СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Миколай Бичок: «Ми покликані бути справжніми послами Божої любові, миру та милосердя»
2 березня Українська Католицька Церква в Австралії провела день молитви і посту за мир в Україні, до якої 23 лютого закликав Святіший Отець Франциск Папа Римський. Упродовж цього дня владика Миколай Бичок, єпископ Мельбурнської єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла, звернувся до вірних з приводу початку Великого посту. Єпископ закликав усіх вірних та людей доброї волі жертвувати цей благодатний період за мир та припинення війни в багатостраждальній Україні.
Святий Апостол Павло закликає нас сьогодні у 2-му посланні до Коринтян: «Ми посли Христа, ніби Бог звертається через нас. Ми благаємо вас від імені Христа, примиріться з Богом». Ці слова важливі для нас сьогодні як і тоді, коли їх писав св. Павло.
Ми покликані бути справжніми послами Божої любові, миру та милосердя. Сьогодні католики Латинської Церкви розпочинають Великий піст, який є мандрівкою до Хреста, зрештою, до порожнього гробу та радості Воскресіння, завдяки якому наші серця оновлюються, наша віра зміцнюється а наші гріхи прощаються. У більшості східних церков ми розпочнемо цю подорож за тиждень.
Минулої середи Папа Франциск проголосив 2 березня днем молитви та посту за мир в Україні. Святіший Отець закликав «тих, хто має політичну відповідальність, серйозно дослідити свою совість перед Богом, який є Богом миру, а не війни, який є Батьком усіх, а не лише деяких, який хоче, щоб ми були братами а не ворогами». Я дякую Богу, що маю можливість сьогодні бути тут серед Вас і разом молитися за мир в Україні, оскільки вона стикається з жахливим злом війни, насильства та ворожості від ворога, який глухий до всіх благань про мир, воює проти мирного сусіда; Україна не зробила нічого поганого і має до Росії лише добру волю. Україна — не ворог Росії. Закликаю Вас, моліться, будь ласка, за Україну, яка проходить через страшні випробування і страждання.
Наше християнське життя — це подорож
Наше християнське життя є і має бути подорожжю. Наше життя як християн є духовною мандрівкою, яку ми схильні розглядати як особисту подорож, дуже приватну, яка не залучає інших. Це є відносини між мною та Богом. Варто зауважити, що всі образи та молитви Церкви зображують духовне життя як спільноту, яка мандрує разом, як це зробив Ізраїль під час втечі з Єгипту та поки він блукав пустелею протягом 40 років. Ми читаємо про духовну подорож вибраного народу в книзі Виходу. І це ніколи не була приватна подорож для тих хто бере в ній участь, вони переживали всі події історії спасіння як спільнота, так само як вони переживали Бога як спільноту.
Ви і я є частиною тієї самої спільноти. Ми крокуємо через життя, кінцевого пунктом якого є Царство Небесне. Як і в усіх інших подорожах, тут можуть бути різні важкі моменти чи випробовування, іноді ця подорож може здатися довгою та нудною, а часом — інтенсивною чи навіть захоплюючою. А це означає досвідчити разом Тіло Христове. З моменту хрещення ми стали частиною Тіла Христового — ми були хрещені в ім’я Христа. Ми ніколи не є християнами в ізоляції від інших членів Божого Дому, яким є Церква Христова. У ранній церкві вчили: «Один християнин не є християнином». Ми можемо практикувати любов, яку навчав Ісус, лише якщо навколо нас є інші, яких ми можемо любити та їм служити, і які люблять і служать так само іншим. Ми починаємо Великий піст як спільнота, в якій ми особливо думаємо про слова нашого Спасителя «щодня брати свій хрест, зректися себе та йти за Ним».
Головні добрі діла: молитва, піст, милостиня
Великий піст — це час, коли наша свята Церква закликає кожного з нас по-своєму робити добрі діла. Тож давайте запитаємо себе — які головні добрі діла? Катехизм Католицької Церкви навчає нас, що це молитва, піст і милосердя.
1. Молитва — це наше відношення до Господа Бога, де ми покликані до глибшого спілкування з Богом через молитву. Саме тому Церква закликає нас приділити більше свого часу на особисту молитву. Всі ми також можемо зауважити, що Церковні Богослужіння теж стають довшими, змінюють свій характер, стають більш покаянні, коли людина роздумує над собою і своїм життям. Тому час посту — це особливий час для молитви.
2. Піст — це є відношення до себе, де кожен з нас старається переглянути своє життя та змінити його на краще. Коли ми говоримо про піст, то думаємо, що це обмеження себе від тих чи інших страв. У певній мірі це правда. Але ще важливіше, щоб ми придивилися до себе і подивилися від чого ми є залежні. Бо піст виконує ту саму функцію, що і молитва. Бо молитва дає нам бути з Богом, а піст усуває від нас те, що не дає нам бути з Богом, від чого ми залежні. Отож правдивий піст це не то що ми собі в чомусь відмовляємо, а те, від чого ми позбуваємося: від гріхів, узалежнень, злих звичок і т. д.
3. Милостиня — це є наше відношення до ближнього, не тільки зуміти побачити свого ближнього, а й подати йому руку допомоги. Дуже добре милостиню відображає чеснота «убожество». В українській мові якщо розділити слово «убожество» на дві частини, виходить правдиве значення цього слова «У Бога». Отож, убожество — означає, що людина знаходиться у Бозі, і не є прив’язаною до матеріальних речей. Це ніяк не означає бути бідним, а навпаки — бути багатим та щедрим, вміючи ділитися з цим всім із ближніми. Це є правдива милостиня.
Ці три добрі діла є так званим трикутником наших відношень до Бога, до себе та до ближнього; вони є дуже важливими і становлять основу християнського життя. У певному сенсі Великий піст повинен включати піст від чогось: здорова їжа, шкідливі звички, егоїстичні вчинки. Це також означає, що ми постимо з кимось; ми не постимо поодинці, але приєднуємось до наших братів і сестер у вірі. Ми постимо разом як спільнота, у спілкуванні один з одним. Наш піст — це також ознака того, що ще прийде час, що ми можемо сприймати лише оком віри, тому ми постимо для чогось; ми постимо, очікуючи Нареченого Церкви, Христа Бога нашого, якого ми чекаємо з радісним очікуванням. Піст без милосердя і любові до ближніх, без милосердної ласки до бідних; без справжніх жертв для добра спільнот, у яких ми живемо — не має абсолютно ніякої цінності, саме тому, що такий піст ігнорує той факт, що ми тепер є членами одного тіла, однієї родини віри, яку Христос придбав ціною Своєї власної крові.
Великий піст — це можливість робити добрі діла
Св. Іван Золотоустий навчає нас як потрібно давати милостиню. Він каже: «В час посту люди переважно стараються собі відмовляти у їжі, особливо щодо м’ясних страв, відповідно люди витрачають на продукти менше грошей. Натомість поза постом люди витрачають більше грошей на продукти. Отож нам потрібно взяти ту суму яку ми витрачаємо на продукти протягом року коли немає посту, відняти від неї ту суму, яку ми витрачаємо на продукти у великий піст; і те що залишиться — віддати бідним».
Великий піст — це час, коли ми намагаємося утриматися від чогось і робимо добрі діла. Нехай читання з сьогоднішнього Євангелія відкриє перед нами як шлях, що веде до Воскресіння.
Отож, прошу вас, дорогі брати і сестри, не забувати мою Батьківщину, стражденну Україну, яка переживає зараз страшні й темні дні. Згадайте, будь ласка, Україну та її народ у своїх молитвах впродовж цього Великого посту, щоб прийшов до неї мир, справедливість і добробут, щоб припинилися війна, ворожнеча та страждання. Також я прошу вас щиро молитися за навернення Росії, як просила про це Пресвята Богородиця у Фатімі понад 100 років тому.
Колись пророк Давид мудро сказав: «Не надійтесь на князів, на синів чоловічеських». Ми, як християни, повинні покладати все наше уповання на Бога, від якого отримуємо спасіння, мир і прощення наших гріхів. Амінь.
† Миколай Бичок,
єпископ Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла
Локації
Персони
Владика Миколай БичокЄпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія)
