Владика Микола кардинал Бичок: «Моліться, щоб я був вірним пастирем і вчителем блаженств»

ПРОПОВІДЬ

владики Миколи кардинала Бичка

«Вважаючи себе гідними Твоїх дарів і благ понад наші заслуги, ми, раби Твої,

Владико, падаємо перед Тобою і складаємо Тобі гарячу подяку»

Ласкаво просимо до прекрасного Катедрального храму святих апостолів Петра і Павла. Він збудований українськими першопоселенцями, як живий храм їхньої віри та їхньої любові до Української Католицької Церкви, її історії та традицій.

Я вітаю багатьох гостей, які сьогодні тут присутні: Його Високопреосвященство Чарльза Бальво, Апостольського Нунція, який є нашим зв’язком зі Святішим Отцем Папою Франциском. Вітаю моїх братів-єпископів, які прибули з близьких і далеких країв, щоб помолитися і підтримати мене сьогодні. Я вітаю Високопреосвященного Ентоні Фішера, Архиєпископа Сіднея, моїх братів східних католицьких єпископів, священиків і дияконів нашої єпархії, а також священників із інших єпархій. Я тепло вітаю моїх братів редемптористів та всіх богопосвячених осіб.

З великою радістю вітаю членів інших християнських спільнот, зокрема єпископа Женьєв Блеквелл з Англіканської дієцезії Мельбурна, протоієрея Михайла Соломка з Української Православної Церкви, членів Ради Церков штату Вікторія та інших релігійних лідерів.

Я щиро вітаю представників політичної та цивільної влади, громадських груп та організацій, вітаю Посла України в Австралії Високоповажного Василя Мирошниченка та всіх вас, хто приєднався до мене в цьому храмі або за допомогою онлайн-трансляції. Дякую за вашу присутність і молитву.

Слова сьогоднішнього кондака дуже добре підсумовують мої почуття. Визнані гідними Твоїх дарів і благ, що перевищують наші заслуги… Ми охоче припадаємо перед Тобою і приносимо гарячу подяку. Тож сьогодні я дякую Богові за всі блага і дари, якими Він обдарував мене, що справді перевищує будь-які мої заслуги. Але, як часто нагадує нам Святіший Отець Папа Франциск, ми маємо Бога несподіванок. Бог також дивує нас, дозволяючи нам справлятися з ситуаціями, які виникають у нашому житті.

Ще кілька місяців тому я не міг собі уявити, що стоятиму перед вами як кардинал Святої Церкви, з усією відповідальністю, яку несе ця висока посада. Молитви та підтримка моїх братів-єпископів в Австралії та Україні, а також тисячі добрих побажань і молитов з усього світу, значно зміцнили мене.

Слова святого апостола Павла, які ми щойно почули в читанні Послання, також наповнюють мене надією.

Святий Павло пропонує нам список, який описує, чого ми, християни, повинні очікувати від свого життя, коли дозволимо Святому Духові вести нас. Це не список з дев’яти чисел, а перелік того, чого ми повинні очікувати від свого життя. Це не список дев’яти окремих плодів, а список одного дару Духа, який ми отримаємо, коли дозволимо Духу Божому увійти в наше життя.

Перше — це любов. Святий Павло використовує грецьке слово «агапе», що означає безкорисливу любов — любов, яка нічого не очікує натомість. Це любов, яка повинна бути в серці кожного християнина, а особливо священників, єпископів і кардиналів. 14 лютого світ відзначає День святого Валентина — день любові. Святий Валентин як священник і мученик наслідував Христа, віддаючи своє життя як найбільший дар любові.

Святий Павло також говорить про радість, але не в сенсі щастя, а радість, яку ми отримуємо від внутрішньої впевненості, коли ми розуміємо, яке наше місце в плані Христа. Це призводить до надприродного миру, який походить від нашої довіри до Бога. Мир не від світу цього, але мир, який може прийти тільки тоді, коли ми підкоряємося люблячій волі Божій.

Святий апостол закінчує даром вірності. Це не дар віри, а дар витривалості та наполегливості, що ґрунтується на нашій довірі до Бога. Вірність дозволяє нам продовжувати йти вперед навіть тоді, коли ми не впевнені в тому, що Бог планує для нас.

Всі ці дари Духа ми знаходимо у святого Кирила, пам’ять якого ми відзначаємо сьогодні за східним календарем, а Західна Церква також згадує його сьогодні разом із його братом Мефодієм.

Святі рівноапостольні Кирило і Мефодій, апостоли слов’ян і покровителі Європи, багато чому можуть нас навчити своєю любов’ю і вірністю. Вони подолали багато випробувань, проповідуючи Євангеліє слов’янським народам Центрально-Східної Європи їхньою рідною мовою. Їм доводилося мати справу з Папами та імператорами, які часом намагалися перешкодити їм проповідувати Боже Слово. Вони були переслідувані, застрягли між політикою Сходу і Заходу. Одні їх не розуміли, інші не довіряли. Але попри всі випробування вони залишалися вірними. Вони вистояли до кінця. Сьогодні багато народів і людей завдячують святим Кирилу і Мефодію своєю вірою в Єдиного Істинного Бога і своєю писемністю. До них належить і український народ.

У моєму призначенні кардиналом я теж маю далекий зв’язок зі святим Кирилом.

У 861 році святий Кирило, за його власним свідченням, повернув святі мощі святого Климента, четвертого Папи Римського, з Криму (Україна), де він прийняв мученицьку смерть. Він привіз ці мощі з собою до Риму, де вони були покладені під вівтарем базиліки святого Климентія, після смерті святий Кирило також був похований у крипті святого Климентія.

У 1969 році Патріарх Йосиф (Сліпий), будуючи прокатедральний собор Святої Софії на Віа Бочеа в Римі, звернувся до Святішого Отця Павла VI з проханням дозволити розмістити у вівтарі мощі святого Климентія. Це було зроблено Патріархом Йосифом як нагадування про те, що четвертий Папа прийняв мученицьку смерть на території сучасної України, а також тому, що частина мощей святого Климента зберігалася в древньому соборі Святої Софії в Києві, церкві-матері України. 28 вересня 1969 року Святіший Отець Павло VI урочисто переніс мощі святого Климента до собору в день його освячення.

Базиліка Святої Софії стала місцем паломництва, але передусім місцем надії в темні дні переслідування нашої Церкви. Це був собор у вигнанні для нашого Патріарха і видимий зв’язок з нашою Київською традицією.

На Консисторії 7 грудня 2024 року Папа Франциск іменував мене кардиналом-пресвітером собору Святої Софії на Віа Бочеа. Отже, в моєму титулярному храмі знаходяться мощі святого Климента, привезені до Риму святим Кирилом. Для мене велика честь бути кардиналом-пресвітером цього великого храму, який є видимим знаком стійкості та вірності нашої Церкви.

У сьогоднішньому Євангелії ми чули початок Нагірної проповіді нашого Господа — проповіді про Блаженства. Катехизм Католицької Церкви пригадує нам, що «Блаженства відповідають на природне прагнення до щастя. Це бажання має божественне походження: Бог вклав його в людське серце, щоб привернути людину до того, хто єдиний може його виконати… Блаженства відкривають мету людського існування, кінцеву мету людських вчинків: Бог кличе нас до власного блаженства».

Сьогодні ми також молимося за справедливий мир в Україні та в інших частинах світу, де люди страждають від війни. Кожна людина має право жити в щасті. Наш обов’язок, як кожного зокрема, так і Церкви та громади, зробити все можливе, щоб побачити здійснення цих обітниць, які залишає нам Христос. Ми покликані бути служителями парадоксальних обітниць блаженств, які дають надію посеред скорботи.

Австралія також потребує почути послання Христа, яке міститься в блаженствах. Бо блаженства вчать нас, як стати більш подібними до Бога, як бути живими іконами, що відображають образ істини, добра і краси, який лежить в основі Бога, на образ і подобу якого ми створені.

Сьогодні я також роздумую над словами псалмоспівця: «Не нам, о Господи, не нам, а імені твоєму дай славу, заради милости твоєї і твоєї правди». Стати кардиналом — це не для особистої слави, а хрест, який я повинен нести. Моліться, щоб я гідно ніс цей тягар на славу Божу і Його Церкви. Моліться, щоб я був вірним пастирем і вчителем блаженств. Моліться, щоб я був непохитним у вірі і мужнім у любові, проповідуючи істину, передану нам апостолами і святими отцями.

Нехай Христос, який є Образом Блаженних, дарує нам свою благодать, щоб ми зростали у вірі, надії та любові, завжди дякуючи Богові за дари і блага, які отримуємо не за наші заслуги, а через Божу любов до людства. Амінь.

† Микола кардинал Бичок,
єпископ Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла