СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: Пізнай себе, пізнай себе
Яке значення має для нас критика зі сторони інших осіб? Як ми самі сприймаємо слова ближніх про нашу невідповідну чи гріховну поведінку? Чи можуть зауваження зі сторони інших осіб нас збудувати? Про це застановляється у черговому роздумі владика Степан Меньок, екзарх Донецький.
Нас більше пізнають ті, з ким ми постійно спілкуємося в сім’ї, на роботі, в спільноті. Але чи ми мали мужність запитати інших про себе, тобто дати нам об’єктивну характеристику? І не думаймо, що нам дадуть чесну відповідь. По-перше, будуть боятися сказати нам все негативне, що про нас думають. Більшість дадуть тільки позитивні відгуки, побоюючись втратити дружбу. Навіть коли пишуть характеристику на якусь особу, то в більшості випадків надають тільки позитивну інформацію, хоча кожен з нас має свої недоліки.
Але як би ми сприйняли негативну інформацію про себе? Чи не з’явилися б гординя і обурення на неприємні слова? Один отець, який давав нашим священникам реколекції, наводить такий приклад. «Я не знаю, як би я поводився, коли б після богослужіння до мене підійшла би якась особа і сказала: „Ви, отче, брехун. Вчите інших, а сам так не поводитеся і не живете. Ви всі фарисеї, вам тільки гроші і вигоди подавай, а про людей не дбаєте і т. д“. Я би, напевно, одразу сказав: „А ви хто такий?! Коли ви востаннє сповідалися?! Що ви мене вчите, на себе спочатку подивіться! Я знаю, що роблю, і не треба мене вчити!“» Могла би бути така реакція? Могла. А якщо це був ангел, який хотів мені допомогти? Може, потрібно подякувати і запитати цю особу, що вона бачить негативного в мені? Якщо це збігається з судженням моєї совісті, то це правда. Потрібно подякувати і задуматись. І якщо закиди будуть справедливі, то потрібно пояснити, що так, якісь проступки дійсно були, але ви сповідалися з цих гріхів і зробили постанову більше так не чинити. Це направду мужня поведінка, бо перед судом Господнім весь наш негатив постане як у фільмі, і там вже не зможемо втекти від справедливого осуду.
Будьмо чесні перед самими собою і перед Богом, а осуд людський нам зовсім не зашкодить. Свята Сповідь витирає наші гріхи з книги життя, повертає заслуги з добрих вчинків на життя вічне. А важкий гріх забирає нам всі заслуги добрих діл і торує дорогу до вічної розлуки з Богом… «І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; а краще бійтеся того, хто може і душу, і тіло погубити в гієні» (Мт. 10, 28).
Найкращий супровід є у монастирях, де роками і десятиліттями плекається духовне життя; там завжди можна знайти духовного провідника у старців чи стариць. У тому товаристві хочуть нашого духовного росту, і тому весь час будуть говорити нам про наші недоліки, щоб вилікувати нас, і ми скоріше могли би стати на дорогу святості. Лицемірства там немає.
Але потрібно говорити про недоліки з любов’ю до особи, до якої ми звертаємося, щоб вона відчула, що ти хочеш їй добра. І спосіб мовлення, і місце, і час — все це повинно бути підібрано відповідним чином, щоб нікого не образити. У світі так не буває. Ми всі прекрасно знаємо, що у світі так не буває.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
