У соборі Святого Юра молитовно вшанували 10-ліття з дня упокоєння єпископа Михаїла Гринчишина

11 листопада 2022

В архикатедральному соборі Святого Юра 11 листопада 2022 року відслужили Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди 10-тої річниці відходу до вічності світлої пам’яті єпископа Михаїла Гринчишина. Її очолив митрополит Львівський владика Ігор Возьняк.

У соборі Святого Юра молитовно вшанували 10-ліття з дня упокоєння єпископа Михаїла Гринчишина

Про це повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.

Коротка біографія владики Михаїла Гринчишина

Насамперед архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк коротко представив життєпис св. п. владики Михаїла Гринчишина. «Сьогодні молимося за упокій душі, світлої пам’яті архиєрея Михайла Гринчишина. Він народився 18 лютого 1929 року в селі Б’юкенен (англ. Buchanan) (провінція Саскачеван, Канада), в сім’ї українських емігрантів з Тернопільщини. Склав чернечу присягу в Згромадженні редемптористів у Йорктоні (Канада) 28 липня 1946 року. Висвячений на священника 25 травня 1952 року в Торонто. Його святителем став єпископ Максим Германюк. Душпастирював у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні. Очевидно, священнодіяв у різних місцях Канади, а також у США. У 1955 році захистив докторську дисертацію у Римі в Східному інституті. Виконував та посідав різні уряди в монастирях редемптористів. Висвячений на єпископа у 1982 році в Римі, де головним святителем був патріарх Йосиф Сліпий. Із 1970 року призначений постулятором у беатифікаційному процесі митрополита Андрея Шептицького, чим займався до кінця свого життя, хоч призначення отримали інші особи. Упокоївся в Господі 12 листопада 2012 року в Парижі, де продовж певних років виконував уряд апостольського екзарха для українців греко-католиків у Франції та країнах Бенілюксу. Звичайно, що його біографія набагато ширша, тут подані дуже скромні дати та діяльність його життя», — мовив архиєрей у своїй проповіді.

55 років дослідження і прослави митрополита Андрея

Упродовж 55 років владика Михаїл Гринчишин займався справою беатифікації митрополита Андрея Шептицького, упорядкуванням та дослідженням його спадщини.

«Він часто приїжджав у Львів, сидів у Центральному архіві, де перечитував та знайомився з різними творами та писаннями, зокрема, митрополита Андрея. Любив говорити про святої пам’яті митрополита Андрея та популяризував різним способом його особу як великого Божого праведника! За сприянням владики Михаїла видано дуже багато буклетів про митрополита Андрея, зібрано матеріали, що складають кілька томів, популяризувалися інші проєкти в імені праведного митрополита. Владика Михаїл, попри високу освіченість, ніколи на це не звертав уваги, ніколи не було чути з його уст, що він захистив докторську дисертацію», ― додав владика Ігор.

Згадуючи людські якості єпископа Михаїла, митрополит Ігор звернув увагу на просту та скромність:

«Був прихильний до кожного, хто до нього звертався. Часто допомагав нашим храмам чи певним особам в Україні, чим лише міг! Словом, був доброю, побожною, глибоко віруючою людиною. Хай добрий Господь прийме його в свої ласкаві обійми. Віримо, що його життя на землі було життям праведної людини, доброго Христового пастиря!»

Життя у товаристві митрополита Андрея Шептицького

Своє життя владика Михаїл Гринчишин провів у товаристві Андрея Шептицького, про що ніколи не шкодував:

«Андрей Шептицький ― найвеличніша церковна постать в історії всієї української Церкви. Яка б була наша церква бідна без Шептицького! Він залишив надзвичайно велику спадщину. Я подивляю, як митрополит у таких важких умовах зміг так багато написати, не втратив над собою опанування, коли не міг писати правою рукою, бо була паралізована, писав лівою, і так до останнього дня думав і працював. Митрополит відчував, що це його обов’язок бути пастирем, і хотів причинитись до добра вірних. Найбільша ласка, що я провів своє священниче життя у товаристві цієї великої Людини — митрополита Андрея Шептицького. Це півстоліття життя з його листами, документами, помислами і задумами. Для мене це найбільша благодать».

Архиєрейську Божественну Літургію на музику Степана Спєха молитовно виконала Заслужена академічна капела України «Трембіта» під батутом Володимира Вівчарика.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ