Владика Богдан Дзюрах: «Єлеуса — Замилування»

29 травня 2022

Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії, продовжує власні духовні роздуми над іконами Пресвятої Богородиці. Наступною стала Вишгородська ікона Пресвятої Богородиці, що виконана у типі «Єлеуса — Замилування».

Владика Богдан Дзюрах: «Єлеуса — Замилування»

«Єлеуса» — «Замилування». «Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина. Я самий, я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх. Я притягав їх людяними мотузками, — поворозами любови. Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти» (Осія 11, 1.3–4).

Грецька назва ікони «Єлеуса» перекладається по-різному: милостива, розчулення, ніжність, замилування. Найбільш відомий прототип ікон «Замилування» є ікона Вишгородської Богородиці. Для багатьох у світі цей образ знаний як «Володимирська Богородиця», але останнім часом щораз то більше виходить на яв правда про істинне походження цієї славної ікони, як наприклад ця публікація в Радіо Свобода.

А правда є такою, що до 1155 року ікона була однією з головних святинь України-Русі. Святий образ був надзвичайно шанований у Вишгороді і по всій Русі. Біля нього відбувалися неймовірні чуда і сила паломників з усієї держави приходила вклонитися Вишгородській Богородиці Замилування. 1155 року володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський, син Юрія Долгорукого (останній був названий так за свої постійні зазіхання на київський престол, що було його життєвою ідеєю-фікс), зруйнував частину Вишгорода та, викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. Від того часу ікону почали іменувати «Володимирська». Це викрадення росіяни називають «перевезенням», та навіть встановили свято на честь цієї ікони, проте це не може освятити суть крадіжки чи виправдати її, згідно зі словами Священного Писання: «Майно, поспіхом набуте на початку, напослідок не буде благословенне» (Прип. 20, 21). Але вернімося до нашої ікони.

У цій іконі з великою силою виражається важлива прикмета Божої любові — ніжність. Ця тема ніжної і милосердної любові Божої є особливо близькою теперішньому Папі Францискові, який при різних нагодах повертається до неї і каже відкриватися до цієї ніжної любові Бога і не боятися виявляти її нашим ближнім. Ніжність — це любов, яка виражається більше жестами, ніж словами, — саме так, як це видно на іконі Вишгородської Богородиці: Мати ніжно пригортає Дитя до своїх грудей і своїм обличчям доторкається Його обличчя. Від цієї ікони віє безконечна доброта, умиротворення і спокій.

В іконі Богородиці Замилування переплітаються ніжність, довіра і взаємне віддання в любові Бога і людини. Любов Матері і любов Божої Дитини тут неначе зливаються воєдино, показуючи, що у християнстві існує лише одна-єдина дійсність, один-єдиний заповіт і одна-єдина заповідь — заповідь любові. І ця любов огортає водночас відносини із Богом і ставлення до ближнього, як про це навчив Господь Ісус, відповідаючи на запитання книжника, яка із заповідей є найперша і найголовніша: «Перша — Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог — Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає» (Мр. 12, 29–31).

Вчімося від нашої Небесної Неньки, Пресвятої Богородиці усім нашим єством щораз то більше відкриватися до Божої ніжної любові. Дозвольмо, щоб ця Божа любов зцілила і скріпила наші душі. А відтак самі наслідуймо нашу Небесну Матір у виявленні милосердя, ніжності і терпеливості до тих, хто поруч з нами страждає, сумує, втрачає надію, тужить за безпекою, потребує живої і життєдайної води вічної Божої любові. Нехай ця Божа делікатна, ніжна і милосердна любов виллється на кожну людську душу і принесе зі собою мир, благодать, благословення!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії