Владика Ісидор Борецький

Єпарх Торонтський

Народився	1 жовтня 1911 року в с. Острівець (Теребовлянський район, Тернопільська область).
Священичі свячення	17 липня 1938 року із рук Преосвященного владики Діонісія Няраді, єпарха Крижевецької єпархії.
Єпископська хіротонія	27 травня 1948 року в соборі Святого Архистратига Михаїла в м. Торонто (Канада).
Помер	23 липня 2003 року в Західній лікарні м. Торонто (Канада).

Дитинство і родина

Майбутній владика народився 1 жовтня 1911 року в с. Острівець (Теребовлянський район, Тернопільська область), у родині Симеона та Юлії Борецьких, з роду Давосир. Своє навчання розпочав 1918 року у рідному селі Острівець в початковій школі. Відтак перейшов у гімназію в м. Теребовля (Тернопільська область), яку завершив у травні 1932 року.

Священиче служіння

Після закінчення гімназії був прийнятий в 1935 році митрополитом Андреєм Шептицьким на богословські студії у греко-католицькій Богословській академії у м. Львові. Опісля, впродовж 1936–1938 років навчався на аспірантурі в Мюнхенському університеті Людвіга Максиміліана, де три роки проживав у Папській семінарії Святого апостола Андрія. 17 липня 1938 року владика Діонісій Няраді, єпископ Крижевецької єпархії, висвятив диякона Ісидора на священика у церкві Святого Архангела Михаїла у столиці Баварії — м. Мюнхені (Німеччина).

26 листопада 1938 року о. Ісидор Борецький виїхав з Німеччини, щоб приєднатися до свого батька, який кілька років тому емігрував до Канади, і служити українським греко-католикам у Канаді при єпископові Василію Ладиці, ЧСВВ. Першою парафією о. Іидора Борецького стала спільнота у м. Кенмор (провінція Саскачеван, Канада), звідки він декілька раз був переведений на інші парафії в провінції Манітоба та Саскачеван, аж до того часу, коли він був призначений в 1944 році як парох храму св. Івана Хрестителя у м. Брентфорд (Brantford, провінція Онтаріо, Канада). З цієї матірної парафії він також служив місійним парафіям в містечках Делі, Грімсбі, Ніагара-Фоллс, Сент-Катарінс, Торолд і Вілланд до 1948 року.

Єпископська діяльність

3 березня 1948 року Папа Пій XII призначив о. Ісидора Борецького Апостольським екзархом Східної Канади (його титулярним осідком став Аматунте на Кіпрі), під юрисдикцію якого потрапили Онтаріо, Квебек і Приморські провінції (регіон в східній Канаді, до якого входять провінції Нью-Брансвік, Нова Шотландія і Острів Принца Едварда). Його єпископська хіротонія відбулася в соборі Святого Архистратига Михаїла в м. Торонто (Канада) 27 травня 1948 року, а святителями стали владика Василь Ладика, Апостольский екзарх Канади, архиєпископ Костянтин Богачевський, Апостольський екзарх у США, і єпископ Ніл Саварин, екзарх Едмонтонський.

Єпископ Ісидор Борецький відразу взявся за зміцнення свого екзархату, що постійно зростав у зв’язку з припливом післявоєнної хвилі переселенців з України. Однак, цей зріст був спричинений не тільки кількістю вірних, але й приходом богословських світил, таких як о. Богдан Липський, який свого часу навчав владику у м. Львові. В часі пастирського служіння єпископа Ісидора Борецького такі духовні активісти зміцнювали позицію Української Католицької Церкви в Канаді, підтримувати чистоту східного (візантійського) обряду і уникали латинських впливів.

10 березня 1951 року назва екзархату була змінена на «екзархат Торонто і всієї Східної Канади», а 3 листопада 1956 року він була зведений до статусу єпархії. Таким чином, владика Ісидор Борецький став першим Правлячим Архиєреєм Торонтської єпархії та всієї Східної Канади.

Єпископ Борецький брав участь у Другому Ватиканському соборі, відкритому Папою Іваном XXIII у 1962 році, і рішуче підтримав справу Українського Католицького Патріархату.

Коли кардинал Йосиф Сліпий був звільнений у 1963 році з тривалого періоду позбавлення волі і вигнання, єпископ Ісидор Борецький був одним з перших, хто висловив підтримку йому особисто та його зусиллям утвердити патріархат Української Католицької Церкви.

25 серпня 1964 року владика Ісидор Борецький отримав єпископа-помічника Михайла Руснака, ЧНІ, котрий був хіротонізований 2 січня 1965 року і служив в Торонтській єпархії та паралельно Апостольським візитатором для словаків візантійського обряду, аж поки 13 жовтня 1980 року не отримав призначення в екзархат Св. Кирила і Методія для словаків візантійского обряду. Проте, 1980-і роки минали і єпископ Торонто зрозумів, що Святий Престол не бажає розглядати його прохання зробити наступником єпископа Михайла Руснака.

З 1979 року — співзасновник релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія».

Організовував надання фінансової та гуманітарної допомоги Україні, зокрема, після аварії на Чорнобильській АЕС. Допомагав гімназії м. Теребовля (Тернопільська область).

Владика Ісидор Борецький офіційно пішов у відставку у віці 86 років 16 червня 1998 року, давши шлях для правонаступництва єпископу Корнилію Пасічному, дотеперішньому єпарху Саскатунському.

Єпископ Ісидор Борецький невтомно допомагав у розвитку українським громадам на сході Канади. Як сказано в прес-релізі єпархії Торонто: «Служіння єпископа Ісидора включає розвиток релігійних покликань і створення організацій миру, церков, місій, будинків літніх людей, шкіл східного обряду, культурних центрів і надання фінансової допомоги багатьом установам».

Як було визнано на його похороні, владика Ісидор Борецький також надавав значну допомогу підпільній церкві в Україні. Коли вона вийшла з катакомб у 1990 році, його підтримка не забарилася.

Через теплі особисті стосунки з ієрархами Української Православної Церкви в Канаді єпископ Борецький зміг створити сприятливий клімат для екуменічної співпраці між двома Церквами.

Владика Ісидор також був покровителем вражаючої кількості українсько-канадських культурних зусиль — від окремих митців до значних виставок і постановок у найважливіших культурних установах країни протягом усього періоду його служіння.

У 2002 році з нагоди 92-річчя єпископ Ісидор Борецький нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Єпископ Ісидор Борецький, український католицький єпарх Торонто і Східної Канади, помер 23 липня 2003 року в Західній лікарні Торонто, після 65 років священства і 55 років єпископського служіння.

Парастас відбувся 24 липня в церкві св. Миколая, а 25 липня — в катедральному соборі єпархії св. Йосафата. За свідченнями очевидців, у ньому взяли участь 650 священнослужителів і мирян.

Похоронна Літургія відтак відбулася 26 липня в Українській Католицькій Церкві Успення Пресвятої Богородиці в м. Міссісага, очолювана кардиналом Любомиром Гузаром, Главою й Отцем УГКЦ, у співслужінні із нововисвяченим єпархом Торонто єпископом Стефаном Хміляром, єпископом-емеритом Корнилієм Пасічним, єпископом Василем Філевичем, єпископом Іваном Пасаком з Словацької єпархії Канади, єпископом Северином Якимишином і єпископом Михаїлом Вівчарем з Чикаго.

У заході також взяв участь кардинал Алоїзій Амброзік, архиєпископ Торонто, архиєпископ Юрій Калищук Української Православної Церкви Канади, численне духовенство і понад 600 вірних. Єпископ Ісидор Борецький був похований на кладовищі Mount Peace Cemetery на сімейній ділянці.