СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків: «Боже прощення завжди спрямоване вперед і дозволяє нам починати все спочатку»
Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, у Другу неділю Великого посту, 12 березня 2023 року, розкриває справжнє значення Божого прощення. За його словами, «воно не схоже на те, як „прощає“ людина, коли не мститься, не бере кривду до уваги, або забуває. Це в ментальності наших часів трактування Божого прощення зводиться до „доброго“ та „поблажливого“ ставлення, згідно з яким Господь відпускає і не зараховує скоєне зло. Така концепція „прощення“ і „милосердя“ є помилковою». Тож яке воно насправді — далі у проповіді.
«Сину, відпускаються тобі твої гріхи». Сьогодні центральною темою є Боже прощення. Бог ніколи не забуває своїх дітей і ніколи від них не відмовляється, тому місія Ісуса слідує тим же напрямком і її суть виражається у прощенні гріхів.
Тільки Бог може прощати гріхи
Звістка про прихід Ісуса до Капернауму зібрала великий натовп ведених цікавістю людей. Але те, чого вони стали свідками, було зовсім неочікуване. На відміну від дотеперішньої своєї діяльності, розпочатої в Назареті, Ісус робить радикальний крок уперед своєю сенсаційною претензією на роль Бога, який прощає гріхи. Власне, його влада прощати гріхи стає осердям конфлікту між ним та фарисеями і книжниками, які представляли релігійну систему того часу.
Багато людей чули про чудеса, які Ісус творив, і приходили з усіх куточків, щоб його побачити. Велика юрба прочан переповнювала вулиці Капернауму та перекрила вхід до будинку, де зупинився Ісус. Усі хотіли почути його слово або отримати зцілення. Серед цього натовпу був паралітик, якого несли чотири чоловіки, дуже рішучі у своєму намірі доставити його перед Ісуса. А тому, що це не було можливо зробити в інший спосіб, вони опустили його на мотузках через розібраний дах будинку. Ісус, вражений їх рішучістю та бачачи їх «віру» у те, що він може зцілити паралітика, робить набагато більше: він йому прощає гріхи. Христові слова: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи», викликають шокуючу реакцію тому, що у старозавітній ментальності кожна хвороба була пов’язана з гріхом та провиною, і тому тільки Бог міг прощати гріхи.
Боже прощення унікальне
Своєю суттю «прощення», яке дає Ісус — це Боже прощення, і воно не схоже на те, як «прощає» людина, коли не мститься, не бере кривду до уваги, або забуває. Це в ментальності наших часів трактування Божого прощення зводиться до «доброго» та «поблажливого» ставлення, згідно з яким Господь відпускає і не зараховує скоєне зло. Така концепція «прощення» і «милосердя» є помилковою. Справжнє значення прощення як творчої дії Бога, який здатний зробити «погану» людину «доброю», полягає у можливості створення у ній «нового серця».
Книжники — противники Ісуса та «експерти закону», були шоковані його нечуваними словами та вчинком. Вони вважали це богохульством, оскільки він приписав собі божественну роль та говорив і діяв так, ніби є Богом, однак не відважилися висловити своє обурення публічно. Але Ісус розуміє їхні думки і, не дорікаючи, відкрито заперечує їх звинувачення. Натомість своїм питанням він спонукує їх замислитись над тим, що простіше: сказати паралітику: «відпускаються тобі твої гріхи» або сказати: «встань, візьми своє ложе і ходи»? Бажаючи запевнити, що його слова прощення є надійними, він додає до них ще один вчинок. Ефект прощення гріхів непомітний, його не видно і це може здатися фікцією, але сказати: «встань і ходи» — це дійсність, яку може побачити кожен. У першому випадку не відбувається нічого очевидного, в другому випадку легко перевірити подію, яка відбулася.
Ісус має силу, яка походить згори
Зцілення паралітика є конкретним доказом того, що Ісус має силу, яка приходить згори, і що ця сила також дозволяє йому прощати гріхи. Жести, зроблені Ісусом, є знаменнями і мають на меті спонукати слухачів збагнути щось більше, як бачать їх очі. Його претензія бути носієм Божої сили та влади, не є ризикованою авантюрою, оскільки він робить те, що говорить: так само, як словом Ісуса паралітик зцілюється, і тим же словом йому дано прощення. Ісус закликає переглянути оцінку дійсності та побачити у ній те, що найважливіше, а не судити за зовнішніми критеріями.
Ісус повертає людині тілесне здоров’я після того, як прощенням зцілив її духа. Його місія полягає саме в тому, щоб примиренням з Творцем повернути людині затьмарений гріхом її божественний образ, і прощення є єдиним рішенням як для фізичного, так і духовного зцілення всієї особи людини.
Ісус вживає стосовно себе месіянський, згідно пророка Даниїла, титул: «Син чоловічий». Цим титулом Ісус проголошує себе за того, хто прийде проголосити остаточний вирок світові наприкінці часу. Тут він є справжньою людиною, але одночасно і небесною людиною, яка має таку ж владу на землі, яку має Бог на небі. Він особисто є неповторним і радикальним втручанням Бога в історію людства.
Боже прощення дозволяє нам починати все спочатку
Велике здивування охопило людей, які бачили та чули все це. Вони почали замислюватися над особою Ісуса і його ділами, хвалили його та казали: «Ніколи ми такого не бачили». Це стало їх першим кроком до віри.
Сьогодні євангельське оповідання запевнює, що Бог завжди пропонує нам відновити стосунки через Ісуса, який сам є Божим прощенням. Гріх — це стан, котрий замикає людину в ситуації егоїзму, гордості та самоти, а прощення звільняє її для нових поглядів та горизонтів.
Боже прощення завжди спрямоване вперед і дозволяє нам починати все спочатку: «Більше не пам’ятайте минулих речей, більше не думайте про давні речі. Ось, я творю щось нове», — каже Господь устами пророка Ісаї. Триваючу Божу чинність можна порівняти з насінням, яке непомітно проростає згідно з природними задатками. Так само і Боже спасительне втручання не є результатом релігійних жертв людей чи їхніх мудрувань. Люди не перестають грішити, тому спасенне для них втручання є завжди з ініціативи самого Бога: «Я стираю ваші провини заради мене самого», — каже Господь. Лиш визнання Божої вірності у любові, порятунку та прощенні, може привести людей до зміни їх поведінки. Прощення, яке не перестає давати Бог, відкриває людині нові перспективи та є силою для навернення серця на шляху у майбутнє.
У Христі прощення стало реалізацією Божого «так» людині. Ісус є надійним гарантом виконання божественних обіцянок, та джерелом примирення і взаємного прощення між людьми. У цьому «так» він виявляє і твердість свого слова, і в той же час дає нам змогу правильно відповісти на його поклик. Стійким і непохитним у вірі в Христа Отець дає свого Духа як знак «єдності», та як «печать» і «завдаток». Це «так» єднає нас з Богом у хрещенні, його «печаттю» ми позначені як Божа власність, а «завдаток» є авансом і гарантією остаточного порятунку та запевненням вічності у Воскресінні. Зціленням паралітика починають здійснюватися слова Христа які він по воскресінні скаже до апостолів: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви — свідки того». Амінь.
єпарх Стрийський
