Владика Богдан Дзюрах: Молімося за тих, хто сьогодні тужить за своїми улюбленими ближніми
«Любов робить нас християнами. Вона дозволяє нам зростати у справжньому пізнанні дійсності та в розрізненні, що справді добре, а що — зле та шкідливе для нас і для наших ближніх». А також любов спричиняє тугу за тими, хто не є поруч з нами. Тож у черговому роздумі над Святим Письмом владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, закликав молитися за цих людей, опанованих тугою.
«Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса. Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді, щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа, повні плодів праведности» (Флп. 1, 8–11).
Любов пробуджує в серці люблячої особи тугу за улюбленими та прагнення справжнього добра для них. Святий Павло «тужить» за своїми братами і сестрами у вірі, які проживають у місті Филипи. Він їх привів до Христа і тепер молиться, щоб вони зростали у Христовій любові, бо у цьому полягає суть християнського покликання.
Любов робить нас християнами. Вона дозволяє нам зростати у справжньому пізнанні дійсності та в розрізненні, що справді добре, а що — зле та шкідливе для нас і для наших ближніх. Тільки життя любов’ю запевняє нашому християнському життю «плоди праведности», які ми покликані приносити.
Блаженніший Любомир свого часу зауважив: «Любити — це дуже гарна річ, але набагато важливіше є бути свідомим, що я є любленим». Справді, великим щастям для людини є відкрити і усвідомити собі любов Бога і любов ближніх до неї. Хто не зазнав і не відкрив любови до себе з боку Бога і ближніх, не буде в стані сам любити — Бога і ближніх, не зможе, кажучи словами апостола Павла, приносити «плоди праведности», плоди любови.
Багато українців, спонукані любов’ю, тужать за своїми ближніми: за тими, хто через війну змушений був покинути рідну землю чи рідні сторони, за тими, хто на фронті, за тими, хто в полоні, за безвісти зниклими, за тими, хто був насильно депортований чи хто перебуває на тимчасово окупованих українських територіях.
Молімося за них усіх, щоб наша людська любов, а ще більше — Божа вічна і всеперемагаюча любов осягнула їх і огорнула їхні душі і серця, щоб укріпила в них надію, щоб вони і всі ми дочекалися того «ліпшого», за чим так тужить наш народ: за визволенням, за зціленням духовних і тілесних ран, за справедливим і тривалим миром.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії