Владика Богдан Дзюрах про владику Івана Бучка: «Великий Святитель і Добрий Пастир» свого народу
У 50-у річницю відходу до вічності владики Івана Бучка — архипастиря скитальців владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, пропонує застановитися над кількома його духовними висловами.
Це його стараннями запевнено розвиток українських громад та організацію церковного життя греко-католиків після Другої світової війни. Він, що після арешту усієї ієрархії УГКЦ в окупованій совєтським режимом Україні, був єдиним представником нашої Церкви-мучениці перед Ватиканом та в країнах Західної Європи, став співбудівничим Апостольських екзархатів в Європі та митрополій УГКЦ в Північній Америці. З його благословення в Німеччині 1949 року почав виходити часопис «Християнський голос», в якому з нагоди іменин владики в номері за 6 липня 1958 року читаємо:
«Ми незмірно вдячні Всевишньому, що наділив нашого Владику скитальців великою і важливою місією бути не тільки духовним провідником і щедрим опікуном української еміґрації, але що важніше, теж речником і оборонцем потоптаних прав нашої терплячої але незнищимої св. Церкви, та взагалі божих і людських прав цілого українського народу».
Водночас, попри усю важливість суспільно-політичної діяльності владики, він був і залишився перш за все «Великим Святителем і Добрим Пастирем» свого народу, який усю свою ревність присвятив піклуванням про зріст у вірі і просвіту українців на основі Божого закону і Христової науки.
Ось кілька цитат з Послань владики Івана Бучка як слово на дорогу цього дня:
«Розрадувані Його безмежною ласкавістю і добротою зложім у стіп Божої Дитини Ісуса наші найкращі побажання, а саме, щоби всі люди цілого світу, а зокрема щоби наші Браття Українці пізнали Його якнайліпше, полюбили Його цілим серцем і були завжди Його вірними слугами. Запевнім Солодкого Ісуса, що він навіки останеться нашим Господом і Богом, нашим найліпшим Учителем і найвірнішим Другом, а ми навіки будемо тільки до Нього належати і нашим праведним життям будемо намагатись, щоб й других людей для Його Царства позискати».
«Не з християнської метрики можна буде пізнати, чи хто християнин, чи поганин. За Христовими словами єдиний документ на доказ любови Бога, єдиний документ на право називатися християнином, це любов ближнього і то кожного без виїмку».
«Це правда, що сатана при співпраці людської злоби потрапив збільшити ряди Христових ворогів і треба нам боліти цілим серцем над тим, що стільки людей пішло на службу царства Сатани, замість приступити до Христового Царства Любови. Але не сміє ані на хвильку захитатися наше довір’я до Христа, наша непохитна віра в Христову обітницю, що й усі пекольні сили не вспіють знищити Христового Царства. „Він мусить царювати, каже св. Павло (1 Кор. 15, 25), а всіх ворогів своїх він положить під Своїми ногами“. Та Він не хоче перемоги над ворогами, доконаної Своєю всемогучою силою, Він хоче перемогти усіх Своєю безконечною Любов’ю».
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії