СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Сус: «Воїни в окопах ніколи не скажуть, що вони роблять щось особливе. Вони просто жертвують собою»
Часто вони просто кажуть, що «виконують свою роботу, роблять свою роботу», але і це є велика жертва та самопосвята. У цей час вони роблять свою роботу, щоб ми могли тут спокійно молитися. Вони роблять свою роботу, щоб ми не боялися робити свою — жертвувати собою та своїми зусиллями для чогось важливого в цьому світі. Про це сказав владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
Говорячи про жертовність, владика Степан пояснив, що жертвувати собою — це не боятися просто любити більше, ніж цього вимагає життя. Наша жертовність, самопосвята, віддання чомусь — це маленька, але все ж таки співучасть у безкровній Жертві нашого Спасителя Ісуса Христа.
Любов без жертви нічого не варта
«Жертовність відкриє перед нами обличчя справжньої, щирої любові, яка готова перенести все. Тут слід усім нам пригадати собі відомий вислів, що „любов без жертви нічого не варта“. Є у житті речі, які вимагають від нас здатності пожертвувати собою, трішки потерпіти, щоб пізніше вміти цінувати і знати їх вартість», — зазначив єпископ.
Жертовна людина, на його переконання, дивиться на випробування як на нагоду стати сильнішою. Інші можуть просто дивитися на це, як на речі, що можуть принести тільки крах або розруху, проблеми та розчарування.
Довкола нас багато жертовних людей
«Довкола нас багато жертовних людей, які тихо та невтомно роблять добро. Повірте, в окопах на Сході України зараз разом із нами молиться багато воїнів. Вони ніколи не скажуть, що роблять якийсь подвиг, щось особливе. Часто вони просто кажуть, що „виконують свою роботу, роблять свою роботу“, але і це є велика жертва та самопосвята», — сказав владика Степан.
Бути жертовними — це завжди бути позначеним Божим милосердям
Жертовність у малих речах, переконує проповідник, часом непомітних для ока, вчить нас радіти пізніше великими дарами, які Господь дає нам у своїй щедрості. Бути жертовними — це завжди бути позначеним Божим милосердям, Його великою любов’ю до кожної людини. Бути жертовним — це завжди позичати Богові, це те саме, що бути Його руками в цьому світі.
«Погляньмо на життя наших новомучеників, воїнів-героїв України, — просить владика Степан. — Їх життя є відповіддю євангельському юнакові на його запитання, що доброго слід чинити, щоб мати життя вічне. Ми не маємо боятися пожертвувати собою, віддати себе з любові до Бога та ближніх чомусь важливому, що виходить поза межі життя і поза межі смерті».
Не біймося бути жертовними
«Не біймося бути жертовними, докладати зусиль і робити щось більше ніж цього інколи вимагає життя та його обставини. Будьмо терпеливими і цю терпеливість теж жертвуймо як щось цінне для Бога. Світ потребує жертовних людей в усіх сферах, бо це особи, які не просто щось виконують, але живуть серцем», — закликав єпископ.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Персони
Владика Степан СусЄпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, титулярний єпископ Зігріса, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
