Владика Богдан Дзюрах: В особах святих ми розпізнаємо прикмети і присутність нового світу, який заповідав Христос

18 червня 2020

Скажімо собі ясно: доки ми не навчимося любити наших недоброзичливців, наших ворогів, доки не навчимося бажати їм добра, благословляти їх, молитися за них, доти ми не станемо християнами, а будемо надалі поганами, які, щонайбільше, носять хрестики на грудях; будемо християнами лише за назвою, а не за природою, бо природа нашого Бога — це любов, а там, де нема Божої всеохоплюючої любові, там надалі залишається поганство, укрите за причепуреним косметикою фасадом поверхового зовнішнього християнства, яке насправді не буде жодним християнством, а лише його далекою карикатурою.

Владика Богдан Дзюрах: В особах святих ми розпізнаємо прикмети і присутність нового світу, який заповідав Христос

«Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля» (Мт. 19, 28) Сьогодні — Неділя всіх Святих і ми в особах цих наших братів і сестер у вірі розпізнаємо прикмети і присутність нового світу, який заповідав Ісус Христос і який Він започаткував своїм приходом на нашу грішну землю.

Новий світ через навернення нових людей

Цей новий світ торує собі шлях до людської спільноти через нових людей, тобто людей, відновлених діянням і благодаттю Святого Духа, людей, сповнених Божим життям і Божою любов’ю. А без такої переміни будь-які структурні, політичні чи економічні реформи не принесуть довготривалого позитивного ефекту. Заклики «жити по-новому» так і залишаться нездійсненим гаслом, а обіцянки приходу «нових облич» виявляться черговим передвиборчим обманом. І не дивно, бо тут бракує справжніх глибинних змін на рівні людського серця, на рівні людської душі, що ми, християни, називаємо наверненням. Ісус в Євангелії закликає вливати нове вино у нові бурдюки і не намагатися пришивати нову латку до старої одежини (див. Мр. 2, 21–22) Ось чому Святі, які є знаком присутності «нового світу» та носіями Божого Духа і Божого життя, є справжніми реформаторами людської спільноти.

Йоан Богослов удостоївся видіння цього нового світу, коли, перебуваючи на засланні на острові Патмос, описав його такими словами в Книзі Одкровення: «Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули. І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. Почув я від престола голос великий, що говорив: „От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, … і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло“. І сказав той, хто сидить на престолі: „От, нове творю все“» (Одкр. 21, 1–5).

Ісус Христос будує новий Божий світ

Ключовим тут є, очевидно, слово «новий». Бо новий світ, який приносить і заповідає Ісус Христос, це — не косметичні зміни, але повне перезавантаження, радикальна реконструкція, глибинна переміна, нове народження — з води і Духа, без якого ніхто неспроможний увійти до Божого Царства, — як про це Ісус говорив Никодимові в Євангелії від Івана (пор. Йо 3, 1–5).

У Христі Ісусі новий Божий світ увійшов у людське життя. То ж, хто бажає увійти до цього нового Божого світу, конче повинен вирушити у дорогу за Ісусом: «Ви, що пішли за Мною», — каже Христос до своїх учнів в нинішньому Євангелії. Справжній учень Христовий, справжній християнин — це завжди послідовник, а не лише палкий прихильник, не фан. Я саме цими днями читаю книжку під такою назвою, і в ній автор протиставляє «фанів», які лише захоплюються Ісусом, можливо, аплодують йому, як вболівальники на трибунах стадіону, проте не роблять ані кроку, щоб наслідувати Ісуса у своїх словах, думках і вчинках, — «послідовникам», які крокують за Ісусом дорогами щоденного життя, звіряючи по Ньому свої думки, слова і вчинки. Ось як говорить цей досить відомий автор: «Фани не мають нічого проти легкого косметичного ремонту, але Ісус прагне повної реконструкції. Фани приходять до Ісуса, думаючи про дрібне декорування, але Він прагне цілковитого оновлення. Фани вірять, що достатньо трохи макіяжу, але Ісус задумав переродження. Фани вважають. що потрібні дрібні зміни, але Ісус хоче цілковитої перебудови. Фани бажають, щоб Христос надихав їх, але він хоче увійти в їхнє життя і змінити його» (Кайл Айдлмен, «Не фан», 34). Ісус прагне увійти в наше життя і змінити його, так як це сталося у житті кожного Святого і як це має конче статися у житті кожного з нас, що покликані і прагнемо бути святими.

Якими є характеристики нового Божого світу?

По чому можемо пізнати надходження і присутність цього нового світу у нас і навколо нас?

а) новий світ настає не на руїнах старого, а замість старого. Коли ти добровільно відречешся всього «не-Божого», всього гріховного у твоєму житті, зможеш прийняти з Божих рук нове, тривале, вічне Боже життя. Диявол та його слуги 100 років тому спробували будувати на наших землях «новий світ» без Бога, коли закликали своїх адептів знищити старий світ «до основанья, а затєм», збудувати «наш, новий мір», в якому — обіцяли своїм прихильникам — «кто бил нічєм, тот станет всєм». Насправді ж сталося цілком щось протилежне. Бо людина, коли будує щось «своє» і то без Бога, завжди будує тюрму, концтабір, спричинює смерть і руїну для себе і своїх ближніх. То ж не дивно, що це їхнє безбожне марення власним «новим світом» обернулося стражданнями і смертю мільйонів і ми ще й досі не оговталися від цього кровавого терористичного експерименту над нашим народом. Вони хотіли запровадити свій «новий лад», а насправді збурили самі основи людського буття.

Натомість Господь Бог, впроваджуючи новий світ, відновлює той Божий лад, що його збурили людські гріхи і людське беззаконня. Бог усуває зло і несправедливість не насиллям, але прощенням і милосердною любов’ю. Саме у Таїнствах Хрещення і Покаяння відбувається народження нової людини у Христі Воскреслому: «Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям… . Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити;… Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, у Христі Ісусі» (Рм. 6, 4–6.11). Святі — це люди, котрі, за Божою ласкою, вмерли для гріха і народилися до нового життя у Божій правді і Божій благодаті. Вони не намагалися нищити інших — злих, грішників, неправедних, — вони робили все, щоб знищити в собі самих стару людину з її лихими звичками, похотями і гріхами.

Мешкання людей з Богом

б) інша ознака приналежності до цього «нового світу» це — мешкання людей із Богом. В отому новому світі, до якого ми увійшли через Таїнство Хрещення, Бог не є лише святковим гостем нашого життя, але його Господарем і єдиним власником. Він приходить до нас і стукає до дверей нашого серця, проте ключі від цих дверей Він передав у наші руки, у руки нашої свобідної волі. То ж ми самі вирішуємо, чи і кого впустити всередину. Бог прагне увійти в наше життя і замешкати у нашому домі не як захожий чи рідкий гість, але як хтось найближчий і найдорожчий, дорожчий від батька-матері, сина і дочки (пор. Мт. 10, 28). Хіба ми могли б виставити за двері рідну матір чи батька? То ж Господь Бог бажає, щоб ми прийняли його до свого життя назавжди, а разом з Ним отримали благословення, захист, опіку і любов, яких так дуже потребуємо. Це ота «сториця», яку Він нам обіцяє, і яку обов’язково нам дарує, якщо зі свого боку ми виявимо повну відкритість і готовність серця. Бог мешкає з людьми, наповнює собою і своєю присутністю увесь їхній дім, усі виміри і аспекти людського буття. Святі — це люди, які «ходили перед Господом», які жили в Його присутності і керувалися щомиті Його волею.

Вірність новому законові, новій заповіді любові

в) нарешті третя і чи не найсуттєвіша ознака цього нового світу це — вірність новому законові, новій заповіді, яку приніс Господь Ісус, а саме — заповіді любові: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!» (Йо. 13, 34). Відсьогодні мірилом нашого ставлення до ближніх не є ми самі, як це було у Старому Завіті, що навчав любити ближнього, як себе самого. Ісус закликає іти далі: Любити ближніх не просто як себе самих, а так, як Він нас полюбив. По суті йдеться про те, щоб любити ближніх Його любов’ю. А ця любов є інклюзивною любов’ю, вона не виключає нікого, навіть ворога. Святі виявляли у своєму житті саме таку любов. Ісус любив у них і через них усіх без винятку людей, а в першу чергу знедолених, слабких, недужих тілесно і духовно. Скажімо собі ясно: доки ми не навчимося любити наших недоброзичливців, наших ворогів, доки не навчимося бажати їм добра, благословляти їх, молитися за них, доти ми не станемо християнами, а будемо надалі поганами, які, щонайбільше, носять хрестики на грудях; будемо християнами лише за назвою, а не за природою, бо природа нашого Бога — це любов, а там, де нема Божої всеохоплюючої любові, там надалі залишається поганство, укрите за причепуреним косметикою фасадом поверхового зовнішнього християнства, яке насправді не буде жодним християнством, а лише його далекою карикатурою.

Сьогодні — Свято всіх святих, Свято людей, які дозволили Ісусові увійти у їхнє життя і перемінити, відновити його. Господь стукає також до дверей нашого серця. Просімо в Господа для себе відваги вийти Йому назустріч, відкрити йому двері нашого життя, дозволити Йому звільнити нас від гріхів, запросити Його перебувати з нами завжди, наповнити наші серця Його любов’ю. Тоді новий Божий світ огорне і наповнить нас собою, а після нашого повернення до Дому Отця Небесного нинішнє Свято всіх Святих стане і нашим особистим святом. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ