СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків на Благовіщення: «Господь очікує нашого „так“, щоб відповісти на нього своєю вірністю»
Пропонуємо Вашій увазі проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа у день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, 7 квітня 2021 року, під час Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.
Людина, свідомо чи несвідомо, безнастанно має тугу за Богом. Особливо ізраїльський народ, впродовж усієї старозавітної історії, звертався до Бога з благанням: «Сущий Господи, пішли нам обіцяного в Заповіті Месію!». Складені у молитві руки і погляд, звернений до неба, були знаменням того часу очікування. На межі нашого літочислення цю велику тугу ізраїльського народу уособлювала Діва з Назарету, на ім’я Марія. Про неї знав лише маленький гурток рідних, але якраз їй Бог вирішив звірити долю майбутнього всього людства.
Віра як відповідь на Божу пропозицію
У плин тихого та смиренного життя Діви Марії вторгається несподіваний Божий посланець, звіщаючи їй найбільшу таємницю Божого Провидіння. Господь вірний кожному своєму слові, і сповнився час коли він сам, устами архангела Гавриїла, звертається до Пречистої та кличе її стати співучасницею сповнення Божого Заповіту. Архангел проголошує її Благословенною Божою Невістою та запрошує зробити крок у невідоме: у просторі чистої віри дати згоду стати Матір’ю Божого Сина. Це щось, що перевершує здатність людської природи Марії. Тому Господь не наказує, але очікує на її вільне рішення сповнити його волю, показуючи таку неймовірну пошану до її свободи.
Настав момент небувалої зустрічі Бога з людиною. Хоч Діва з Назарету розуміла далеко не все, що Господь їй приготував, її покірне «нехай станеться», є єдиною відповіддю, на яку очікував Бог. Цією короткою розмовою з Пречистою Дівою, Господь розпочав з цілим людством новий діалог, який змінив обличчя світу. Божа Невіста сказала «так» благовісті, і це стало початком радикальної Божої інтервенції в історію: втілення в лоні Діви Марії Божого Сина через діяльність Святого Духа. Небо і земля об’єдналися, Вічна Божа любов одягнулася у людську природу, Отче Слово сталося Тілом, щоб народитися у Вифлеємі як людина Ісус з Назарету.
Іванка Демчук, Благовіщення
Найвеличніша мить в історії людства
Тому слова Благовіщення звернені не тільки до Богородиці. Вони звіщають всьому людству, що Месією є сам Сущий. Він — Незбагненний «Бог з нами», вступає безпосередньо у людське життя. Приймає його з усією трагедією, щоб вкінці смертю на хресті дарувати кожній людині спасіння, а своїм Воскресінням запевнити їй вічне життя з Богом. Завдяки Благовіщенню можемо розмовляти з Богом, як зі своїм Отцем… і завдяки його Сину ми ніколи не можемо сказати, що Бог нас не розуміє. Досі ніяка мить у людській історії не була такою ж величною, як ця.
Подія Благовіщення заповідає таємницю Богоматеринства Пречистої Діви Марії, яка перевершує кожне людське материнство. Богородиця є Матір’ю усіх відкуплених жертвою її Сина, та їх дороговказом на дорозі спасіння. Бути дитиною Марії означає своїм життям свобідно поєднатися з її «так» Богові. Це має бути «так», яке з любові до Бога висловлює всю нашу життєву позицію до радості та болю, посмішки і сліз, життя і смерті.
Запросімо Назаретську тишу до свого серця
Тільки таке «так» може наповнити нас правдивим щастям. Навіть якщо небо затягують грізні хмари, і ми нічого не бачимо, крім, як Марія, трьох хрестів на Голгофі. Якраз там кожному з нас сказано: «ось Мати твоя», та проголошене наше відкуплення Христовим: «звершилося». Але навіть по Воскресінні та Вознесінні Христове слово залишилося для нас запевненням: «Я буду з вами по всі дні аж до кінця світу». Ці слова є заключним акордом для Благої вісті, з якою звернувся архангел Гавриїл до Діви з Назарету.
Святкуючи сьогодні празник Благовіщення, та з огляду на час Великого посту, запросімо Назаретську тишу до свого серця, і вслухаймося у слова Ангельського привітання. Вони звернені до Непорочної, але своїм відлунням в історії спасіння теж промовляють до кожного з нас: чи ми згідні, щоб Боже Слово оселилося у нашому серці, преображало наше життя та зробило його багатим на плоди святості. Господь очікує нашого «так», щоб відповісти на нього своєю вірністю, яка триває повіки, бо хто йому послушний та на нього уповає, ніколи не застидається. Амінь.
єпарх Стрийський
