СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«У Великий піст двері покаяння нам широко відчинені», — владика Іван Кулик у великопосному посланні
«Період посту начебто наскрізь насичений спонукою покаяння: Покаянний канон Андрея Критського, який служиться у перший та п’ятий тижні святої Чотиридесятниці, покаянні літургійні піснеспіви, малі і великі поклони, коліноприклонення, літургійна пам’ять святого Йоана Ліствичника та святої Марії Єгипетської — усе це свідчить про те, що двері покаяння нам широко відчинені», — йдеться у Великопосному пастирському посланні владики Івана Кулика, єпарха Кам’янець-Подільського.
ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
«ПРО ПОКАЯННЯ»
преосвященного владики Івана Кулика, єпарха Кам’янець-Подільського,
на Великий піст 2021 року
Всесвітліші і всечесніші отці!
Преподобні ченці і черниці!Возлюблені в Христі брати і сестри!
Входимо з вами у Великий піст — передпасхальний семитижневий час посиленої молитви, здержливості, милостині та покаяння. Саме правдиве покаяння та навернення до Бога є осердям християнського подвигу на загал та Великого посту зокрема.
«Відчини мені двері покаяння, Життєдавче, — молиться зранку дух мій у святім Твоїм храмі, бо вся моя тілесна храмина осквернена; але Ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю». Цими словами літургійного тексту Утрені звертаємось до Бога в передпостові та постові неділі. Життєдавець Бог своєю благодаттю постійно відкриває перед нами двері покаяння. Його благодать по-різному проявляється і Великий піст є власне одним з таких проявів особливої благодаті для нас. Період посту начебто наскрізь насичений спонукою покаяння: Покаянний канон Андрея Критського, який служиться у перший та п’ятий тижні святої Чотиридесятниці, покаянні літургійні піснеспіви, малі і великі поклони, коліноприклонення, літургійна пам’ять святого Йоана Ліствичника та святої Марії Єгипетської — усе це свідчить про те, що двері покаяння нам широко відчинені.
Життєдавець Бог дарує благодать каяття, але від нас залежить належне прийняття цього дару та його звершення. Найповнішим виявом нашої співдії цій божественній благодаті є прийняття святого таїнства Покаяння. Таїнство Покаяння звершується через сповідь гріхів в присутності священика. Це таїнство не має нічого спільного з приниженням людини, але є «великим виявом Божої любові й милосердя до нас — грішних» (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», п. 449). У багатьох християн виникає питання, чому сповідувати свої гріхи потрібно саме в присутності священика, чому, до прикладу, не можна це зробити в таїні свого серця, стоячи лише перед Богом. Насправді відповідь є доволі проста: заради нас самих. Людина потребує постійно боротися з пристрастями та гріхами і одним з найдієвіших способів цієї боротьби є визнавання «вголос» своїх гріхів. Священик є лише свідком покаяння грішника, а не тим, хто приймає сповідь-каяття. Водночас присутність цього свідка допомагає каянникові швидше позбуватися своїх гріхів, так як людині властиво соромитися, коли визнає перед іншими свою неправоту чи немочі. «Тихе» визнавання своїх гріхів лише в присутності Бога не дозволяє нам, часто схильним до самолюбства і марнославства, до кінця відчути засоромлення злом, яке ми вчинили. Окрім того, ми нерідко наражені на небезпеку дуже суб’єктивно, тобто на свій розсуд, сприймати Бога, а Церква через посередництво священика допомагає нам позбутися неправильного уявлення про Бога та духовний стан нас самих. «Часта Сповідь чинить людину духовно здоровою, здатною протистояти спокусам і збільшує її сили в духовній боротьбі», — наголошується власне у Катехизмі нашої Церкви (п. 461). Водночас слід підкреслити, що «постійне покаяння не є зосередженням на своїх упадках і провинах. Це є насамперед пізнання Божої любові, у світлі якої пізнаємо, наскільки гріх віддаляє нас від Бога і перебування в Божій любові» (Катехизм УГКЦ, п. 454).
Великий піст допомагає нам не лише відчути потребу покаяння і зрозуміти, що двері покаяння нам відчинені, але й усвідомити себе належним чином, а саме храмом Бога, хоч і оскверненим гріхами. Вся моя тілесна храмина осквернена, — цими словами літургійного тексту виявляємо, з одного боку, свою гріховність-скверну та потребу в покаянні, а з іншого, свою велич як сотворінь, що були покликані прийти в існування як святиня самого Бога-Творця. Саме тому, що ми є храминами Бога, потребуємо постійного покаяння, адже вмістилище чистого Бога має бути чистим. Яким би слабким не було наше тіло, наскільки б не було воно податливим на хвороби, старіння та тління, і наскільки б вразливою не була наша душа та слабким наш дух, ми в усій своїй повноті як люди є сотворені як носії Бога, Його образу, як Його святиня серед видимого світу. Тож будь-який гріх людини, особливо свідомий та добровільний, є виявом нерозуміння суті і величі свого життя. Великий піст заохочує нас повернутися до розуміння своєї величі і жахатися будь-яким оскверненням її.
Піст, молитва і милостиня допомагають нам на шляху розпізнання своєї Богообразної величі та піклування про неї, спонукають нас входити у відкриті Життєдавцем двері покаяння. Тож використаймо з великою духовною користю період, в який вступаємо, — Великий передпасхальний піст! Пройдімо крізь двері таїнства Покаяння та навчімось проходити крізь них часто, не лише раз чи кілька разів у році; увійдімо у радість та силу молитви та триваймо у ній завжди; відкриймо для себе розуміння правди про Життєдавця Бога, що нас спасає, та нас самих — Його святилище; укріпімо руки у подаванні милостині потребуючим, щоб Щедрий очистив нас своєю ласкавою милістю! Здійснімо перехід-пасху від байдужого життя в гріхах до життя в добрій боротьбі з гріхами, щоб могти нам увійти у світле святкування світлої Пасхи Христа, Бога і Спаса нашого!
Благодать Господа Ісуса з вами! Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі (1 Кор. 16, 23–24)!
† Іван Кулик,
єпарх Кам’янець-Подільський
у середу Сиропусної седмиці,
у день пам’яті св. Тарасія, архиєп. Царгородського,
10 березня 2021 року Божого
