Український народ під час пандемії входить у піст, як на субмарину, і має сорок днів перебувати на глибині та не згубити правильного напрямку, щоб щасливо виплисти в час Пасхи. Ізраїльський народ з великими труднощами вийшов з Єгипетської землі й пішов у незнану для них землю через пустиню. Так і ми повинні відірватися від усього того, що нас робить рабами, та здобути свободу. Свобода — це наше покликання і гідність, які потрібно здобувати «силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть» Царство Боже (Мт. 11, 12).
ІV). Терпіння народу України і будівництво держави. Колись людей з України силою вивозили в Сибір, Далекий Схід, а останнього гетьмана Калнишевського запроторили на Соловки. Ці люди зі своїми немочами стали мучениками разом з родинами та побратимами. Там у терпіннях народу зродилося бажання з новою силою повернутися на батьківську землю. Народ єдністю і спільними зусиллями 1991 року проголосив Незалежність України та здобув свободу. Єдність народу — це велика сила. У повісті Івана Франка «Захар Беркут» зображено, як згуртованість та відданість своїй Батьківщині допомагають здолати найстрашнішого ворога. Через єдність народ здобуває свободу і мир. Люди, йдучи безлюдною пустинею з Єгипту до Ізраїля, вижили завдяки турботі одне про одного. Іншими словами, за долю кожної людини відповідала вся спільнота, і кожна людина — за всю спільноту. Ось це — важлива умова перемоги.
Господь поблагословив нам державу Україну за сльози, за кров, за мучеництво, за молитви. Однак другий етап не менш важливий за перший — треба навчитися користуватися свободою, а не віддавати її в чужі руки. Тому, на жаль, тепер маємо таку ситуацію в державі. Нині, починаючи цю сорокаденну великопісну подорож 2021 року, просимо Бога навчити нас жити незалежно, щоб українець любив українця як свого ближнього.
Духовенство і вірні Коломийської єпархії у стражданнях Христа хочуть побачити можливість для народу України успішно дійти до пасхального часу. Воскресіння — це двері до Царства Божого. Пандемія сьогодні робить поважний іспит для всіх церковних і державних інституцій на живучість та любов людини до людини, а також випробовує наше християнське життя. Вона ослабила нас, але вийти з неї маємо сильними — новими людьми та новою державою. Нині хтось не має грошей, хтось втратив працю, хтось — надію, хтось — терпить холод, голод, дехто — не може купити ліки, а інші — дістатись до далекої лікарні. Проте, вирішувати все потрібно передусім на рівні духовному — і легко буде справитися із цими світськими справами.
У часі посту потрібно вирватися з багатьох гріховних кайданів, усвідомивши слова Тараса Шевченка із «Заповіту»: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте». Тому співаємо «В єдності сила народу», і всі розуміють, що тільки так можна вийти з рабства. Для декого така боротьба в цей піст може стати останньою можливістю послужити собі, дітям й Україні. Також важливо, щоб наш піст прийняв Бог, тому стаємо перед іконою покровительки Коломийської єпархії «Це Мати твоя» та іконою покровителя блаженного Миколая Чарнецького і благаємо прощення та прощаємо ближнім, щоб порвати гріховні кайдани й отримати благословенну Україну.
V). Діти Адама вбили Христа, а сучасні люди продовжують Його розпинати. Ми нині просимо Ісуса спасти й благословити нас, хоча дві тисячі років тому ми розіп’яли Його і відкинули геть від себе з ненавистю. Світ нині зайшов у безвихідь через хвороби, війни, корупцію, тобто грішне життя. Церква та люди доброї волі благають Христа простити нас і благословити Україну хрестом з Голгофи, щоб ранами Його зцілився весь народ. Побачивши любов розіп’ятого Ісуса до людей, треба знайти в собі сили принести Богові в жертву своє життя.
Просімо прощення в Пресвятої Богородиці, бо ми своїми гріхами жорстоко розіп’яли Її Сина Єдинородного. На Голгофі бачимо гріх непослуху Адама, гріхи всіх людей, які жили на землі до нас, і також у наші дні люди у своїй сліпоті не менш жорстоко розіп’яли б Христа. Благаючи Божу Матір простити нас, звернімо кожну нашу молитву зі свідомістю, що і мої гріхи вбивали Христа. У пісні «Аве, Марія» Володимир Івасюк перепрошує Діву Марію словами «Мадонні незнаній віками лунали органні хорали». Прощення Пресвятої Богородиці запевняє людей у тому, що нас ніхто не засудить.
Нині нехай кожен пригадає і простить усіх, не тільки тут присутніх. Багато ображених і поранених нашими словами й ділами відійшли до вічності; їхнє серце вже не має злоби та ненависті. Вони зрозуміли, наскільки ми на землі є духовно сліпими і слабкими та які смертельні рани наносимо одне одному. Тепер вони в Царстві Любові й добре знають, що тільки вона є гідною Бога та людей.
Звернімося розкаяним серцем і щирою молитвою, щоб на землі отримати прощення, а коли душа відлучиться від тіла — мирно ввійти в Царство вічного спокою і переможної любові. Пригадаймо померлих, яких ми колись поранили і які зранили нас, і так зруйнували світлі думки одне одного й убили найкращі наші почуття. Простімо їм і попросімо прощення в них. Нехай Господь донесе до їхніх сердець наші мирні прохання і потішить їхні душі та зцілить їх і нас.
Приклад. Притча «Бог, який забуває гріхи». Одній праведній жінці явився Бог. Вона розповіла про цей випадок священнику, який, турбуючись про її духовність, сказав так:
«Як Бог явиться наступного разу, попросіть Його розповісти вам про мої гріхи, які лише Йому Одному відомі. Це буде достатнім доказом того, що саме Бог, а не хтось інший являється вам».
Жінка прийшла через місяць і священник запитав, чи являвся їй Бог знову. Вона ствердно кивнула.
«Ви поставили Йому моє запитання?»
«Так, поставила», — відповіла жінка.
«І що Він сказав?» — запитав священник.
Жінка мовила: «Скажіть своєму священнику, що я забув його гріхи».
«Дійсно, це був Бог», — мовив священник.
Бог прощає раз і назавжди та більше не пам’ятає наших провин. Прощення відбувається тоді, коли людина приходить до Бога і просить Його.
Висновки. Блаженніший Любомир Гузар казав, що людина, яка є люблена, переборює всі обставини, потреби, труднощі, бо це відчуття розуміння. «Хтось мене любить, хтось мені хоче допомогти, і це підносить на дусі». Подивімося навколо себе, і простімо одне одного та приймімо прощення, щоб з першого дня посту йти дорогою від землі до Неба, від рабства до свободи, без кайданів на руках, ногах та душі, ступаючи легко за Христом, куди б Він нас не повів: на спокуси в пустиню чи проповідувати з любов’ю істину і бути розіп’ятим.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя», дозволь слухняно піти за твоїм Сином Ісусом Христом за потреби від Гетсиманського саду аж до самої смерті.
Господи, допоможи отримати мир від Пресвятої Богородиці, померлих, а особливо від тих, з ким ми розійшлися в гніві та неприязні, даючи їм свій мир і любов. Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
14 березня 2021 року Божого,
у Сиропусну неділю або Неділю Прощення,
катедральний храм Преображення Господнього,
м. Коломия
