У Шевтонському монастирі для священників Паризької єпархії провели семінар щодо захисту вразливих осіб

1 лютого 2020

З 28 по 30 січня у Шевтонському монастирі у Бельгії відбувався семінар для священників єпархії святого Володимира Великого. У семінарі, окрім єпархіальної курії, взяли участь 19 священників, а також два семінаристи, що навчаються в Ліоні.

У Шевтонському монастирі для священників Паризької єпархії провели семінар щодо захисту вразливих осіб

Основними гістьми-мовцями першої зустрічі душпастирів нашої єпархії був владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії, та пані Мирослава Матвіївська, представниця Лондонської єпархії Пресвятої Родини.

Семінар розпочався з доповіді владики Богдана про адміністрування, катехизацію, себто передавання віри, та душпастирство родин як вияв єдності УГКЦ. Будучи єпископом-помічником Стрийським, владика Богдан також є Головою Координаційної Ради з питань душпастирства у кризових ситуаціях, і його друга доповідь стосувалася ролі та відповіді Української Греко-католицької церкви на потреби воєнного часу. У своєму дискурсі владика Манишин заторкнув важливі теми, що стосуються душпастирювання, і, що дуже важливо, допомоги та участі церковних осіб та структур у реабілітації воїнів, родин тих, що воюють та й усіх тих, кого заторкує війна.

З теми про роль УГКЦ у воєнний час розпочався другий день семінару, що був присвячений важливій темі захисту вразливих осіб. Пані Мирослава Матвіївська, координатор захисту вразливих осіб у Лондонській єпархії, у двох сесіях представила теоретичні та практичні аспекти захисту.

У першій частині, пані Мирослава розповідала що собою являє захист вразливих осіб у церковному середовищі і чому це є дуже важливою темою. Особливу увагу у цій частині доповіді зайняв канонічний контекст захисту та питання таємниці сповіді, яка у будь-якому випадку має бути дотриманою.

Друга частина доповіді про захист вразливих осіб стосувалася більш практичних речей. Йшлося про ідентифікацію насилля та вразливостей, про різні типи насилля та як на них відповідати, про ризики та їх оцінку, а також про просвітницьку діяльність та інформацію.

Впродовж останньої зустрічі того дня, відбулася загальна дискусія, в час якої обговорювалися пропозиції внесків на Патріарший собор.

У четвер, 20 січня, семінар завершився Божественною Літургією та екскурсією у монастир Рошфор в очікуванні прибуття учасників єпархіальної конференції, що розпочалася пообіді та триватиме до пообіддя суботи, 1 лютого.

Довідка

Шевтонський монастир заснував у 1925 році отець Ламберт Бодуен (1873-1960), бенедиктинський монах із абатства Мон-Сезар у Лувені. Активно задіяний у русі за літургійне оновлення в Бельгії, добре обізнаний із традиціями християнського Сходу, отець Ламберт глибоко усвідомлював розкол Церков. Це й спонукало його заснувати обитель, присвячену ідеї християнської єдності.

Реалізація цього задуму стала можливою завдяки Апостольському посланню папи Пія ХІ «Equidem Verba» (1924) до абата-примаса бенедиктинського чину. В посланні підкреслювалось значення єдності християн. У грудні 1925 року отець Ламберт Бодуен разом із кількома прихильниками заснував спільноту в колишньому кармелітському монастирі в селі Аме-сюр-Мез (на території Льєзької дієцезії). Звідти в 1939 році громада переїде до арденнського села Шевтонь (Намюрська дієцезія). 11 грудня 1990 року шевтонський пріорат піднесено до гідності абатства.

Від заснування монастиря отець Бодуен починає видавати екуменічний журнал «Іренікон», цілковито присвячений розвитку християнської єдності. Після публікації першого номера в квітні 1926 року журнал безперервно видається до сьогодні.

Одночасно отець Ламберт зміцнює зв'язки з Церквами та спільнотами, що перебувають за межами католицької єдності (православ'я, англіканство, протестантизм). У прагненні до щирого діалогу з ними шевтонські монахи регулярно приймають гостей, з 1942 року проводять богословські конференції. Літургія звершується в обидвох обрядах – східному (візантійському) і та західному (латинському). Таким чином монастир є місцем утаємничення західних християн у чудові зразки східнохристиянської традиції.

Отже, Шевтонський монастир іде шляхом, започаткованим такими піонерами екуменічної думки в Католицькій Церкві як Фернан Порталь та князь Макс Саксонський.

Таким чином, монастир зробив внесок у розвиток духу екуменічної відкритості в Католицькій Церкві. Адже саме діалог на рівних має служити єднанню Церков, згідно з офіційним ученням, проголошеним Другим Ватиканським Собором (1962-1965).

У цьому дусі шевтонські монахи надалі плекають молитву, працю та гостинність, пам’ятаючи слова нашого Спасителя перед Його страстями та смертю: «Щоб усі були одно» (Ів. 17,21).

Особливі стосунки єднають Шевтонський монастир із єпархією святого Володимира Великого в Парижі Української Греко-Католицької Церкви. Ця церковна структура служить українцям-католикам візантійського обряду та всім людям доброї волі на території п'яти країн: Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембурґу та Швейцарії. З ініціативи владики Бориса Ґудзяка, першого єпарха Паризького (2013-2019), Шевтонський монастир став місцем проведення щорічних соборів єпархії і регулярних зустрічей духовенства та мирян. Співпрацю та братерське спілкування продовжив владика Гліб Лончина, апостольський адміністратор єпархії (2019-). Члени єпархії та ченці шевтонської обителі взаємно заохочують одні одних зростати в чеснотах, плекати літургійне благочестя та досвід соборності.

За матеріалами Паризької єпархії святого Володимира Великого УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ