Владика Антал (Антоній) Папп

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії

Народився	17 листопада 1867 року в угорському містечку Надькалло.
Священничі свячення	24 грудня 1893 року з рук владики Юлія Фірцака, єпископа Мукачівського.
Єпископська хіротонія	14 жовтня 1912 року.
Помер	24 грудня 1945 року в угорському місті Мішкольц.

Дитинство і родина

Антал (Антоній) Папп народився 17 листопада 1867 року в угорському містечку Надькалло в родині священника. Це був якраз той рік, коли через економічну і політичну кризу імператор Франц Йосиф І (1848–1916 рр.) затвердив австро-угорську угоду, якою утворювалася дуалістична держава під назвою Австро-Угорська імперія. Внаслідок цієї угоди Угорщина отримала велику автономію, а також власний уряд і сейм. Відповідно високого рівня сягнула угорська народна ідентичність та її значення.

Освіта

Початкову та середню освіту Антал Папп здобув в Ужгородській гімназії, а опісля — у Левочі. У 1886 році вступив до Ужгородської духовної семінарії, де навчався до 1887 року. Опісля перейшов до Духовної семінарії у Будапешті, яку закінчив у 1890 році.

Священниче служіння

24 грудня 1893 року Антоній прийняв священничі свячення з рук Мукачівського єпископа Юлія Фірцака. Навчаючись у семінарії, паралельно працював у єпископській канцелярії. У 1897 році став особистим секретарем єпископа, а вже у 1901 році єпархіальним канцлером.

Єпископська діяльність

Відчуваючи наближення своєї смерті, Мукачівський єпископ Юлій Фірцак запропонував Апостольському Престолові ще за свого життя призначити єпископа-помічника з правами наступництва. Апостольський Престіл погодився на цю пропозицію і вибрав як кандидата єпархіального канцлера Антала Паппа. 29 квітня 1912 року його було проголошено титулярним єпископом Лірби та єпископом-коад’ютором Мукачівської греко-католицької єпархії. Єпископська хіротонія о. Антала Паппа відбулася 14 жовтня 1912 року. Головним святителем став владика Юлій Дрогобецький, єпископ Крижевецької єпархії, а співсвятителями — владика Йожеф Ланьї де Кесмарк, єпископ Книну (Таніну), та владика Гьоз Горват, титулярний єпископ Мартирополіса.

Початок єпископського правління Антала (Антонія) Паппа був надзвичайно складний, оскільки у тому часі на Марморощині розпочався масовий перехід вірних Греко-Католицької Церкви на православ’я. Новопризначений єпископ вирішив з цим боротися, заручившись впливом світської влади. Так він став учасником т. зв. Марморош-Сигітських судових процесів, в часі яких членів т. зв. «православного руху» було звинувачено у державній зраді. У свою чергу, це викликало бурхливу реакцію демократичних кіл Європи.

Бажаючи швидких реформ і надіючись на їхній успіх, новопризначений єпископ Мукачівський 24 червня 1916 року офіційно впровадив григоріанський календар та розпочав робити кроки щодо заміни кирилиці угорською латинською транскрипцією. Через це він підтримав указ Міністра культів та народної освіти щодо переходу шкільних та церковних підручників протягом 1916–1917 року на латиницю.

Окрім цього, владика Антал, будучи яскраво вираженим патріотом Угорщини, підтримав ініціативу частини греко-католицьких священників з регіону Берег викорінити термін «русин» з церковного і громадського життя. Очевидно, що за усіма цими кроками та ініціативами, які виходили безпосередньо від єпископа Антала Паппа або були ним підтримувані, стояло бажання цілковитої мадяризації Мукачівської греко-католицької єпархії, а відповідно і політичної асиміляції Закарпатського регіону.

Такі різкі зміни, які не враховували делікатність тематики, а також авторитарний підхід до вирішення проблем спричинили те, що за короткий період свого єпископського правління Мукачівською єпархією Антал Папп сформував проти себе дуже потужний спротив як серед вірних, так серед священників. За деякими архівними свідченнями, доходило до того, що кілька раз під час канонічних візитацій парафій вірні кидали у свого єпископа камінням. Одним з тих, які виступали проти згаданих радикальних змін єпископа Антала Паппа, був відомий священник Мукачівської єпархії, а згодом президент Карпатської України отець Августин Волошин. Тож уже в листопаді 1918 року Антоній Папп був змушений скасувати рішення про латиницю та повернути юліанський календар.

У 1919 році внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Владика Антал Папп, будучи вірним патріотом Угорщини, плекав надію на зміну політичної ситуації в регіоні. Натомість його підпільна діяльність характеризувалася небажанням співпраці з новим політичним устроєм. Чехословацький уряд ретельно фіксував усю діяльність Мукачівського греко-католицького єпископа і у 1924 році офіційно його депортував.

Після видворення владики Антала (Антонія) Паппа на Мукачівський єпископський престіл на пропозицію Апостольського Нунція і за погодженням Чехословацького уряду був призначений владика Петро Гебей. Натомість самого Паппа було переведено до Угорщини. Спочатку він служив апостольським адміністратором Гайдудорожської греко-католицької єпархії. Опісля, 14 липня 1924 року став першим апостольським екзархом греко-католицької єпархії у Мішкольцах, яка була утворена 4 червня 1924 року, та титулярним архиєпископом Кизики.

Про роки його єпископського служіння в Угорщині є дуже мало відомостей, принаймні в українській церковній історіографії. Згідно деяких документальних джерел останні роки свого життя він прожив у самотності і забутті, а навіть у злиднях. Помер в сам день 52-літнього ювілею своїх священничих свячень — 24 грудня 1945 року в угорському місті Мішкольц.