СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: «Продати своє майно чи роздати іншим, означає розділити з Богом його дбання за інших людей»
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у 12-ту Неділю по Зісланні Святого Духа, 12 вересня 2021 року, виголошена під час Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Людина, яка стоїть перед Богом зі своїми провинами та гріхами, усвідомлює, як багато добра змарнувала та скільки поганого вчинила. Це покірне і правдиве розкаяння веде її до свободи. Після щирого каяття приходить Божа відповідь, яка піднімає і заохочує. Іноді вона викликає і інші почуття. Тоді людина усвідомлює свої резерви, багатства, якими є обдарована та спосіб, як має їх вживати. Відчуває, що має зробити більше, ніж вважає, що є здатна. В неї росте бажання вийти за межі посередності свого духовного життя, бо є запрошена «піднятися вище». Це мить натхненної Святим Духом благодатної близькості з Богом. Подібної, яка сталася з юнаком, що прийшов до Ісуса і каже: «Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?». Скільки людей здатні з глибин своєї віри спромогтися поставити таке питання, як це?
Запрошення Христа до досконалості
Ісус сказав: «Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». Юнак відповів, що сповняє їх змалку. Похвально, що совість дозволяє йому це ствердити. Але юнак не був задоволений своїм духовним станом. Він відчував, що щось заважає йому досконаліше закоштувати повноту Божої любові та милосердя.
Бог має радість з відкритого серця людини, яка дозволяє занурити себе в глибини його любові, і дає їй закоштувати свободу, якої вона ще не пізнала. Тож Ісус сказав, чого юнаку ще не вистачає, і лагідно запропонував, що йому робити. Однак ця пропозиція досконалості виявилася надзвичайно вимогливою. В ній було одкровення, яке стало для юнака неочікуваним ударом. Його велике багатство настільки його уярмило, що без нього йому було страшно уявити своє життя. Слова Христа його приголомшили і він відійшов засмучений. Все почалося так багатообіцяюче, а закінчилося так сумно.
«Багатство» — це тільки синонім перешкод для нашого духовного зросту
У нашому житті може бути момент такого ж прихованого, але буттєво важливого діалогу віч-на-віч з Христом. Він запрошує нас рушити вперед і вище, кличе переступити поріг власних можливостей. І це його звернення є дуже конкретне та особисте. Воно дає нам шанс для нового кроку на життєвому шляху, але завжди вимагає радикальних рішень, бо передбачає для нас можливість сказати «ні», і відступити.
Тому «багатство» є лиш синонімом всього того, що окупує наші життєві сили та волю, часто перешкоджаючи нам свобідно і повноцінно жити тим життям, яке пропонує Ісус. Це можуть бути гроші чи маєтки. Або тривалий гнів чи ненависть, яка збудувала стіну ворожнечі між людьми. Або зосередженість на становищі в суспільстві чи на тому, що про нас думають інші. Та що б це не було, Ісус з любов’ю пропонує нам звільнитися від таких дорогих нам «ідолів». Господь знає, що це буде не легко, як і те, що наша довіра до нього — це геройський крок віри у невідоме, яке завжди є у його могутніх руках.
Бог прагне наших сердець
Бог дійсно хоче, щоб ми жили у просторі свободи. Коли каже: «Продай все, що маєш», то не має на увазі це буквально. Насправді він прагне наших сердець. Він віддає перевагу людям, які за різних обставин залишаються відданими йому. Навіть коли ці люди роблять помилки, є нерішучими, схильними до гріха або невірними. Господь має більше клопотів з тими, що, можливо, «близькі до досконалості», але є самовпевненими, хочуть бути самодостатніми та здійснювати лише власні плани. Люди нерішучі, але котрі всупереч усьому люблять Ісуса, більш привабливі для Небесного Отця, ніж ті, що люблять себе більше, ніж його Сина. Для нього вистачить просто почути від нас: «Ось я, Господи, приходжу щоб сповнити твою волю». Про все решту подбає він сам.
Але чого власне сподівався юнак, коли запитав Ісуса? Запевнення, що він на правильному шляху? Можливо. Або він хотів знайти єдиний праведний вчинок, який забезпечив би йому місце в небі? Він був праведником «згідно Закону», але визнав, що йому цього не вистачає. Бог запропонував йому відмовитися від власних планів на користь того, що в Ісусі був готовий зробити для нього. Та юнак не прийняв слів Христа про вічне життя, хоч своїм засмученням визнав, що заперечив собі те, по чому прагнув.
Те, що ми цінуємо, насправді кваліфікує наші відносини з Богом
«Продай що маєш… і йди за мною». Ісус звернувся з цими словами не лише до багатого юнака, а й до всіх нас. Не має значення, багато чи мало ми посідаємо. Йдеться про пріоритети: «Бо де ваш скарб, там буде і ваше серце». Те, що ми цінуємо, насправді кваліфікує наші відносини з Богом: чи то ми володіємо тим, що вважаємо своїми вартостями, чи то вони володіють нами? Насправді всі створені блага, які посідаємо — це лише мала частина приготованих для нас багатств. Бо коли підемо з Христом, то, матимемо все «багатство його благодаті». Це не речі, які можна купити або продати. Те багатство, яке вважаємо своїм, насправді нам не належить. Його власником є Творець, який доручив нам його розумно вживати та відповідально ним управляти. І нам вирішувати, чи використаємо це для прослави Бога, чи змарнуємо, жадібно привласнивши його собі!
Продати своє майно означає розділити з Богом Його дбання за інших людей
Багатий юнак відійшов сумний. Однак це не означає, що він заперечив сказане йому та втік. Трохи смутку — це не обов’язково погано. З нами трапляється, що ми не тільки не реагуємо на Боже звернення, але часто навіть не відходимо з сумом. Наше комфортно влаштоване «я» не дозволяє, щоб його непокоїли Божі пропозиції. Воно радше робить вигляд, що не чує їх, або що вони його не стосуються.
Тому люди мало налаштовані прийняти те, що говорить їм Христос. Вітали б радше, щоб слова Ісуса були в гармонії з їх очікуваннями. Він каже: «дотримуйтесь заповідей», тоді як світ твердить, що все дозволено. Ісус пропонує щоб вони «продали своє майно». Але всі навколо хочуть отримувати його все більше і більше. То ж хіба це розумно? Так сприймає Христові слова сучасна людина, і поступово втрачає його з перед своїх очей, зосередивши свій погляд передовсім на все те, що якраз заважає їй наслідувати Спасителя. Але як би не було важко заради Ісуса відмовлятися від усього, важливо є не втекти від нього, не втратити його з перед своїх очей. Тоді Ісус напевно здобуде перемогу над самозакоханістю людини, та вчинить її набагато щасливішою, ніж вона будь-коли могла собі уявити.
Катерін Сандерс, Ісус Христос і багатий юнак
Питання юнака є буттєвим питанням для осмислення змісту та цілі нашого життя. Зупинитися та «насолоджуватися» своїм життям, є дорогою у небуття. Ми не створені для заспокоєння своїх егоїстичних прагнень. Господь хоче явити нам те, чого нам ще не вистачає для щастя, що зв’язує та заважає нам зростати у свободі Божих дітей. Це не мусить бути жадібність майна або закостенілість у власних думках та життєвих засадах. Навіть не наше марнославство, чи коли у своєму самозадоволенні ми до всього байдужі. Продати своє майно чи роздати іншим, означає розділити з Богом його дбання за інших людей, і так помножувати отримані від нього багатства. Тільки зосередивши свої життєві прагнення на Христі, можемо пізнати ціну його запрошення: «прийди і йди за мною». Тому замість того, щоб сумувати, коли Господь відкриває нам наші хибні засади, які ми так ретельно маскуємо, і каже про нас правду, маємо радісно вирватись з оков власного егоїзму та, на слово Ісуса, вирушити своєю життєвою дорогою з довірою слідом за ним. Амінь.
єпарх Стрийський
