СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок: Молитви на вервиці і на чотках
Владика Степан Меньок, екзарх Донецький, прагне поділитися із читачами своїми думками про молитви на вервиці і чотках. Зокрема він ділиться історіями постання цих молитов та їхнім значенням для християнського зростання, запрошуючи людей до глибшого молитовного життя.
Найбільш поширена у світі є молитва на вервиці. Історія молитви на вервиці тісно пов’язана з молитвою до Марії. Молимось кожних 10 «Богородице Діво», а потім ідуть роздуми з життя Ісуса Христа. Ця молитва, хоча вже була вкладена пізніше, є тісно пов’язана з молитвою на чотках, тому потрібно пояснити як молитву на чотках, так і на вервиці.
Молитва на чотках. Чотки (множина від дав. — рус. чьтъка, від чьсти — «читати», «лічити», «рахувати») — мотузка або стрічка, найчастіше зімкнуті в кільце, на яких зав’язуються вузлики або нанизуються намистини (зернятка), пластинки чи інші однорідні елементи. Найчастіше їх можна зустріти у руках молільника під час молитва. Однак, не завжди. Їхнє призначення сьогодні значно розширилося. Як і використання чоток для молитви, адже зустрічаємося із ними у різних релігіях.
Святий апостол Павло вчить нас: «Моліться безперервно» (І Сол. 5, 17). На це запрошення апостола ми можемо відповісти якраз за допомогою молитви на чотках. Найчастіше такою є Ісусова молитва. Вона складається із постійного повторення слів покаяння на кожному вузлику: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)».
У чому ж полягає її значення? Перш за все, Ісусовою молитвою ми визнаємо Триєдиного Бога — Отця, і Сина, і Святого Духа. Прославляємо Бога як Господа вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого. Ісповідуємо Ісуса Христа як обіцяного Месію, Христа, якого Бог послав для нас, людей, щоб звільнити нас від неволі диявола і гріха. Він же — Син Бога живого (Мт. 16, 16), який став людиною, щоб нас спасти своєю смертю і воскресінням. Одначе, ми самі нездатні належно молитися. Святий Дух учить нас молитися до Отця в ім’я Ісуса (Мк. 13, 11; Рм. 8, 26–27). Водночас, стаючи перед престолом Всевишнього, ми усвідомлюємо, що не завжди ходили дорогою Божих заповідей, не раз грішили і виявляли недовіру та невдячність у стосунку до Божої любові. Тому перепрошуємо його і благаємо Його милосердя словами «помилуй мене, грішного (грішну)».
Які існують чотки? Чотки використовуються у молитовній практиці багатьох релігій. У кожній із них вони мають свою відмінну назву та конструкцію. У буддизмі та індуїзмі використовують джапа-мала із різною кількістю намистин; у мусульман чотки мають кілька назв — субха, місбаха або тасбіх; у бахаїзмі — бахаї; у лютеран моляться із Лютеранським вінком Христа, а у Греції існують чотки без релігійного призначення, які називаються комболої.
Молитви на вервиці. Деякі історики відносять походження вервиці до святого Домініка (1170–1221). Легенда розповідає, що Діва Марія з’явилася йому у 1208 році у французькому храмі в Прулі та передала йому вервицю, щоб допомогти в боротьбі з тогочасною альбігойською єрессю. Альбіго́йці (фр. albigeois) — єретичний рух доби Середньовіччя (12–13 ст.) у Західній Європі, переважно в Південній Франції та Північній Італії, прихильники якого виступали проти догматів Католицької Церкви, церковного землеволодіння й десятини, і закликали повернутися до первісного християнства. Інший Домінік, чернець-картузіанець з Пруссії, (1382–1460) вважається першим, хто пов’язав вервицю з різними епізодами в житті Христа. Відповідно до нумерації, заснованої на псалмах, цей Домінік запропонував 50 подій у житті Христа як роздумів для вервиці.
У своєму апостольському посланні «Rosarium Virginis Mariae» («Розарій Діви Марії») папа Іван Павло ІІ проголосив 2002 рік Роком вервиці та висловив надію, що сім’ї знову приймуть святу вервицю. Папа Іван Павло ІІ ввів і ще одну вервицю в жовтні 2002 року, де розглядається п’ять нових таємниць: хрещення Ісуса в Йордані, чудо в Кані Галилейській, проголошення Блаженств, преображення на горі Тавор, установлення Святого Таїнства Євхаристії.
Покійний кардинал Йосиф Міндсенті (+ 1975) повторив той факт, що з часів альбігейської єресі у XII столітті через модернізм з його соціалістичними, фашистськими та комуністичними похідними, вервиця протистояла злу, яке торкнулося людства.
На картині Страшний суд Мікеланджело на стелі Сікстинської каплиці є зображення врятованих і проклятих. Там можна побачити фігуру ангела, який підтягує дві спасенні душі, використовуючи мотузку із намистинами як рятувальне коло для спасіння. Тобто ці люди молилися на вервиці, і в такий спосіб спаслися.
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
