Владика Борис Ґудзяк: «Маємо побачити, що є життєдайним для Церкви, а що — лише нашаруванням епох і культур»
Про виклики, можливості, переосмислення та зміни дискутували 24 квітня на онлайн Форумі відповідальних людей, який організувала Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ. Тема «Післякарантинна ера: нова реальність» зібрала представників Церкви, бізнесу, культури, громади та влади. Пропонуємо Вашій увазі кілька думок із доповіді архиєпископа і митрополита Філадельфійського владики Бориса Ґудзяка.
Немає жодної кризи, яку не можна використати
Немає жодної кризи, яку не можна використати. Буде шкода, якщо ми цю кризу змарнуємо. Адже в економічно розвиненому світі християнство зараз перебуває у відступі. Минулоріч в Америці на кожну особу, яка долучилася до Церкви припадало 6 осіб, які відходили. Тож зараз маємо побачити, що дійсно є життєдайним, а що є лише нашаруванням епох і культур, що не промовляє і навіть є шкідливим. Саме тут повинен бути основний акцент ― що важливе і як це плекати в собі та між собою. Тому такий форум і таке спілкування є новою можливістю почути один одного.
Еталон — Ісус Христос
Є багато викликів та найбільший ― щоб Церква була Церквою. Якщо дивитися на український міграційний вимір, то ми втратили 80 % вірних. Це перший виклик. Еталон для цього є Святе Письмо, Ісус Христос. І цей еталон краще видно в критичний час.
Ми не вернемося і не треба вертатися до того, що було
Ми досліджували підпілля Української Церкви. Який це феномен був! Велика помилка, що виходячи з підпілля, ми ностальгійно дивилися на те, що було до Другої світової війни, бажаючи повернутися до того, що вважали нормальним, звичним. І зараз нам усім варто зрозуміти: ми не вернемося і не треба вертатися до того, що було.
Гляньте, як тепер ми виходимо на горизонтальну комунікацію. Саме цього потребує Церква. Територіальність парохій, єпархій не має того значення, що раніше. Зараз можна дивитися Богослуження з будь-якого храму в усіх країнах і континентах.
Найважливіше зараз ― співпрацювати, спілкуватися, зняти фільтри
Найважливіше зараз ― співпрацювати, спілкуватися, зняти фільтри. Нам треба бути відкритими і щирими, відновити здорове поняття батьківства. Це одна з проблем у світі. Чоловіки сьогодні відступають від відповідальності батьківства. Питання: якими вони є батьками? Якими духовними отцями є священники і єпископи? Маємо зосередитися на стосунками з Богом. Христос нас запрошує бути таким, як Він ― синами й доньками Отця. Тож мусимо мати піднесені очі до Бога.
Бачу в своєму житті, що цей час є нагодою переосмислити. Людина мусить чутися зціленою. На найглибшому рівні нас може вилікувати лише Господь. Лише в Бозі ми можемо звільнити себе від травм. Криза дозволяє нам назвати це на ім’я, горизонтально про це заговорити.
За матеріалами «Дивенсвіт»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ