СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Вірність є характерною рисою справжніх християн», — владика Тарас Сеньків у Неділю Всіх святих
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у Неділю Всіх святих, 27 червня 2021 року, виголошена під час Архиєрейської Божественної Літургії в храмі Воскресіння Господнього в м. Жидачів з нагоди 120-ліття храму та 615-ої річниці Жидачівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці.
Ознака Бога: Бог вірний завжди
У Неділю Всіх святих слова Христа спрямовують нашу увагу на одну із рис притаманних святості — на вірність. Каже Христос: «Кожний, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. А хто мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним». Вірність є характерною рисою справжніх християн. Вірність не боїться, вона бореться, проповідує, не соромиться. Власне вірність Богу колись буде зважена на терезах вічності. Каже Христос в книзі Одкровення: «Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя».
Вірність має таку цінність в Божих очах тому, що це одна з найважливіших ознак Бога. Бог вірний завжди. Святий апостол Яків пише: «В Нього нема переміни чи тіні відміни». Людина від самого початку наділена вірністю. Але гріх все зруйнував — людина стала невірною. Бо перший гріх став демонстрацією зради. Гріх завжди є не тільки невдачею, але передовсім зрадою, зрадою Бога.
Наше життя складається із вірності у дрібних речах
Вірність — це відданість назавжди. Вона є ключовою в усіх сферах життя. Справжні культурні цінності сучасного людства є плодом вірності християн, які обрали мученицьку смерть, але не відреклися від Бога і свого християнського покликання.
Щоденне життя християн теж потребує вірності у духовній боротьбі із самим собою, спокусами світу і диявола. Ми часто в ній програємо, бо не залишаємося вірними навіть у малих речах, звичайних справах. Вірним є той, хто не бере і не дає хабаря; оминає нагоду до гріха, хто є чесним у праці, бо для Бога не має дрібниць. Це найважливіше, що маємо собі усвідомити — наше життя складається з вірності у дрібних речах.
Відносини у родині теж є полем битви за вірність. Спокуси бувають різними, але найчастіше через подружню невірність руйнуються родини, терплять діти. Але ж кожний з подругів складав присягу зберігати вірність аж до смерті…
Вірність ніколи не зрікається Бога
Вірність ніколи не зрікається Бога. Каже Христос: «А хто мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним». Історія свідчить, що сьогодні не було б нашої Церкви, якби протягом багатьох століть не було тих, хто перед лицем смерті і страждань визнавали Христа. Церква збудована на непохитній вірності тих, хто залишився непохитним у своїй вірі.
Сьогодні вшановуємо пам’ять всіх блаженних новомучеників, яких двадцять років тому Святий Отець Іван Павло ІІ проголосив блаженними. Кожен з них у своїй історії є винятковим свідком цієї рівності Богу, в часи, коли стояло питання життя і смерті. Але не тільки такі буремні часи народжують святих, блаженних — ні! Коли був спокій і благополуччя вони також залишилися вірними Богові. Випробування болем і стражданнями не є важче, ніж випробування благополуччям і спокоєм.
Відцуратись Бога можна не тільки вчинком, але навіть мовчанкою. Життєві ситуації часто вимагають визнати Христа, висловити свій протест проти зла і заявити перед всіма свою позицію, плисти проти течії загальної думки. Нераз саме в таких ситуаціях нам простіше змовчати, ніж говорити. Але мовчанка теж є зрадою Христа. Боязливим мовчанням більше відрікаються Христа, ніж словами. Зрікаємося Бога теж вчинками. Гріховний спосіб життя є безперервним актом зречення віри. Хіба не є зрадою, коли віруючий в Христа живе тільки для утіх, зручності і комфорту? Або постійно є надмірним та жорстоким. У формальних християн відсутні такі якості як вірність родині, шанування святого дня, молитва, жертовність.
Вірність — це любити Бога понад усе
Християнська вірність взаємна. Якщо людина вірна Ісусу Христу в житті дочасному, то Господь буде вірний їй в житті вічному. А коли хтось є занадто гордий, щоб визнати Христа своїм Господом, то у вічності почує: «Я не знаю вас…».
Вірність — це любити Бога понад усе. Каже Христос: «Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той мене недостойний. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той мене недостойний». Зустрітися з Христом — значить неминуче стати перед вибором: прийняти Його або відкинути Його. Світ завжди розділений на тих, хто прийняв Христа і тих, хто не прийняв Його, бо вірність Богу вища понад усяку іншу вірність.
В третьому столітті у фінікійському місті Іліополі жила дівиця Варвара, яку виховував батько — багатий переконаний язичник. Але Варвара стала християнкою, і її вірність Христу не похитнули ні погрози батька, ні тортури мучителів. За це Варвару засудили до страти, і рідний батько відсік їй голову. Господь пропонує вибір. Інколи доводиться вибирати між найближчими родичами і вірністю Богу. Але жоден батько не може привласнити собі дітей, бо вони є Божі, і жодні діти на можуть привласнити собі батьків, бо вони є дані їм Богом. І тільки в площині вірності Богу може бути вірність в родині, між подругами, між батьками та дітьми, між генераціями. Але завжди доводиться робити вибір між найближчими і між Богом, альтернативи цьому немає. Інакше людина пробує «приватизувати» собі те, що їй не належить, а належить Богові.
Вірність завжди є несенням хреста
Вірність завжди є несенням хреста. «І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний». Ідучи за Христом, доведеться пожертвувати своїми бажаннями. Християнин не може робити те, що хоче, але лиш те, чого хоче Христос. Власне у покорі, в послушності Христу людина здійснює свою свободу. Все інше — це шлях до рабства, зваби світу. Тому, християнинові часто доводиться зректися того, чого він дуже хотів би, йому часто доведеться відкласти свої мрії, розуміючи, що вони не для нього. Християнство є дорогою вірності, бо воно зродилося там, де в землю вкопаний хрест. Вище Розп’ятого на хресті ніхто не піднявся. Коли ми є справжніми свідками віри в Ісуса, ми повинні чесно визнати, що ми належимо Богу і залежимо від нього.
Той, хто прагне комфорту, успіху, сповнення своїх задумів, справді може досягнути дуже багато або навіть всього. Але чи це наповнить його життя щастям? Замість того, щоб служити собі, ми прийшли в світ, щоб служити іншим, щоб служити Богові. Тому правдивий шлях до щастя — це жити, щоб служити, щоб бути потрібним, щоб любити ближнього, любити Бога, вчитися любити так, як любить Бог.
Наша вірність — це постійне вставання, навернення і боротьба
Бог завжди вірний своєму Слову до людей. Невірність людей тільки підкреслює вірність Бога. Наша вірність — це постійне вставання, навернення і боротьба. Хтось сказав: «Біжи вперед, не можеш бігти — іди, не можеш іти — повзи, не має сил повзти — не зводячи очей дивись у потрібному напрямку. Але будь завжди вірний!» Нагорода завжди в кінці і отримують її ті, хто вірний до кінця. Кожний, хто бореться разом з Христом, розділить з Ним і Його перемогу. Після війни, люди часто забували простих воїнів, яким завдячують свободу і перемогу. І ми деколи є свідками цього. Але той, хто бореться під знаменами Христа ради Його імені та несе хрест вірності, отримає свій вінець перемоги. Бо Господь сказав: «Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його».
Ювілей храму та чудотворної ікони у Жидачеві
Сьогодні святкуємо ювілей храму і ювілей 615-років чудотворної ікони Матері Божої. Чому вона є чудотворна? Тому, що ті, хто приходили до Неї просити вірності Богу, цей дар отримали. І цей храм теж є свідком вірності, бо вік цього храму 120 років — це вік часів випробувань, зневаг, забуття. Цей храм, немов Божий свідок, котрий за 120 років відчув усе те, яким було відношення людей до Бога. Але для тих, хто залишилися вірними Богові, цей храм був духовним притулком їхніх душ, де вони отримували оздоровлення, потіху і кріпость. Тому, сьогоднішній день є під знаком вірності, цей день хоче нагадати усім нам про покликання бути вірними Богові до кінця. Сьогодні багато будемо просити, кожен з нас має стільки потреб, але передусім просімо для себе вірності Богу, бо тоді Він буде вірним кожному з нас. І тільки вірне серце є відкрите для того, щоб прийняти Божу вірність і Боже благословення з вдячністю. Щиро вітаю вас з цими ювілеями і нехай чудотворна Жидачівська Одигітрія чуває над кожним з вас, над вашими родинами, над цілим містом і над кожним, хто бодай на мить зупинився тут і пішов у світи, і провадить їх дорогою вірності до Бога, щоб отримати нагороду, яку Господь приготував тим, хто прирік йому вірність до кінця. Амінь.
єпарх Стрийський
