«Владика Борис внесе нову перспективу у розвиток нашої митрополії», — владика Богдан Данило про призначення владики Бориса Ґудзяка

13 березня 2019

18 лютого 2019 року у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск потвердив рішення Синоду Єпископів УГКЦ і призначив владику Бориса Ґудзяка архиєпископом і митрополитом Філадельфійським УГКЦ у США, перенісши його з Паризької єпархії Святого Володимира Великого.

«Владика Борис внесе нову перспективу у розвиток нашої митрополії», — владика Богдан Данило про призначення владики Бориса Ґудзяка

Ми поспілкувалися з владикою Богданом Данилом, Правлячим єпископом Пармської єпархії Святого Йосафата, яка входить до Філадельфійської митрополії, про сприйняття вірними УГКЦ у США цієї новини, про очікування і завдання, які має передусім виконати владика Борис.

Папа Франциск підтвердив рішення Синоду і призначив владику Бориса Архиєпископом і Митрополитом Філадельфійським. Скажіть, будь ласка, наскільки це важливе рішення для нашої Церкви?

Перш за все, для нас, як для владик Синоду Єпископів УГКЦ, було приємно чути, що Святіший Отець прислухався до рішення нашого Синоду і його вибору про призначення владики Бориса на престол митрополита Української Греко-Католицької Церкви в Америці.

Владика Борис внесе нову перспективу у розвиток нашої митрополії. Ба більше, він стає сьомим митрополитом, а дивлячись на всіх попередніх митрополитів, то вони «вписалися» в нитку розвитку нашої митрополії. Проте, здається, що владика Борис є першим митрополитом, якого перед приїздом знає Церква в Америці.

Наприклад, кардинал Донал з Нью-Йорку був ректором, коли молодий Борис Ґудзяк свого часу навчався в Римі. Тому він пам’ятає владику Бориса ще з того періоду. А владика Блейз Супіч був представником Американської єпископської конференції для Східної Церкви. Він приїжджав в Україну, відвідував УКУ. Він знає владику Бориса як Президента УКУ. Інші знають владику Бориса через часті візити до Америки, коли він старався збирати фонди для УКУ.

Тож він є митрополитом, якого добре знають. А це буде допоміжним чинником для розвитку Церкви. Зараз УГКЦ в Америці потрібен вихід назовні, особливо в його особі, коли він є керівником Департаменту Патріаршої курії для зовнішніх зв’язків нашої Церкви. Тож серед владик — це велика радість.

Перебуваючи нещодавно у нашій парафії в Норт-Порт (штат Флорида), мені було приємно відчути відгук мирян, які очікували митрополита від хвилини зречення архиєпископа Стефана Сороки. Цікаво, що для одних людей владика Борис є молодим священнослужителем на престолі в церкві святого Івана Хрестителя в Ньюарку (штат Нью-Джерсі), якого пам’ятають як молодого хлопця. А для інших людей владика Борис — пластун і молода особа, а ще для інших — науковець, який навчався в Гарварді.

Тож всі з нетерпінням чекають нової енергії, нового бачення. Його унікальність полягає в тому, що він буде дивитися на нашу митрополію новими очима. Він — це та людина, яка розуміє «свою» еміграцію та еміграцію покоління своїх батьків. Можливо, він буде в силі промовити до них: «Варто бути християнином, бути вірним нашої Церкви, варто себе присвятити повністю Церкві». Він, мов біблійний Йосиф, який виїхав в незнані країни, а тепер повертається до Америки як митрополит. Тому це є надзвичайно цікавий час, якого всі так очікують.

Я вважаю, що владика Борис хоче прислухатися до дійсності та спільно мандрувати в майбутнє. Ми знаємо, що він не боїться робити нових кроків, відкривати нові місця, а також дивитися на реальність Церкви з новим духом, що є потрібним для нас, для Церкви. Бо нове вино мало час стати дозрілим і матиме плоди в майбутньому.

Владико, а поясніть, які повноваження й функції митрополита для США?

В церковних структурах кожна єпархія є своєрідною одиницею. Проте пізніше вона входить в склад нашої Церкви. Оскільки ми всі синодально зустрічаємося під проводом Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, то в Америці очільником нашої Церкви є митрополит Філадельфійський. Зустрічі чи пасторальне планування побудоване на особі митрополита. Ми мали труднощі впродовж останніх 9 місяців навіть організувати себе, бо не було серед нас митрополита. Також він є голосом нашої Церкви для загалу американського суспільства та для наших співбратів з інших Церков. І, очевидно, він має права, які прописані канонічно, як митрополита Філадельфійського.

Є така особливість для єпископів УГКЦ, що вони є учасниками Синоду Єпископів УГКЦ та учасниками Конференції римо-католицьких єпископів тієї країни, де є їхнє поселення. Чим відмінне і чим подібне це служіння?

В житті УГКЦ ми співдіємо синодально. Рішення призначення митрополитом владики Бориса було синодальною дією. Під впливом Святого Духа ми як Церква старалися втілити це рішення. Конференції, звичайно, є побудовані в Римо-Католицькій Церкві дещо інакше. Не забувайте, що в Америці є понад сто дієцезій та єпархій. Тож владика Борис буде репрезентувати нашу УГКЦ серед тих єпархій. Також є Православні та Протестантські Церкви, з якими він буде мати можливість вести діалог.

Думаю, що його наукове життя, його досвід служіння останні 7 років у Франції буде допомагати йому. Наприклад, для мене було приємно, коли він говорив з нашим теперішнім Апостольським нунцієм Крістофом П’єром (який є французом). Вони розмовляли вперше, але відчувалася дружба, тому що владика Борис міг вільно спілкуватися з ним французькою мовою. Як на мене, для Архиєпископа П’єра було надзвичайно приємно почути свою рідну мову від нашого владики Бориса.

Що саме передусім потрібно робити новому митрополиту? Які зараз головні виклики стоять перед українською Церквою на американському континенті, як вважаєте?

Ми можемо сказати, що ми ще «дихаємо» фільмом, який нам нещодавно представили про Патріарха Йосифа. Блаженніший Йосиф казав, що треба дивитися не на завтрашній день, а на 50 років в майбутнє. Свого часу Патріарха Йосифа турбувало: а що буде з дітьми еміграції та як буде розвиватися церковне життя?

На мій погляд, всі ці питання є актуальними й тепер. Я знаю, що владика Борис є дуже чутливий на потреби міграції. В його єпархії в Парижі за 7 років (здається) вдвічі збільшилася кількість парафій.

Я думаю, що тут його будуть вітати як одного зі своїх, адже владика народився у США. Окрім цього, владика Борис захоче вийти до минулих поколінь і дати їм відчуття того, що Церква є їхньою Церквою, а особливо — відкрити двері нашої Церкви для тих, які бажають з нами жити й молитися в східному обряді.

Я відчуваю це в нашій єпархії Святого Йосафата в Пармі (США). Ми маємо парафії, де 80 відсотків є не українцями з народження, але є тими, які вибрали бути з нами. В нашій церкві кожен знає кожного. І ми можемо творити справжні християнські громади, де люди знають себе, піклуються про себе і в правдивий спосіб творять дияконію — служіння одне одному.

Я сподіваюся на це і знаю з розмов з митрополитом Борисом, що він також бачить ці моменти, які є важливими в його житті.

Ми мусимо зростати як Церква, ми мусимо відкрити наші двері. Ми маємо можливість й нагоду в ХХІ столітті з новими очима показати християнському світу, зокрема Католицькій Церкві, — наше богослов’я, літургійне життя, а також наш спосіб дій і життя як Церква.

Ви вітали владику Бориса в той же день, коли було проголошено підтвердження цьогорічного Синоду. Що бажали йому тоді, а що, можливо, бажаєте йому тепер?

Я бажаю йому насамперед радості, яку має в собі владика Борис, та багато енергії. Ця життєдайність та бажання ділитися власною радістю зустрічі з Ісусом Христом, мов сірник — буде запалювати серця його вірних… Коли інші побачать нас у любові, яка є між нами, то кількість наших вірних буде зростати щодня.

Над інтерв’ю працювали Оксана Войтко та о. Ігор Яців, Департамент інформації УГКЦ