СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Василь Івасюк: «Чи моя молитва вивела мене на гору Тавор?»
«Подія Преображення має спонукати кожного із нас до молитви та призадуми над тим: «Як я молюся? Чи молитва допомагає мені перемінитися? Чи моя молитва вивела мене на гору Тавор?» Як же цього досягти — у своїй проповіді на празник Преображення Господнього, 19 серпня 2023 року, відповідь дає владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський.
Сьогоднішне свято Преображення відкриває людині необхідність переміни свого життя так, щоб побачити Бога лицем в лице. Господь піднявся зі своїми трьома учнями Петром, Яковом та Іваном на гору Тавор. Вони стали свідками Преображення Господнього. Ця гора стала символом близькості до Бога. Апостоли Петро, Яків та Іван стали свідками Христової слави на горі Тавор і стануть свідками молитви Христа у Гетсиманському саду. Ці події справлять на них надзвичайне враження. Пізніше, згадуючи про всі ці події, апостол Іван напише: «I ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1, 14).
Подія Преображення має спонукати кожного із нас до молитви та призадуми над тим: «Як я молюся? Чи молитва допомагає мені перемінитися? Чи моя молитва вивела мене на гору Тавор?»
Молитва перемінює людину
Книга Виходу, описує нам подію про Мойсея, коли він 40 днів та ночей перебував на молитві поруч із Богом. Ця близька присутність і споглядання Бога наскільки перемінили пророка, що люди просили його закривати своє обличчя, бо вони не могли на нього дивитися. Так і молитва має перемінити життя людини. Євангелист Марко описує велич та красу особи Ісуса, через біле світло, яке виходило з Його обличчя. Апостол Марко описує одяг Ісуса так: «… одежа його заблищала й так вельми збіліла» (Мр. 9, 3).
Сила молитви через Боже світло так перемінює людину ззовні і зсередини. Для цього кожна людина має піднятися важкою дорогою на гору Тавор і перемінитися. Сильна і щира молитва допоможе зустрітися з Богом. Нам буває дуже тяжко бути наодинці зі собою і на самоті. Ми боїмося тишини і самотності, бо тоді до нас промовляє голос совісті, від якого втекти не можемо. Зранку, коли ми щойно прокинулися, маємо шукати місця для молитовної подячної молитви за прожиту щасливо ніч, а не в новинах, соціальних мережах, фейсбуку.
Не боятися піднятися на гору Тавор
Сьогоднішнє свято щирою молитвою допомагає піднятися нам на гору для переміни свого життя, щоб знайти до Бога правильну дорогу і стати кращими. Подія на горі Тавор була наскільки незрозумілою, що вона просто всіх налякала. Христос змушений був підійти до апостолів, торкнутися їх і так заспокоїти. Сьогодні Він торкається нашого страху, який є причиною більшості наших гріхів. Не бійтеся, каже Євангеліє і не переживайте, бо молитвою все переможете. Нам здається, що ми перебуваємо на горі великих переживань, страждань чи випробувань та хворіб. Однак памʼятаймо, що поруч завжди перебуває Христос.
Колись пастух Давид став навпроти воїна велетня Голіафа. Йому було страшно. Нам також в житті страшно перед різними викликами. 3 Богом ми можемо подолати кожний особисто і спільно ворога. Одна умова є необхідна — треба довіритися Богові і полюбити Його. Апостол Петро, будучи професійним рибалкою, особисто пережив великі бурі і тому говорить: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі» (Мт. 17, 4). Дивним є те, що він говорить про намети для Ісуса, Іллі і Мойсея, але нічого не згадує про намети для них самих. Недавно він запитував Господа про нагороду для апостолів, коли вони підуть за Ним. Ми бачимо, що Петро, котрий дуже часто шукав для себе якоїсь вигоди, в цей час забуває про заплату для себе. Ця подія перемінила його життя і серце. Чим більше у нашому житті буде таких хвилин переміни, тим більше Боже світло допоможе пережити різні життеві несподіванки. Кожного дня шукаймо дороги на гору Преображення, щоб побачити Боже світло і весь час перемінюватися.
Куди веде мене моя дорога?
Тому сьогоднішне свято Преображення закликає кожного із нас піднятися на гору своєю правильною дорогою. Життя — це дорога. У грузинського режисера Амбуладзе є фільм «Покаяння», де звучить таке питання: «Чи ця дорога веде до храму?». На це питання лунає відповідь: «Ні, ця дорога туди не веде». Мандрівник зауважує: «Якщо дорога не веде до храму, то вона не веде нікуди». Сьогоднішнє свято ставить перед нами певне питання: «Куди веде мене моя дорога? Куди веде мене моє життя? Чи моя дорога приведе мене на гору до переміни та зустрічі із Богом?».
Священник мученик Кольбе дає кожній людині вказівник правильної дороги: «Кожного дня моліться вервицю і ви побачите, що вона змінить вас та світ навколо вас. Плоди молитви на вервиці якийсь час невидимі, тому це здається нудним. Сатана зробить все, щоб не молитися на вервиці. Ця молитва відкриває твоє серце для найбільшої любові, якою є Бог». 3 Богом будеш спілкуватися, котрий є нескінченим Світлом, або будеш з чортами штовхатися в пеклі. І так буде вічно. Вартує над вічністю потрудитися.
Це життя дане для приготування до вічності. Не раз чути питання: «Що там буде після смерті?» Подібне зʼєднається з подібним, тобто якими помремо, такими і будемо. Царство Боже не можна заслужити, йому можна тільки відповідати. Якщо за це життя людина поміняє свою душу так, що буде любити, прощати, поступатися, жаліти, допомагати — ось такий Господь. З Ним будемо. Це є Преображення. Як буду таким, що я завжди правий, гордий та як вона могла таке зробити, а хто я такий? То значить будемо з чортами штовхатися у пеклі.
Вдячність
У світі так багато причин сказати: «Боже, я дякую Тобі!» Сьогодні я дякую Богові за 34-й рік мого священства, отриманого на прекрасній Гуцульській землі. Дякую за молитву і поміч всім рідним, близьким, друзям та усім, кого Господь посилає на моєму життєвому шляху. Хай Господь благословляє усіх нас, даруючи свій Божественний мир, а нашій Батьківщині — справедливу перемогу.
Ми часто недооцінюємо вдячність. Подяка Богові є певним мірилом нашої віри і любові. Кожна наша подячна молитва Богові — це відповідь на Його дію в нашому житті. Дякуйте Богові за світанок, за кожен новий день, за друзів, красу, яка нас оточує. Дякуймо людям, які є в нашому житті. Саме тоді ми розуміємо їхню цінність.
Вдячний Богові за кожну мить мого життя. Дякую всім, хто розділяє радість зі мною та завжди поруч. У той же час, чим більше пізнаємо Бога, можемо розуміти, що те місце, в якому ми зараз є — найкраще для нашого спасіння. Ті люди, які нас оточують, ті обставини, в яких перебуваємо, той час, який переживаємо — усе це неймовірно найкраще для нас. Кращого годі уявити. Будьте вдячні за те, що щось не вийшло. Часом ви навіть не знаете, від чого вас оберегла доля і куди ви направляєтеся серед цього всього хаосу. Тому вам треба вірити в те, що все складається найкращим чином. Коли Бог побачить, що ти з усією чистотою серця покладаешся на Нього більше, ніж на самого себе, тоді невідома Сила оселиться в тобі і ти відчуєш усіма почуттями могутність Ісуса Христа, Котрий перебуває з тобою.
Дякую Пресвятій Богородиці та Ісусові Христові за те, що Вони ніколи не залишали мене, щоби зі мною не сталося. Нехай ця Літургія буде тою подякою Матері Божій Неустанної Помочі, прославленій в Коломийській іконі «Це Мати Твоя». Це Вона допомогла мені у важку хвилину хвороби.
Господи благослови кожного доброчинця, хто молився і практично допомагав мені у важкий час. Амінь!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
