СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: «Усі світло зустрічаймо Стрітення Господнє»
Про значення свята та традицію освячувати свічки в цей день у своїй проповіді у світлий празник Стрітення Господнього, 15 лютого 2022 року, розповідає владика Степан Меньок, екзарх Донецький.
«Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя» (Лук. 2, 34) — такі слова промовив старенький Симеон, коли тримав на руках дитятко Ісуса. Ця зустріч лягла в основу назви празника — Стрітення. Різдвяний цикл богослужінь завершується празником Стрітення, бо як в Різдві, так і тут, Христос являє своє божество.
Закон Мойсея приписував очищення 40 днів по народженню дитини. Пресвята Діва Марія не була зобов’язана до очищення, бо освятилася Різдвом Христовим, як говорить про це кондак празника: «утробу дівичу освятив Ти Різдвом твоїм».
Віковічний Бог, який колись на горі Синай дав Мойсеєві Закон, сьогодні являється як дитина. Він як законодавець виконує закон, приноситься у храм і віддається старцеві. У храмі маленького Ісуса зустрів праведний Симеон, якому «було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті, перш ніж побачить Христа Господа» і пророчиця Анна, що мала 84 роки та жила при храмі. Старець Симеон, віддав хвалу Богові, взяв на руки Дитятко та промовив чудесні слова, що їх Церква тепер співає наприкінці Вечірні: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля». Виконавши всі приписи закону, Марія та Йосиф повернулись з дитятком до Назарету.
Свято Стрітення тісно пов’язане з Різдвом тим, що у ньому також ставиться наголос на Христовому воплоченні. «Божеством, не залишаючи лона Родителя, Ти добровільно прийняв тіло…» — каже стихира на хвалитних під час Великої Утрені, прославляючи і стверджуючи Христову Боголюдськість. «Радуйся благодатна, Богородице», — співаючи тропар Стрітення Церква не залишає без уваги й «Марію — небесну браму» — «бо з Тебе засяяло Сонце правди Христос Бог наш, який просвічує тих, що в темряві».
Різдвяний характер свята можна побачити і в обряді освячення свічок. З’явився він в Олександрії, папа Сергій запровадив його у Римі, а звідти цей звичай досить швидко перейшов до Єрусалиму та інших міст. Горіюча свічка — це прекрасний символ «Сонця правди», що проганяє темряву гріха.
Тож згадаймо слова святого Кирила Олександрійського: «Усі світло зустрічаймо Господнє Стрітення. Так цей день прикрасімо свічками, як годиться синам світла і істинному світлу — Христові принесімо свічки з душевними світлами».
Амінь.
екзарх Донецький
