СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: Дотик Ісусового слова, зустріч з ним, назавжди змінює життя
Чому Господь обирає апостолів у такий дивний спосіб? Як стати учнем Ісуса Христа сьогодні? Про це — проповідь владики Тараса Сеньківа, виголошена 16 жовтня 2022 року, у 18-ту Неділю по Зісланні Святого Духа, під час Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Сьогодні Євангеліє розповідає як Ісус кличе учнів. На березі Генезаретського озера зібралося біля Ісуса багато людей «щоб почути слово Боже». Поруч двоє братів біля човна полоскали сіті після невдалої ловлі риби, і аж ніяк не сподівалися що Господь звернеться безпосередньо саме до них.
Дотик Ісусового слова, зустріч з ним, назавжди змінили їхнє життя. Відтоді їх найважливішою справою стане свідчити про цю особливу зустріч та унікальне Слово, котре змінює сенс існування людини, надаючи йому іншого виміру та змісту. З того самого дня, замість малого світу в околицях Генезаретського озера, їм відкрився інший світ, інші горизонти та місія. Місія, сповнюючи котру, вони уможливлювали іншим виходити поза обмеженість їхнього тісного, часто сповненого хаосом чи стражданнями, малого світу.
Дещо дивний вибір апостолів
Сам вибір, та й спосіб, який вживає Христос, на перший погляд є досить незвичайний, чи навіть не продуманий. Замість вибрати собі послідовників серед людей, які мають бодай якусь придатність для пізнішої місії, Ісус вибирає звичайних рибалок, з допомогою котрих хоче здійснити грандіозний за своїм задумом план — відкупити людство та привести кожну людину до пізнання правди задля осягнення Божого Царства.
Але цим вибором Господь сповняє слова, сказані Ісаєю: «Думки бо мої — не ваші думки, і дороги ваші — не мої дороги. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших». Нам притаманно дивитися на наше життя мінливим поглядом відповідно до наших можливостей, бажань, чи навіть стереотипів. Бог же ж, в якого віримо, є Святий, Інакший. Він Є Той Хто Є, не міняється як людина в залежності від обставин, але завжди вірний, справедливий та многомилостивий. Він полюбив кожного з нас вічною Любов’ю, та записав наші імена у себе на долонях. Він не дивиться, як люди, на обличчя, але на серце, та показує свою любов до нас тим, що його Єдинородний Син Ісус Христос помер за нас тоді, коли ми були грішниками. Цю «інакшість — святість», як певний закладений у кожному з нас генотип, Господь бачить навіть тоді, коли ми самі його не усвідомлюємо.
Довіритися Ісусові
Господь запрошує рибалок відплисти на глибину. На слово Учителя, Петро відважився ще раз закинути сіті, і всупереч його переконанню отримує неймовірний улов. Потім цей їх успіх Господь використає як надзвичайно дієвий інструмент для поширення Благовісті. Здатність довіритися Ісусові всупереч всілякій логіці досвідчених рибалок, які через ніч нічого не впіймавши, але все ж повірили не спеціалістові, звичка до наполегливої важкої праці, терпеливість та постійність, здатність працювати з іншими, готовність до ризику, коли вони «кинули все й пішли слідом за Ісусом», та все це разом примножене завдяки діяльній благодаті Святого Духа, принесли надзвичайні, аж немислимі плоди. Проте, подібно як і пізніше святий Павло, кожен з апостолів міг сказати: «хвалитися можу тільки своїми немочами», але й благодать Божа в житті кожного з апостолів «була не марна».
Відплисти на глибину
Розповідаючи історію про чудесну риболовлю, Лука запрошує і нас до подібного вчинку. Запрошує, не зважаючи на наші немочі та слабкості, якими часто себе виправдуємо. Запрошує як Петра, який їх усвідомлював, бо «припав до колін Ісуса й каже: „Іди від мене, Господи, бо я грішна людина“. Господь кличе вийти з мілководдя буденщини на глибшу воду тими самими словами, які сказав переляканому Петрові: «Не бійся! Віднині людей будеш „ловити людей“, що означає „полонити людей живими“, щоб „вони спізнали правду і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон“, та виконували Божу волю. А оскільки Божа воля на противагу волі диявола, „є святість наша“, і в Хрещенні та Миропомазанні, ми смиренно відрікшись сатани і всіх ангелів його, прийшли до Небесного Отця з порожніми руками, то Він „благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі“. Господь не пошле нас до інших людей самих. Він сам буде з нами аж до кінця віку.
Сказати Богові «так»
Але найперше вражаючим є той факт, що апостоли — не маючи ще розуміння того, до чого їх кличе цей пророк з Галилеї, і не підозрюючи про те багатство дарів, яке чекало їх після П’ятидесятниці, — все ж сказали Ісусові: «Так», — і пішли за Ним.
Господь кличе і кожного з нас: довірся мені, відпливи на глибину, де я буду певно тримати тебе у своїх долонях. Його Слово є живе і діяльне, ним Бог створив увесь світ і тим самим Словом його підтримує, а вкінці часів це ж Боже Слово буде судити вчинки усіх людей. Знайдім собі щодня хвильку, щоб відкрити для себе унікальну та вічно живу новизну Бога, та далі по новому подивитися на таїнство людського життя, власної особи, а згодом і дар та неповторність інших людей навколо. Слово Ісуса, яке змінило життя апостолів, може так само радикально, неповторно та несподівано змінити й наповнити неповторним змістом і наше, на перший погляд, цілком звичайне життя, для того, щоб ми могли смиренно засвідчити про справжнє Життя усім, хто його шукає та потребує. Амінь.
єпарх Стрийський
