У Німеччині з нагоди 915-ліття від дня смерті вшанували пам’ять блаженної Едіґни — онуки Ярослава Мудрого

27 лютого 2024

Апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах 25 лютого очолив Архиєрейську Божественну Літургію у храмі Святого Себастіана у німецькому місті Пух, де спочивають мощі блаженної Едіґни.

У Німеччині з нагоди 915-ліття від дня смерті вшанували пам’ять блаженної Едіґни — онуки Ярослава Мудрого

«Сьогодні ми споглядаємо особу блаженної Едіґни. З одного боку нас віддаляють від неї століття, адже завтра виповниться 915 років з дня її відходу до вічності. Але з іншого боку — вона, перебуваючи у Божій вічній дійсності, є для нас, що віруємо в того самого Бога, надзвичайно близькою. Вона є близькою для нас також як дочка нашого українського народу, яка жила на землі другого народу (французького), а закінчила свій життєвий шлях і християнський подвиг тут, у Баварії, на землі третього (німецького) народу. В її особі ми почуваємося об’єднані — в Європейському домі і в домі єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви. Тому для мене є такою гарною і радісною новиною, що ми цю сьогоднішню Літургію напередодні дня пам’яті блаженної Едіґни служимо спільно з нашими братами і сестрами у вірі з Римо-Католицької Церкви тут, у цьому для нас уже рідному храмі в м. Пух», — звернувся єпископ до присутніх у храмі людей, розпочинаючи свою проповідь. Про це розповідає пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.

Відтак проповідник вказав на три важливі чесноти, якими відзначилась у своєму житті внучка князя Ярослава.

Віра долає страх і тривогу

Вона вчить нас цінності віри. Для неї духовне життя, життя молитви і живої віри було не якимось додатком до її особистого життя чи її активності королівському дворі у Парижі. Віра проникала і визначала її поведінку у всіх аспектах її життя. Віра була для неї найбільшою цінністю. Понад неї вона не ставила нічого: ані вигідне і зручне життя в розкошах і достатках, ані світову славу, ані політичні вигоди, які можна було б осягнути через подружжя з розрахунку. Вона сьогодні нам пригадує одну важливу істину: віра і особистий зв’язок з Богом у Христі Ісусі мусять стояти і в нашому житті понад усе. Подібно до Авраама Едіґна покидає рідні сторони і вирушає, повністю довірившись Христові, тримаючись невидимо за Його люблячу і турботливу руку. Віра дозволяє нам здолати страх і тривогу, бо показує нам Невидимого, але безконечно люблячого нас, живого Бога.

Надія відкриває нові незнані перспективи

Едіґна вчить нас цінності надії. Покидаючи рідний дім, блаженна Едіґна вчить нас цілковитої довіри до Бога, Якому вона довірилася всім своїм єством і Який провадив її дорогами життя аж до вершин християнської святості. Надія справді відкриває для віруючої людини нові досі незнані перспективи. Там, де, здається, перекреслюються всі наші земні очікування, плани і проекти, Бог починає діяти ще більше і ще сильніше. Авраам не мав дітей, але повірив Богові, який сказав, що він стане батьком багатьох народів. І навіть тоді, коли Господь виставив його на пробу, наказавши принести у жертву улюбленого сина, Авраам не захитався у своїй надії, але «надіявся проти надії» (Рим. 4, 18), бо знав, що Бог здатний воскресити навіть померлих. І він не був розчарований у своєму упованні на Бога.

Духовна матір Божих дітей

Відмовившись від подружжя за тілом, блаженна Едіґна довірилася Богові, який дає набагато більше, ніж може дати світ і природа, і теж не розчарувалася. Вона стала духовною матір’ю для незчисленних Божих дітей — дорослих, молоді, дітей, яких вона навчала Божого закону і просвічувала словом Христового Євангелія. Що більше, її духовне материнство простягається далеко поза один народ, невипадково Едіґну називають блаженною, яка об’єднує три народи — французький, німецький і український. Так, святі єднають, наближають людей і народи одні до одних, в той час як диявол намагається розсварити, поділити, розділити між собою людей, спільноти і народи.

Любов лікує рани

А яка це сила, яка найбільше єднає людей між собою, незалежно від світогляду, від походження, від кольору шкіри і навіть від конфесійної чи релігійної приналежності? Цією силою є любов. І саме цього вчить нас Блаженна Едіґна — всеохопної і безконечної любові. Любов уміє зійти зі свого трону, похилитися над потребуючою і стражденною людиною, вміє послужити безкорисливо, великодушно, вірно. Любов лікує рани, — дослівно і в переносному значенні слова. Блаженна Едіґна, згідно з її житієм, посідала дар зцілення, яким вона служила людям, полегшуючи людські болі та страждання, і лікувала домашніх тварин.

Плекаймо віру, надію і любов!

Вшановуючи нині нашу блаженну, вчімося від неї цих трьох чеснот нашого християнського життя: віри, надії і любові. Плекаймо віру, зростаймо у ній через молитву, читання Божого Слова, навчання Божому законові. Особливо у часах потрясінь і криз людина спонтанно шукає та намагається відновити свій зв’язок із Богом.

Вчімося в неї непохитної надії. Хоч зовнішні обставини є для нас часто болючими, тримаймося ще більше за руку Бога, тримаймося Його обітниць, не умніваймося ані на мить, навіть перед обличчям смерті, у Божій доброті і силі, довіряючи Богові самих себе, своїх рідних і близьких, і наш рідний край. Таким чином станемо і для наших ближніх свідками та носіями надії у нинішньому світі.

Нарешті, наслідуймо Едіґну у безкорисливій, жертовній і вірній любові до наших ближніх. Ми, що зазнали стільки гостинності прихильності, любови, особливо за останні два роки, тут у Німеччині, чи самі не мали б бути готовими, за прикладом блаженної Едіґни, послужити іншим, незалежно від їхньої національності, походження чи стану. І це не просто вияв справедливості і вдячності, це вияв нашої живої віри, яка виявляється у ділах милосердної любові. Ісус сам каже: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13, 34–35).

Нехай Господь, за молитвами блаженної Едіґни, допоможе нам зростати і відновлюватися у вірі, надії і любові! Амінь!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії

Після Літургії відбулось традиційне вітання трояндами усіх, хто носить ім’я Едіґна, яке є поширеним серед місцевого населення. Також троянди були покладені на могилах жінок з таким іменем, що поховані на місцевому цвинтарі.

Зауважується, що 26 лютого 2024 року вперше в історії Апостольського екзархату для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії святкували день пам’яті блаженної Едіґни. Адже Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав проголосив оновлений Місяцеслов УГКЦ, який був затверджений на Синоді Єпископів УГКЦ, що проходив у Римі 3–13 вересня 2023 року. «До оновленого Місяцеслова були внесені деякі святі, наприклад св. Едіґна, онучка Ярослава Мудрого, що була пошанованою в латинській традиції. Вона — блаженна цілої Католицької Церкви і шанована, особливо у Німецькому екзархаті, що є частиною нашої Церкви. Тому св. Едіґна тепер внесена в календар і буде популяризуватися», — прокоментував дану подію владика Андрій Хім’як, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

Довідка

Блаженна Едіґна — онука київського князя Ярослава Мудрого. Вона є спільною святою для України, Франції та Баварії. За легендою, не бажаючи вийти заміж за нелюба, у 1074 році Едіґна вирішила втекти до Києва і, прямуючи на Схід, залишилась у баварському селі. Протягом 35 років вона жила в дуплі велетенської липи біля місцевої церкви, молилася, займалася цілительством, учила людей грамоті. Едіґна відійшла у вічність у 1109 році, а у 1600 була беатифікована Церквою як блаженна.

Після її смерті з липи текла цілюща олія, але вона висохла, коли її намагалися продати за гроші. Реліквії Едіґни знаходяться в скляній вітрині на лівому вівтарі у храмі Святого Себастіана. Вперше вона письмово згадується в 1347 році у документі про смерть імператора Людвіга IV, який загинув біля Пуха. У 1624 році єзуїт Маттеус Радер написав історію її життя після огляду її тіла. Паломництвом опікувався монастир у Фюрстенфельдбруку.

Стара, 1000-літня липа біля церкви на цвинтарі в Пуху, як кажуть, належала Едіґні. У 1970-х роках парафіяльну церкву було відремонтовано; кістки, знайдені у фундаменті вівтаря, були ідентифіковані як кістки Едіґни. Кожні десять років в містечку ставиться п’єса «Edigna».

В іконографії блаженну Едіґну зображають на возі з волом, або у липі. Також вона є покровителькою при захворюваннях худоби і оберігає від злодійства.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ