СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків освятив престіл та рукоположив нового диякона в с. Березець на Комарнівщині
У неділю, 28 липня 2024 року, владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, відвідав з пастирським візитом с. Березець на Комарнівщині, де в храмі Пресвятого Серця Христового очолив Архиєрейську Божественну Літургію, звершив Чин освячення нового престолу та рукоположив у диякони Івана Бокала.
На подвір’ї храму єпископа зустріла чисельно зібрана парафіяльна громада на чолі з парохом отцем Степаном Коваликом, як інформує пресслужба Стрийської єпархії УГКЦ.
Святкове богослужіння розпочалося з освячення престолу. Перед освяченням, єпископ, разом зі священниками, обмив престіл водою з милом, червоним вином та рожевою водою і намастив його миром. Після цього, владика Тарас заклав у престіл мощі блаженного священномученика Йосафата Коциловського, єпископа Перемишльського.
У своїй проповіді архиєрей роздумував над духовним змістом недільного Євангельського уривку про зцілення Ісусом двох біснуватих у Гадаринському краї. Владика Тарас зазначив, що після того, як Христос вигнав бісів у стадо свиней, мешканці Гадаринського краю попросили Ісуса покинути їхній край. Вони боялися Христа, мовляв, Він має владу над злими духами, а отже, може вигнати, може, людей і наслати, а шкода, спричинена їм через втрату свиней, змінила їхній комфорт і порядок. «Вони краще терпіли б тих двох біснуватих, з якими якось звикли, зжилися, а так втратили свиней, багатство — те, для чого жили. І тут парадоксальна ситуація: злі духи Христа вигнати з тої землі, де вони панували, не можуть. Але приходять люди з міста і Христа виганяють. І тоді виникає питання, а хто тут був більше біснуватий? Ці двоє чи той весь народ, котрий виганяє Христа, бо не хоче мати якихось ще більших втрат?»
За словами єпископа, «гадаринські жителі показали, що насправді найбільшою небезпекою для їхнього спасіння є не злі духи, але їхня свобода, котру вони самі зруйнували тим, що поставили у своєму житті на перше місце багатство, свиней, а не Бога. Так, бути з Богом, іти з Христом, залишатися Йому вірним означає вийти на поле вічної боротьби зі злим. Це випробування — це певний ризик. Але того, хто бореться з Христом, залишається Йому вірним, той отримує від Нього і силу для цієї боротьби, і так само успадковує плоди цієї перемоги, Христової перемоги».
«Сьогодні для кожного з нас актуальним є питання, наскільки ми дозволяємо Богові вступити в наше життя? Бо коли Він хоче нас звільнити від злого, то деколи нам здається, що Він хоче забрати в нас кусочок нашого особистого щастя, яке ми побудували на гріху», — наголосив єпископ.
«Тому нехай сьогодні за молитвами святого священномученика Йосафата, мощі якого і вкладені в цей престіл, Господь дасть нам відвагу віри, аби ми відважно відповідали на Божий поклик. Це відповідь, котра не є в словах, але відповідь, котра є вчинками і котра є здатна змінити нас із середини, щоб через нас, Бог міг змінювати цей світ, зранений війною, ненавистю, смертю, прокльонами і всякими пороками. Дозвольмо Йому це зробити, а тоді Він завжди зуміє знайти в нашій життєвій дорозі той шлях, котрим з його любов’ю ми пройдемо вірно аж до кінця», — сказав владика Тарас, завершуючи проповідь.
Після Анафори владика Тарас уділив дияконські свячення Іванові Бокалу.
По завершенні Літургії єпископ виголосив «Многоліття» і привітав парафіян, а новопоставленому диякону Івану побажав вірності служінню, до якого Бог його покликав. У свою чергу, отець Степан Ковалик подякував владиці Тарасу за візит, спільну молитву та пастирське слово.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
