СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ с. Загвіздя поблизу Івано-Франківська митрополит Володимир Війтишин посвятив богослужбову каплицю
«Ми зібралися тут, щоб поблагословити цю прекрасну нову каплицю, збудовану завдяки великодушності ваших сердець і невтомній праці ваших душпастирів. Побудувати церкву означає здійснити діло надзвичайної святості: спорудити місце перебування Бога серед людей, створити простір молитви, де до Всевишнього підноситимуться і хвала, і подяка, але також і стогін страждання, розчарувань та жертв, які супроводжують людське існування». Про це сказав архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин у неділю, 28 вересня, у парафії Святого Івана Хрестителя села Загвіздя, Західного протопресвітеріату, під час освячення богослужбової каплиці Святого Йосифа Обручника.
Святкове дійство розпочалося із урочистої зустрічі митрополита — цього дня у каплиці чисельно зібралися вірні й гості парафії, а також діти та молодь. Архиєпископ відразу здійснив Чин освячення каплиці, опісля чого відбулася Архиєрейська Божественна Літургія. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
У часі богослужіння владиці Володимиру співслужили адміністратор парафії о. Мар’ян Атаман, протопресвітер Західного протопресвітеріату м. Івано-Франківськ о. Борис Гобир, а також чисельно зібрані священнослужителі архиєпархії.
Найбільший талант — наша християнська віра
У своїй проповіді митрополит звернув увагу вірних на значення таланту в сучасному розумінні та в християнському житті. Він пояснив, що сьогодні цим словом зазвичай називають людську обдарованість, а людей, які досягли успіху в певній сфері, вважають талановитими. Водночас архіпастир наголосив: усі люди отримали від Бога свої дари і повинні дякувати Йому за здібності, знання, силу, здоров’я, почуття, пам’ять, а також за можливість бути членами Христової Церкви.
«Та мабуть, найбільший талант, яким володіємо ми, віруючі люди, — це наша Богом дарована християнська віра. Ми маємо бути християнами не тільки за назвою, але справжніми — дітьми Бога Живого».
Бути справжніми християнами
«Бути досконалим християнином — це означає насамперед розпинати себе разом із Христом, усе своє життя в ділах, словах і думках. Багато людей достойно і доброчесно йдуть цією християнською дорогою. Бо, якби не було в нашому часі справжніх християн, напевно, не міг би існувати світ», — підкреслив архиєрей.
Архипастир пригадав приклад із Євангелія: фарисеї за часів земного життя Спасителя ревно виконували зовнішні приписи Закону Божого, даного через Мойсея, проте Христос називав їх «гробами побіленими, повними всередині нечистоти» (Мт. 23, 27). Це, на його переконання, вчить нас, що правдиве християнство вимагає не лише зовнішнього дотримання правил, а насамперед постійного піклування про душу та щоденного самоконтролю.
«Знак любові має бути в усіх ділах наших. Бо якщо навіть роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то немає мені з того ніякої користі» (1 Кор. 13, 3), — пригадав владика Володимир слова апостола Павла.
Він закликав вірних, наслідуючи приклад апостола, «вмирати для всього гріховного і жити для всього святого, у всьому чинити з любов’ю до Господа».
Спорудити храм — здійснити діло надзвичайної святості
Відтак архиєрей продовжив науку, наголошуючи, що в історії спасіння спорудження храму завжди вважалося особливим привілеєм, який Бог дарує людині. Це благодать, що дозволяє присвятити частину свого життя та талантів на створення місця зустрічі з Господом, де людина отримує силу й натхнення для добрих справ.
«Ми зібралися тут, щоб поблагословити цю прекрасну нову каплицю, збудовану завдяки великодушності ваших сердець і невтомній праці ваших душпастирів. Побудувати церкву означає здійснити діло надзвичайної святості: спорудити місце перебування Бога серед людей, створити простір молитви, де до Всевишнього підноситимуться і хвала, і подяка, але також і стогін страждання, розчарувань та жертв, які супроводжують людське існування», — сказав митрополит.
Він підкреслив, що зведення храму є свідченням любові до ближнього, адже Церква служить усім людям без винятку. Вона належить не окремим особам чи групам, а містам і селам, усьому народові, будучи красномовним виявом його духовної культури та працелюбності.
Подяка вірним та митрополитові
«Вам, дорогі брати і сестри, був даний дозвіл і можливість взяти участь у цьому святому звершенні, натхненному вашими душпастирями, а насамперед — парохом. Тому й ваші імена назавжди залишаться вписаними в духовну історію цієї парафії, нашої архиєпархії, митрополії та всієї багатостраждальної української Церкви», — підсумував владика Володимир.
Опісля Літургії Митрополит вручив привітальну грамоту для парафіяльної спільноти на чолі з парохом. Відтак о. Мар’ян подякував архиєпископу за спільну молитву та постійну батьківську опіку. Завершилося моління виконанням духовного гімну «Боже Великий, Єдиний», а владика Володимир уділив присутнім архієрейське благословення.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
