СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк на Богоявлення Господнє: Повернутися усім серцем до Йордану, бо там прийшло визволення і свобода»
19 січня 2022 року, у світлий празник Богоявлення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, під час проповіді закликав вірних «повернутися усім серцем до Йодану». За його словами, саме через Хрещення Ісуса Христа, а відтак наше Хрещення нам даровано свободу дітей Божих, яку потрібно постійно захищати та плекати.
«Голос вопіющого в пустині»
(Мр. 1, 3)
Вступ. Христова Церква в день Богоявлення Господнього «голосом вопіющого в пустині» запрошує людей до покаяння, а не до купання, та закликає хреститися у водах Йордану, відновивши свої хресні обіти.
І). Богоявлення — це хрещення Ісуса Христа у водах Йордану
Тоді Пресвята Трійця об’явила Себе: Бог Отець голосом з неба засвідчив, що Ісус Христос є Син Божий; Дух Святий у виді білого голуба сходить на голову Ісуса Христа. Господь після Хрещення виступив з Євангельською проповіддю та показав Себе світові як Спаситель і довгоочікуваний Месія.
Богоявлення ще називають Просвіщенням. Просвіщенням тому, що Бог є вічним світлом, яке освічує весь світ. У давні часи існувала традиція хрестити оглашенних в час Богоявлення і Пасхи. Оглашенні — це навчені і підготовлені дорослі люди до прийняття Тайни Хрещення. Хрещення робить душу людини прекрасною, ангельською й світлою.
Також Богоявлення називають Просвіщенням ще й тому, що в давнину був звичай в ніч перед Богоявленням розпалювати вогні і факели на вулицях, площах, перехрестях та дворах. Співали всю ніч пісні так, що столиця Візантії Константинополь цієї ночі була наче охоплена полум’ям.
Роман Василик, Богоявлення Господнє
ІІ). Голос «вопіющого в пустині» — це Ісус Христос
Він прийшов із Галилеї на берег річки Йордан. Месія звелів Іванові Предтечі хрестити Його. Запитаєте: «Чому?». Господь пояснює: «… так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3, 15). Цією правдою є навчати Заповідей Божих і впроваджувати в життя проповідь Божого Слова у смиренні. Ісус — Син Божий, показуючи приклад смирення, прийняв хрещення від сина людського.
Правда Божа полягає в тому, щоб смиренно нести служіння один одному. Ісус Христос та Іван Хреститель смиренно увійшли у води Йордану, а люди визнавали Пророку свої гріхи. Іван Предтеча наголошує: «Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене (…) Той буде вас христити Духом Святим і вогнем» (Лк. 3, 16). Іван Хреститель, доторкнувшись голови Ісуса, сам прийняв хрещення. Святі Отці кажуть, що під час хрещення, Господь освятив всі води світу.
Старовинний світ почав своє перше життя у морях і ріках. Коли гріх так заполонив світ, що вже неможливим було покаяння людей, тільки тоді Всесвітній потоп знищив людство, крім сім’ї Ноя. Води змили гріхи людей та поховали їх глибоко у земних надрах. Оце, напевно, там і знаходиться пекло!
Благодать Святого Духа сходить на всіх тих, хто приймає хрещення, якими гріхами вони б не згрішили. Без благодаті Божої ми нічого не можемо робити, а навіть нічого подумати.
2.1). Ми «… у Христа хрестилися у Христа зодягнулися»
Кожен, хто бажає прийняти хрещення, приходить у притвор храму, схиливши голову та зложивши на грудях руки. Ця людина стоїть у притворі, неначе засуджена, шукає і чекає на звільнення. Священник тричі дує їй на обличчя і груди та кладе руку на голову. Це означає подих Святого Духа, Котрий виганяє із серця людини злого духа. Потім священник повертає людину до заходу, який у церковній символіці означає царство темряви і демонів. Вона відрікається сатани, всіх його діл, гордині та служіння йому, повторяючи це тричі. І потім тричі повторяє, що з’єднується з Ісусом Христом та буде виконувати волю Божу. Хресні батьки чи сам охрещуваний дають обіцянку і говорять молитву «Символ віри», в якому коротко викладені християнські правди віри. Потім священник освячує воду, щоби вона отримала силу йорданську та намащує людину єлеєм. Це пригадує закінчення потопу, коли Ной випустив із ковчега голуба, а він приніс оливкову галузку (пор. Бут. 8, 11). Це свідоцтво означає, що потоп пройшов і гнів Божий закінчився. І в хрещенні помазання єлеєм означає примирення грішної людини з Богом. Апостол Павло каже, що кожний з нас став «співучасником кореня та оливкового соку» (Рим. 11, 17). Добрий корінь — це є Церква Христова, учасником якої стає охрещуваний.
Іванка Демчук, Богоявлення Господнє
Опісля, священник звершує Тайну Хрещення. Трикратне поливання чи занурення людини у воду означає смерть і воскресіння з Ісусом Христом. Трикратне поливання водою робимо в честь Пресвятої Трійці і в пам’ять триденного перебування Ісуса Христа в гробі. Іншими словами, охрещена людина помирає для гріхів тілесних і моральних, а воскресає з Христом для духовного і вічного життя. Звершивши хрещення, священник помазує людину миром, тобто робить з неї воїна Христової Церкви.
В Тайні Миропомазання людина отримує силу виконувати євангельські заповіді, силу боротися зі спокусами, силу жити по волі Божій. Обходячи навколо Хрест і Євангеліє на тетраподі, цей круг означає вічність, а хрещення — це початок вічного життя з Богом, яке ніколи не закінчиться. Опісля, читаємо волю Ісуса Христа апостолам — йти по цілому світу, навчати і хрестити народи.
Читання Євангелія символізує вічне життя, в яке людина може увійти, виконавши євангельські заповіді, та достойно жити згідно обітів хрещення.
Приклад. Велика сила хрещення
В часи імператора Юліана Відступника жив один актор по імені Генезій. Він висміював християнство, Тайни і Церкву з усією диявольською ненавистю та її очорненням. Одного разу Генезій виступав перед великою кількістю людей в присутності імператора. Він насміхався з Тайни Хрещення і тому скочив у чан з водою викрикуючи слова: «Хрещається раб Божий, Генезій, во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!»
Народ почав сміятися. Актор вийшов з води і закричав: «Я — християнин!». Регіт народу продовжувався, але актор зупинив їх рукою, підтверджуючи це знову своїми словами: «Я — християнин! Це правдиві слова, котрі я сказав за багато років. Родичі мої були правдиві християни і хотіли мене так виховати. Однак я ненавидів Христа, робив все навпаки для моїх родичів, знущався над батьками, коли вони молилися, доносив на них владі. Я став вести розпусне життя і тим самим мої батьки передчасно померли. І свою професію коміка я вибрав з ненависті до Бога і до християнства та їхньої віри. Я отримував сатанинську радість. Мені здавалося, що я б’ю Христа і плюю Йому в обличчя поганими жартами.
Одного разу уві сні я побачив своїх родичів як вони плакали, а я навіть тоді над ними сміявся. Однак нині, коли промовив слова Тайни Хрещення: «Хрещається раб Божий…» я побачив великий список власних гріхів, котрий вогненна рука з неба знищила та розігнала множество темних.
Імператоре, я — християнин. Покайся і Бог тебе простить». Генезія було спалено. Велика благодать хрещення, але й велика відповідальність. Преподобний Макарій спитав душу померлого: «Хто знаходиться на самому дні пекла?» «Християни, котрі прийняли обіти, а потім їх потоптали».
Олексій Чередніченко, Богоявлення Господнє
ІІІ). «Голос вопіющого в пустині» (Мр. 1, 3)
В Україні маємо Церкву. Вона кличе до покаяння весь наш народ, тому що гріхи нанесли людям дуже поважні духовні поранення. Хоча люди щиро прагнуть жити краще, але не знають, як це зробити. Господь просить нині повернутися усім серцем до Йордану, бо там прийшло визволення і свобода через Ісуса Христа, охрещуваного.
Століттями наш народ позбавляли відчуття правдивої вартості свободи, власної гідності. Ми нарешті маємо вільну Україну, але за неї ще треба боротися і не боятися вільно думати та приймати рішення свобідно. Відповідальність за сім’ю та державу починається з відчуття власної гідності.
Любомир Гузар говорив: «Якщо нас хтось усім необхідним забезпечить, то я цілком задоволений, нащо мати ту свободу? Я щасливий, бо не мушу щось рішати, бо рішають за мене. Як мені скажуть, що робити, — то дуже добре, радо то зроблю. Добре. Але тоді твою долю зроблять за тебе. Всупереч твоїй волі і волі Божій. Ми стали дуже покірні, бо ми стали дуже духовно ліниві».
Чим більше ти маєш свободи — тим більше спроможний робити, чим більше робиш — тим більше ростеш. Багато людей бояться рости, тому що треба затратити зусилля. Мусимо виховувати в людей бажання свободи, прагнення цінувати свободу, мусимо переконувати людей, — щоби бути собою, треба бути свобідним.
На нас чекає довготривалий процес перевиховання, щоб бути відповідальними і свідомими людьми, яким можна довіряти і які вміють довіряти. «Довіра — це не те, чому ми вчимося. Довіра — це те, що ми здобуваємо», — Блаженніший Любомир Гузар. Людина від хрещення стає воїном Христовим, котрий повинен боротися з царством темряви з Божою допомогою.
ІV). Добровільний вибір людини — «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3, 17) чи купання у річці
Нехай цей голос Святого Письма допоможе нам підготуватися до свята Христового Богоявлення. Купання в ополонці не робить людину оновленою в її силах, а покаяння — благодать прощення, відродження і просвіщення, яку ми отримуємо від явленого над Йорданом Христа силою і діянням Святого Духа.
Монах Студійського уставу Юстин Бойко так роздумує про купання у річці: «Ви можете у тій річці знаходитися хоч цілий день на Йордан, але від того гріхи не змиваються. Існує єдиний спосіб просити у Бога прощення і змити гріхи — це приступити до Сповіді та прийняти Христа у Пресвятій Євхаристії. Тому повідомляємо всіх людей, що купання у річці не належить до церковного звичаю».
Уляна Томкевич, Богоявлення Господнє
Деколи звичаї заступають нашу віру. Людина є такою, що може натворити багато різних справ, але виконавши певний обряд, думає, що їй все проститься. Я заохочую до живого спілкування з Христом у Літургії. Хочете купатися у цей день? Купайтеся! Тільки не простудіться! Проте, не потрібно сприймати це за обов’язок.
Покладатися на Бога потрібно завжди і не бути суєвірними. У першу чергу подякуймо Богові, що ми можемо називатися дітьми Божими. Бо слова, які лунають з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3, 17), — стосуються кожного з нас. І, можливо, це є той день, коли кожна людина, яка прийняла Хрещення, повинна собі усвідомити, що вона є любленою, бажаною, навіть якщо її покинули рідні і друзі і вона чується самотньою. Господь її любить і приймає, але заохочує, щоб людина змінила своє життя.
Висновки. Ісус Христос після хрещення пішов у пустиню, де Його спокушав диявол, а Господь переміг сатану словом Божим. І наше життя є духовною боротьбою з силами пекла. Важка це боротьба, жорстокий і злобний диявол, але нашим Царем є Сам Ісус Христос, Переможець смерті і пекла.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» бережи Україну.
Господи Ісусе Христе, дозволь увесь час життя нашого провести у живій вірі та ділах милосердя. Амінь!
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
у день світлого празника Богоявлення Господнього,
катедральний храм Преображення Господнього,
м. Коломия
