СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: «Співчуття — це мова Бога»
Роздумуючи над євангельським уривком від Луки про воскресіння сина вдови із Наїну, владика Тарас Сеньків підкреслив, що саме «Христос є той, хто має владу над смертю; він є паном життя; і приходить тоді, коли здається що все вже втрачено: в кінці безнадії лунає його вирішальне спасительне слово. Воно не просто оживляє померлого, але звіщає воскресіння до вічного життя всіх, хто своє життя будує на вірі у Воскреслого Спасителя».
Ісус воскресив померлого єдиного сина вдови. Всі там присутні бачили чудо та були дуже схвильовані. Але в цілому саме чудо не є ядром події, яка по суті є реанімацію юнака, котрий все одно пізніше помер. Найважливішим в оповіданні є об’явлення животворної Божої сили, якою Ісус ствердив своє послання від Бога Отця.
Христос є той, хто має владу над смертю
Христос є той, хто має владу над смертю; Він є паном життя; і приходить тоді, коли здається що все вже втрачено: в кінці безнадії лунає його вирішальне спасительне слово. Воно не просто оживляє померлого, але звіщає воскресіння до вічного життя всіх, хто своє життя будує на вірі у Воскреслого Спасителя.
Тому те, що зробив Ісус, — не просто епізодичний порятунок з трагічної ситуації вдови та її сина. Син вдови, який був для неї єдиною опорою у житті, є символом занапащеного життя людини, для якої Господь повертає оживляючу надію на майбутнє, яке їй приготоване після смерті. Подія воскресіння юнака з Наїну є моделлю Божого діяння в історії. Чуйною увагою до страждань людини Бог в особі Ісуса звертається до кожної людини і відкриває своє милосердя як причину та запоруку її вічного життя.
Співчуття — це мова Бога, Його слово
Господь, побачивши плачучу матір, зворушився. Він сам зупиняє похоронну процесію і скаже їй: «Не плач!» Ці слова були проголошенням співчуття. Вони мовби кажуть: я з тобою, ти не одна, я допоможу тобі… І навіть якщо ситуація безвихідна, таке слово звільняє від відчаю і вчить терпляче чекати, аж до кінця.
Співчуття дозволяє побачити реальність такою, яка вона є. Тоді як мова людини — це часто байдужість, співчуття — це мова Бога, Його слово. Уже Мойсею Бог сказав: «Я знаю біль свого народу». Саме Боже співчуття посилає Мойсея рятувати людей.
Наш Бог — це Бог співчуття, а співчуття — це Божа слабкість, але також і його сила. Співчуття бере на себе проблему інших, рухається їхнім життям. Тому це найкраще, що Господь нам дає, бо співчуття спонукало його послати до нас свого Сина. Співчуття — це мова Бога. Бог співчуває нам у наших життєвих трагедіях, і тому не завжди допомагає їх подолати чи вирішити згідно наших уяв, але набагато далекоглядніше та радикальніше, бо бачить усе в цілому з погляду вічності.
Вдова є образом Церкви, яка плаче за своїми дітьми
Ісус «підійшов до мар, торкнувся їх», і сказав юнакові встати. А коли померлий встав і заговорив, Ісус повернув його матері. Повернути — це сповнити справедливість. Співчуття провадить нас на шлях істинної справедливості, бо проголошує правду, яка долає суть кожної трагедії: правду, що Господь близько.
Вдова є образом Церкви, яка плаче за своїми дітьми, які мертві та загублені через гріх. Христос повертає грішника в лоно скорботної матері-Церкви через Таїнства хрещення та покаяння, щоб вона утверджувала в ньому життя, дане Божою благодаттю.
Маріо Мінніті (Mario Minniti), Чудо вдови з Наїну, XVI століття
Божа любов обіймає людину незбагненним милосердям
Писання говорить нам, що смерть є наслідком гріха. Це, безумовно, правда, але найкраще пояснення нам дає сьогоднішнє Євангеліє: воно направду стверджує, що смерть передовсім є зустріччю з Богом — нескінченною любов’ю, яка рятує нас від загибелі та запевнює, що наше життя є незнищимим Божим даром. Господь є вірний своєму слову, тому Його любов обіймає людину незбагненним милосердям, яке є абсолютним здійсненням Божої справедливості. Якщо ми дійсно хочемо прийти до Бога, то повинні переглянути свої власні життєві пріоритети у світлі цієї правди. І найкраще було б для нас проживати цю особливість Божественної любові вже в цьому житті. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
