В Італії відбулися три паломництва українців
1 травня в Апостольському екзархаті в Італії, у Римському, Міланському та Флорентійсько-Болонському деканатах, відбулися три прощі за мир в Україні.
Понад пів тисячі вірян Римського деканату здійснили паломництво до Марійського санктуарію Богородиці Божественної любові. Віряни громад Міланського деканату зібралися у санктуарії Матері Божої Скорботної, а громад Флорентійсько-Болонського — в санктуарії у Лорето, де розташована хатина Пресвятої Богородиці. Про це розповідає Відділ комунікації Апостольського екзархату в Італії.
Марійський санктуарій Богородиці Божественної любові
На початку Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Владика Діонісій Ляхович, Апостольський Екзарх для українців-католиків в Італії, до присутніх звернувся Кардинал Енріко Ферочі, ректор санктуарію. Він висловив свою близькість та солідарність Владиці Діонісію та українському духовенству: «Свята Богородиця Божественної любові, яка відома століттями своїми чудами, допоможи пережити ці випробування». На згадку о. Василь Гушуватий, декан Римського деканату, подарував Кардиналові копію Жировицької ікони Пресвятої Богородиці.
Під час проповідницького слова владика Діонісій наголосив, нашим першим завданням є повірити в Любов: «Бог першим нас полюбив, однак якщо ми любимо, то ми народилися від Бога, і знаємо Бога». Він пригадав, що прочани прибули на цю прощу, щоб просити Богородиці, аби вона звернулася до свого Сина, і сказала Йому: «Дітей України вбивають!» «Ця війна перетворила Україну у „великий шпиталь, де весь народ — травмований“. Саме тому, ми, спільно, разом з нашими священниками, вирушили в цю прощу, щоби просити заступництва Богородиці», — пояснив він. За його словами, ми покликані стати лікарями, запрошеними служити та сприяти тому, аби зробити бодай маленьке чудо для наших ближніх, які страждають. «Цим чудом може стати наша посмішка, підтримка, турбота про тих, хто через цю війну, став нужденним», — зауважив проповідник.
Як мовив духовний провідник українців візантійського обряду в Італії, в усіх чудах є два спільні знаменники: «Перший знаменник — це Божественна Любов (Divino Amore). Тільки за посередництвом Божественної Любові можливе чудо, можливе життя, можливе воскресіння. Інший спільний знаменник — це Святий Дух, який спускається у вигляді голуба в цій іконі Богородиці Божественної Любові. Саме Він повів Ісуса в пустелю і його провадить доти, аж поки Він, розіп’ятий на хресті, не віддасть свого Духа в обійми Небесного Отця».
Тому спільне паломництво українців з околиць Риму є своєрідною молитвою до Богородиці: «Піди до Ісуса, і скажи йому, що в Україну вторглися вороги, руйнують наші міста, вбивають…» Наприкінці єпископ зауважив, що людину, яка дає себе вести Святому Духові, її веде Бог і діє через неї, і тоді вона не боїться і не втікає від небезпек.
Продовжилася проща Молебнем до Пресвятої Богородиці та церковним гімном «Боже Великий, Єдиний», а також спільною Молитвою на вервиці, яку провадили матері спільноти «Матері в молитві» Апостольського екзархату.
Додамо, історія святині пов’язана зі стародавнім зображенням Богородиці з Дитятком Ісусом на руках, над якими є голуб, що символізує Святого Духа (звідси назва Madonna del Divino Amore). Образ був розміщений на одній із веж старовинного замку Кастелло деі Леоні, який у 1740 році, у рік першого дива, знайшли вже в руїнах, можливо, зруйнованим землетрусом. Тож перше чудо сталося весною 1740 року, коли один чоловік врятувався від раптового нападу зграї скажених собак, завдяки молитві і благанню до цього образу Марії. Будівля, де сталося це чуло, була відреставрована і досі знаходиться на пагорбі й тому має назву Вежею Першого Чуда.
Санктуарій Матері Божої Скорботної
Центром паломництва була Божественна Літургія, яку очолив Протопресвітер о. Василь Марчук у співслужінні з присутніми священниками. Проповідь виголосив о. Ігор Крупа, капелан для українців у м. Мілані, хор з якого супроводжував Літургію мелодійним співом. На закінчення Божественної Літургії прочани молилися молобень до Пресвятої Богородиці та заспівали «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни».
Отець Василь, звертаючись до прочан, подякував Богові за можливість зібратися разом і молитися в такому чудовому місці. Слова подяки були звернені також до ректора Марійського санктуарію Мадонни делла Корнабуса, священників Міланського Деканату та їхніх громад, а також хору громади м. Мілан за мелодійний спів.
До слова, сантуарій Мадонни делла Корнабуса знаходиться в Сант’Омобоно Терме, в селі Чепіно. Розташований лісистій місцевості на правій стороні долини Іманья, він розташований уздовж хребта гори Альбенза, на висоті 658 метрів над рівнем моря.
Серцем святині є печера довжиною 96 м і шириною 20 м, в якій елементи води, світла та скелі роблять її ексклюзивною. Порожнина є одним із природних отворів всередині Оробі, утворених завдяки явищу водної ерозії, яка тече до дна печери під склепінням, яке підтримує всю вагу скелі над нею.
Це місце стає відомим після того, коли до глухонімої пастушки, після молитви, повернулися голос і слух. У XVI столітті було збудовано храм, присвячений Богородиці. У сучасному санктуарії знаходиться також статуя Скорботної Богородиці, що походить з першої половини XV століття.
Санктуарій у Лорето
«Перебуваючи у цьому Марійському санктуарії, кожен із нас запрошений застановитись нам подією Благовіщення, яка відбулась саме у стінах цього дому, який ми перед собою бачимо. Слід зазначити, що у цьому будинку, де зростала Пресвята Богородиця, мала місце надзвичайна подія людської історії — Всемогутній Бог воплотився у лоні скромної дівчини Марії». На цьому наголосив протосинкел Апостольського екзархату о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, під час паломництва громад Флорентійсько-Болонського деканату до Санктуарію у Лорето, де знаходиться хатина Пресвятої Богородиці.
На прощу, яка відбулася у понеділок 1 травня, прибуло понад 700 українців, щоб у стіп Божої Матері помолитися за мир в Україні.
Проповідник запросив паломників задуматись над словами архангела Гавриїла, скерованими того славного дня до Марії, а саме над трьома головними фразами: «Радуйся! Не бійся! Господь з тобою…»
Священник наголосив: «Ці слова Господь сьогодні промовляє також і до кожного із нас, адже, зокрема, верстаючи випробування війною, всі ми потребуємо внутрішньої радості, якої не може дати навіть відсутність війни, а лише — Господь Бог, Який наповнює серце людини Своєю присутністю і благодаттю. Крім того, кожен із нас сьогодні перебуває в полоні більшого чи меншого страху: хтось боїться подій, які нас оточують, інші — відповідальності, яку необхідно взяти на себе у подружжі чи у вихованні дітей, а ще інші — жити у повноті, жити у Божій правді та справедливості, любити… Господь, аби допомогти нам подолати наші страхи, устами архангела пригадує кожному християнинові і християнці, що не варто боятись, адже „Господь з тобою!“ З Ним нам нема чого боятись, адже Він є Переможцем навіть смерті!»
Отець Теодосій звернув особливу увагу присутніх на місце, де відбулось Благовіщення, або іншими словами, «де розпочалось спасіння людства», — на дім, наголошуючи, що «саме родинний дім є тим місцем, де починається спасіння кожної людини, адже саме дім повинен бути місцем першої євангелізації і катехизації, де батьки і найближчі родичі покликані стати першими вчителями віри для кожної дитини.
На завершення Літургії місцевий архиєпископ Фабіо Дал Чін звернувся зі словами підтримки до духовенства і вірних, запевняючи у молитві за Україну.
Зазначимо, що Папський санктуарій Святого дому у Лорето розташований в регіоні Марке, недалеко від Адріатичного моря. Святий дім Пречистої Діви Марії зберігається всередині базиліки, побудованої між 1469 і 1587 роками, і є серцем святині. Він складається з трьох стін, які згідно з давньою та авторитетною традицією були частиною дому у Назареті, де народилася, жила та отримала Благу звістку Пресвята Діва Марія. Благочестива традиція оповідає, що Святий дім з Назарета до Лорето перенесли ангели. Історична інтерпретація пояснює, що в 1291 році хрестоносці були вигнані зі Святої землі мусульманами і що деякі християни врятували дім Марії від знищення, перевізши його спочатку в стародавню Іллірію. Пізніше в ніч з 9 на 10 грудня 1294 року його перевезли до стародавнього міста Реканаті, спочатку до порту, а потім на пагорбі, де він зберігається й сьогодні.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ