Владика Михайло Квятковський

Єпископ Нью-Вестмінстерської єпархії, Голова Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ

Народився	21 листопада 1961 року в м. Гаміота (провінція Манітоба, Канада).
Священничі свячення	28 липня 1986 року з рук архиєпископа і митрополита Вінніпезького владики Максима Германюка.
Єпископська хіротонія	8 листопада 2023 року в катедральному соборі Святих Володимира і Ольги у м. Вінніпезі (Канада).
Інтронізація	18 листопада 2023 року у храмі Покрова Пресвятої Богородиці у Ванкувері (Канада).

Дитинство і родина

Майбутній владика Михайло Квятковський народився 21 листопада 1961 року в м. Гаміота (провінція Манітоба, Канада). Був третьою із семи дитиною у сім’ї Едварда Квятковського та Філіс Земляк. «Я походжу із великої родини, у якій було семеро дітей. Я народився на фермі, але пробув там лише перших три тижні свого життя. Моя мама була вчителькою, а тато займався різними роботами. Спочатку він працював поблизу автозаправної станції, ремонтуючи автомобілі. Пізніше він будував будинки, а згодом вирішив вступити у семінарію. Це було вже у його пенсійні роки. Проте, ще 25 років він прослужив священником. Він висвятився у той час, коли я вже був в Україні. І що цікаво, він був священником Нью-Вестмінстерської єпархії, де служив упродовж 5 років», — згадує про своїх батьків теперішній єпископ Михайло.

За його словами, батьки були побожними людьми. Тому Церква завжди була для родини важливою. «Ми щодня молилися спільно, як одна родина. Очевидно, що щонеділі і свята ми ходили до церкви, а у Великому пості й частіше. Таким чином Церква була великою частиною мого життя. Мені дуже подобалося життя у Церкві. Ми навіть у дитинстві бавилися, переодягаючись у священників. Я справді пізнав, що таке щоденне молитовне життя», — зазначає він.

Освіта

Михайло здобув неповну середню освіту у школі м. Брендон і повну середню — в коледжі Святого Володимира та Малій семінарії в Робліні (провінція Манітоба, Канада). Розпочавши навчання в університеті та паралельно працюючи, 7 вересня 1980 року вступив до семінарії. У Римі проживав в Українській папській колегії святого Йосафата і навчався в Університеті святого Томи з Аквіну (Анджелікум), де здобув ступені бакалавра з філософії (1980–1982) та богослов’я (1982–1985). «Для мене це був дуже цікавий період життя. Я дуже любив життя у колегії. Мені подобалося молитовне правило, яке не дуже практикував до цього. У перші місяці було важко орієнтуватися на молитві, важко було знайти правильну сторінку, а ще треба було знати різні гласи. Але ми навчилися. Я не хотів би казати, що це „рай на землі“, адже були й важкі моменти. Навіть після третього року був момент, коли я подумав, що це не для мене, відправив додому усі книги, і вже не хотів повертатися. Але, Богу дякувати, після того я мав час на те, щоби подумати, і повернувся. Відтак завершив навчання і був висвячений на піддиякона із рук покійного архиєпископа Мирослава Марусина. Він був справді великою підтримкою для нас, завжди цікавився нашим життям і заохочував. Це було для мене позитивним», — продовжує розповідь про своє життя владика.

Священниче служіння

14 вересня 1985 року у м. Робліні (провінція Манітоба, Канада) митрополит Вінніпезький Максим Германюк висвятив його на диякона. Ієрейські свячення прийняв 28 липня 1986 року у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у рідному місті Брендон з рук все того ж митрополита Максима Германюка. Послуживши сотрудником у парафії Покрову Пресвятої Богородиці у Вінніпезі та канцлером митрополита, повернувся до Рима вивчати канонічне право у Східному інституті, де здобув ступінь доктора.

З 1996 по 2006 рік, у період, коли Українська Греко-Католицька Церква зміцнювалася після довгих років підпілля, отець Михайло Квятковський проживав в Україні. «Я часто чув про Україну від своїх рідних. Мама, а навіть дідусь, який був роджений вже у Канаді, часто розповідали про неї. Тож я хотів принаймні подивитися, як виглядає Україна. Перший раз я був в Україні у 1990 році, коли відбувався з’їзд спільноти „Українська молодь — Христові“ на стадіоні. Тоді з нами були Чорновіл, владика Стернюк та інші. Згодом я кілька разів був в Україні влітку, адже у 1992 році я повернувся на навчання до Риму. І влітку ми організовували різні відпочинкові табори від Львівської богословської академії. А вже з 1996 році я більш постійно перебував в Україні», — пригадує владика Михайло.

В Україні отець Михайло Квятковський здійснював служіння канцлера Патріаршої курії та судді й голови Верховноархиєпископського трибуналу. Також був віцеректором Українського католицького університету у Львові, де викладав канонічне право й очолював душпастирський відділ упродовж 6 років.

«Якщо чесно, то я закохався в Україну, у життя тут та у людей. Для мене це було великою ласкою і честю бути тут. У той час я працював у Богословській академії на запрошення теперішнього владики Бориса Ґудзяка та о. Михайла Димида. Ми мали розмову, під час якої мені запропонували працю духівника. Також Блаженніший Любомир Гузар, який на той час був помічником Блаженнішого Мирослава, запросив мене до праці канцлером. Я погодився. Це були дуже цікаві часи, адже це був дуже активний момент розвитку нашої Церкви. Це було благословенням для мене брати участь у цьому всьому, до тієї міри, що мав змогу. Я навіть служив у військовій частині. Це було із тодішніми семінаристами, які тепер є у нашому Синоді — владика Степан Сус і владика Богдан Манишин. Однієї неділі вони мене запросили поїхати разом. І хоч я не був призначений до цього служіння, було надзвичайно приємно познайомитися із військовими та офіцерами.

У цей час бути канцлером було для мене надзвичайним викликом. Радісно було працювати у Католицькому університеті як духівник, а згодом і як віце-ректор з духовно-пасторальних питань. Пригадую багато чудових людей, багато можливостей. Коли я відвідував різні місця України, то сприймав це як чудо, що можу там бути. Ми з дитинства чули про Україну, а я тепер тут. Я міг не тільки бачити, але й жити і співпрацювати з людьми. Чим не чудо?» — підкреслює єпископ.

Повернувшись до Канади у 2006 році, був призначений духівником Української греко-католицької семінарії Святого Духа в Оттаві (2006–2010). «Коли я погоджувався служити духівником у семінарії, я був переконаний, що це триватиме лише один рік і я повернуся назад до Львова. Відтак я довідався, що один рік неможливо, а треба залишатися хоча би на три. Згодом митрополит Лаврентій повідомив мені, що є певні потреби в архиєпархії. Розуміючи це, я погодився, і мав нагоду працювати аж дотепер», — розповідав владика Михайло в інтерв’ю перед своєю єпископською хіротонією.

Від 2010 до 2021 року служив в українській греко-католицькій парафії Пресвятої Євхаристії, а від 2021 року і до обрання єпископом — парох церкви Покрову Пресвятої Богородиці у Вінніпезі. Служив у комітетах за збереження життя та пенітенціарному, організованих двома римо-католицькими архидієцезіями Вінніпега та Вінніпезькою архиєпархією УГКЦ. Також був капеланом Лицарів Колумба у провінції Манітоба (2016–2019).

Від 1 серпня 2014 року і до обрання для єпископського служіння отець Михайло Квятковський служив канцлером Вінніпезької архиєпархії УГКЦ, був представником Вінніпезької архиєпархії в Душпастирській раді Української Греко-Католицької Церкви з моменту її заснування 2019 року. «Маючи докторський ступінь зі східного канонічного права Папського Східного інституту в Римі, отець Михайло Квятковський привніс наукове розуміння в свою роботу на посаді канцлера Вінніпезької архиєпархії», — зазначає Лаврентій Гуцуляк, архиєпископ і митрополит Вінніпезький.

Єпископська діяльність

24 серпня 2023 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Франциск, поблагословивши рішення Синоду Єпископів УГКЦ, призначив о. Михайла Квятковського правлячим єпископом Української католицької єпархії Нью-Вестмінстера.

«Коли до мене вперше зателефонував Блаженніший Святослав, щоби повідомити про цей вибір, я перебував у нашому парафіяльному храмі. За десять хвилин ми мали розпочати Літургію. Я побачив на телефоні, хто телефонує, і вирішив відповісти, адже не кожного дня тобі телефонує Блаженніший. Я відповів, і ми розпочали говорити. Він повідомив мені, що існує така ситуація і є така пропозиція. Ми завершили розмову і я пішов до престолу розпочинати Літургію. А в голові лунала думка: „Господи, що то буде?“ Відтак 24 серпня відбулося офіційне повідомлення. І тоді вже розпочав полагоджувати різні справи у єпархії, де служу як канцлер, і в парафії. Також мене вже запросили до участі в Синоді. І таким зараз є моє життя. Думаю, що коли вдасться усе полагодити, то воно стане спокійнішим. Хоча, не знати… Як я це сприйняв? Кожного дня я молюся словами: „Господи, нехай буде воля Твоя“. І старатимуся із Божою ласкою здійснити усе так, як цього бажає Господь», — розповідає про перші почуття після повідомлення про вибір на єпископа Михайло Квятковський.

7 листопада, о 18:00 в соборі Святих Володимира і Ольги розпочалася Велика вечірня з Чином архиєрейського найменування. Чин найменування звершив митрополит Вінніпезький Лаврентій Гуцуляк у співслужінні владики Давида Мотюка, єпарха Едмонтонського, дотеперішнього Апостольського адміністратора Нью-Вестмінстерської єпархії, та владики Браяна Байди, єпарха Торонтського та Східної Канади.

Сама ж архиєрейська хіротонія о. Михайла Квятковського відбулася 8 листопада 2023 року, у свято Собору святого архистратига Михаїла й інших безплотних сил в катедральному соборі Святих Володимира і Ольги у м. Вінніпезі (Канада). Божественну Літургію очолив головний святитель — митрополит Вінніпезький Лаврентій Гуцуляк. Співсвятителями стали владика Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський, та владика Давид Мотюк, правлячий єпископ Едмонтонської єпархії.

«Дорогий брате! Сьогодні Ви долучаєтеся до грона владик Нью-Вестмінстерської єпархії, які у своєму служінні виконували Божу волю, „щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди“. Збережіть і примножте їхню працю, дорогий владико! Це служіння виконуватимете відповідно до Кодексу канонів Східних Церков, партикулярних законів Української Греко-Католицької Церкви. Заохочуємо Вас, згідно з повчанням Апостола народів, щоб Ви були „бездоганним, гостинним, добролюбивим, мудрим, справедливим, благочестивим, стриманим, який дотримується правдивої науки згідно з навчанням… здібний наставляти в здоровій науці та й супротивників переконувати“. Нагадуємо Вам про важкий обов’язок бути вірним членом Синоду Єпископів УГКЦ і, згідно із приписами права, на кожний заклик Отця і Глави Церкви брати в ньому участь. Закликаємо Вас берегти й утверджувати віру та віддано працювати для спасіння душ наших вірних. Прислухайтеся до духовенства та мирян ввіреної Вам єпархії», — із такими словами у надісланому з цієї нагоди Декреті звернувся до владики Михайла Квятковського Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Він особисто не зміг бути присутнім та уділити єпископську хіротонію у зв’язку із російською війною проти України.

У свою чергу, у подячному слові владика Михайло перепросив усіх, кого, можливо, образив, і попросив про молитву за нього, щоб йому бути добрим і святим єпископом. «Прошу цього не лише для себе, але для всіх єпископів у всьому світі. Ми потребуємо величі і святості у наш час. Церква завжди потребує таких лідерів», — додав архиєрей.

Інтронізація (введення в уряд) владики Михайла Квятковського відбулася 18 листопада 2023 року у храмі Покрова Пресвятої Богородиці у Ванкувері (Канада). Архиєрейську Божественну Літургію, як і сам Чин інтронізації, за дорученням Блаженнішого Святослава очолив архиєпископ і митрополит Вінніпезький владика Лаврентій Гуцуляк у співслужінні із владикою Давидом Мотюком, єпархом Едмонтонським, владикою Браяном Байдою, єпископом Єпархії Торонто і Східної Канади, владикою Павлом Хомницький, єпархом Стемфордський, та владикою Венедиктом Алексійчуком, єпископом Чиказької єпархії Святого Миколая.

Під час Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувався 2–12 липня 2024 року у Марійському духовному центрі «Зарваниця», його членами був обраний головою Патріаршої катехитичної комісії. Відповідний Декрет, затверджений Отцем і Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом, був опублікований 24 липня 2024 року.