СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Богдан Дзюрах: «Благословення плодів — це духовне дійство, яке виражає наш стосунок до Бога і до наших ближніх»
19 серпня 2021 року, у день світлого празника Преображення Господа нашого Ісуса Христа, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах застановився над духовним значенням літургійного Чину освячення первоплодів.
Благословення первоплодів на Свято Преображення Господнього — це не просто данина гарній традиції чи зовнішній обряд із, що так скажу, «релігійно-яблучним» присмаком. Це глибоке і дуже промовисте духовне дійство, яке виражає наш стосунок до Бога і до наших ближніх.
Благословляючи, ми говоримо благе слово до Бога і про Бога
Справді, благословляючи плоди землі, ми в першу чергу благословляємо Господа, тобто говоримо «благе слово» до Бога і про Бога, ми хвалимо Бога, прославляємо Його, дякуємо Йому за Його доброту, любов і милість, яку Він дає нам через плоди землі. Справді, це тільки завдяки Божій творчій силі на нашій планеті росте безліч таких запашних і смачних плодів, які даються нам не просто як додаток до ситного обіду, як «десерт», а як щось дуже важливе і потрібне, без чого взагалі неможливе повноцінне і здорове людське харчування і життя. То ж разом з Псалмопівцем кажемо сьогодні: «Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добродійство Його ніколи» (Пс. 103, 2).
Благословення людської праці
Благословляючи земні плоди, ми рівно ж благословляємо нашу людську працю. Бо хоч ми і свідомі того, що урожайність, за великим рахунком, не залежить від людських зусиль, все ж людина мусить докластися до Божого створіння, щоб зростити, прийняти і спожити Божі дари, які Господь дарує їй для її ж блага. То ж, благословляючи плоди, ми прикликуємо благословення Боже на себе самих, на нашу працю, якій ми посвячуємо значну частину нашого життя і яку слід вважати не карою чи Божим засудом, а навпаки — нагодою зустріти Бога, співпрацювати з нашим Творцем у ділі преображення світу. Гарно це виразив відомий французький письменник і богослов Мішель Кваст: «Бог дав людям землю в користування, аби вони спільно робили її родючою, споживали її плоди й жертвували Йому в знак пошани і вдячности. Сівач сіє зерно, але вирощує Його Бог. Бог дає каміння, а муляр будує… У кожній праці людина співпрацює з Богом. У твоїй праці є присутній Бог. Працювати — це зустрічатися з Богом, щоби з Ним творити». То ж, споглядаючи первоплоди землі, ми споглядаємо також плоди нашої людської праці, на яку сьогодні прагнемо прикликати Боже благословення і Божу благодать, щоб плоди нашої праці завжди приносили благословення нам і були благословенням для наших ближніх.
Благословення усіх людей
Окрім цього, благословляючи ці плоди землі і плоди людської праці, ми благословляємо усіх людей, які перебувають між собою у таїнственному взаємному зв’язку і своєю працею виражають турботу одне про одного і любов одне до одного. Бо, можливо, колись у давнину, особливо люди, що живуть на селах, приносили до церкви на благословення і освячення плоди із власного саду і городу. Але де сьогодні для більшості із нас знаходиться наш сад-город? — на базарі або в найближчому супермаркеті, — хіба не так?! Ці запашні красиві овочі і фрукти — хіба вони є плодом нашої особистої праці? Мабуть, що ні. Ми, щонайбільше, придбали їх напередодні в магазині. Потратили на них зароблені іншою своєю працею гроші. А хтось, зі свого боку, вклав у ці плоди своє зусилля і свій труд. Так виявляється отой чудовий взаємозв’язок між усіма людьми: ми користаємо з плодів чужої праці, і тим самим ці інші, нам невідомі і незнані люди, стають для нас кимось дуже близьким, настільки близьким, що від їхньої праці залежить якість нашого життя і саме наше життя! Ми про це не часто думаємо, але саме так воно і є! Ми увесь час користаємо із праці інших людей, подібно як і вони користають із наших послуг і з нашої доброзичливості, відповідальності і чесності, які ми вкладаємо у нашу працю.
Ділення фруктами та ділення любов’ю
А найголовніше — вкладаємо любов, яка нас спонукає служити іншим, ділитися із іншими, почавши від плодів власного саду і городу і закінчуючи власними духовними і інтелектуальними дарами і талантами. Пригадую, як кожного року, коли ми обтрушували груші у саду, назбируючи повні кошики, наша бабуся значну частину зібраних фруктів роздавала між сусідами, при цьому ми, її внуки, були тими помічниками, яким доручалася почесна місія розносити щедрі і безкорисливі дари сусідам. Це теж був наш «урок релігії», урок християнської любові… То ж благословенням цих плодів ми хочемо поширити нашу вдячність на інших людей, які є нашими добродіями і приятелями.
Дорогі у Христі! Сьогодні благословляймо Бога за Його щедру і безнастанну любов до нас, символом і видимим знаком якої є ці чудові первоплоди. Дякуймо Богові за те, що ми самі можемо бути Його співпрацівниками і щоденною працею приносити плоди благословення для нас і для наших ближніх. Дякуймо Богові за інших людей, знаних нам і, в більшості своїй, — незнаних, за те, що завдяки їхній праці ми можемо не лише сьогодні, але увесь рік споживати запашні і смачні плоди в достатній кількості і якості.
Нехай Боже благословення наповнить нас любов’ю, щоб ми були завжди охочі ділитися Божими дарами, які Він вклав у наше власне життя, з іншими людьми — їм на добро, нам — на освячення, а Богові, нашому Небесному Добродієві — на вічну славу і хвалу. Амінь.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
