СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ храмове свято владика Ярослав Приріз освятив оновлену 330-річну церкву в Новому Кропивнику на Дрогобиччині
8 листопада 2026 року владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, здійснив душпастирські відвідини парафії с. Новий Кропивник Підбузького деканату на Дрогобиччині. У храмовий празник — свято Собору архистратига Михаїла — архиєрей освятив оновлений храм, якому сповнилося 330 років, та у співслужінні з духовенством відслужив Архиєрейську Божественну Літургію.
Церква Святого Архистратига Михаїла у селі Новий Кропивник Львівської області — одна з найдавніших збережених сакральних споруд Дрогобиччини. Історія місцевої парафії сягає початку XVI століття: перша документальна згадка про церкву в селі датується 1507 роком.
Сучасний храм збудували у 1695 році. Його особливістю є поєднання мурованих стін із дерев’яними верхами, що становить характерний, але порівняно рідкісний збережений приклад традиційної української сакральної архітектури. Церква має тридільну композицію, увінчану трьома дерев’яними верхами. Усередині зберігся різьблений триярусний бароковий іконостас.
У 1754 році парафія отримала привілей від Йосифа Нагуйовського. Під час ремонту 1865 року до вівтарної частини храму прибудували ризницю, а художник Василь Чайка виконав настінні розписи. Поруч зі святинею розташована дерев’яна дзвіниця, споруджена 1821 року.
У радянський період, після насильницької ліквідації УГКЦ у 1946 році, храм перейшов під юрисдикцію Російської Православної Церкви. У 1991 році святиню повернули греко-католицькій громаді. Сьогодні церква Святого Архистратига Михаїла залишається важливим осередком духовного життя села та цінною пам’яткою української церковної архітектури XVII століття.
У проповіді під час Божественної Літургії з нагоди парафіяльного свята владика Ярослав пояснив значення імені небесного покровителя парафії — Михаїл, що означає «Хто як Бог?». «Частина ангелів на чолі зі світлоносним ангелом (Люцифером) збунтувалася проти Бога, але архангел Михаїл, будучи вірним Богові, став на боротьбу і Божою силою переміг невірних ангелів, що стали злими духами. У цьому імені „Хто як Бог“ немає якогось риторичного чи філософського запитання, це — клич, заклик до боротьби із злими силами», — зазначив архиєрей. Про це повідомляє пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Роздумуючи над Євангелієм про зцілення біснуватого в Геразинському краї, єпископ показав, куди веде свобода без Бога. «Колись він мав свій дім і свою спільноту, а тепер „з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах“, трощив окови, а „демон гонив його по пустинях“ (Лк. 8, 27, 29). Зло обіцяє багато, а насправді відбирає в людини одяг і гідність, дім і ближніх, і гонить її туди, де панує смерть», — наголосив владика.
Мешканці тієї околиці, налякані святістю, попросили Христа відійти, натомість предки парафіян, за словами архиєрея, обрали інший шлях. «Ваші предки 330 років тому вчинили протилежно геразинським мешканцям. Вони не просили Христа відійти, а збудували Йому храм, щоб Він залишився серед них, як колись просили Його залишитися учні в Емаусі (пор. Лк. 24, 29). Відтоді ця святиня пережила чужі окупаційні імперії і війни, переслідування Церкви і повернення до волі, зберігаючи духовну та національну ідентичність», — підкреслив єпископ.
Владика наголосив, що, на відміну від зла, яке відбирає в людини ім’я, Бог кличе кожного на ім’я. «Упродовж 330 років тут на ім’я називали новоохрещених дітей. Тут звучали імена наречених у Таїнстві Шлюбу. Біля цього престолу поминали імена ваших переставлених предків — батьків і матерів. Так імена людей збираються довкола Христа, бо Він життя податель і зберігає їх у Своїй пам’яті», — зауважив архиєрей.
Говорячи про війну, єпископ нагадав, що в книзі пророка Даниїла архистратиг Михаїл постає заступником Божого народу. «Молитву Даниїла почуто з першого дня (пор. Дан. 10, 12), але за лаштунками історії тривала невидима боротьба. Тому не втрачаймо витривалості в молитві, навіть коли здається, що відповідь бариться. Водночас архистратиг Михаїл вчить нас, як боротися: він не відповідав злу його ж мовою, а віддавав суд Богові. Боронячи життя, ми не можемо дозволити ненависті заволодіти нашими серцями, бо тоді легіон зла переміг би нас зсередини», — закликав владика.
Наприкінці проповіді архиєрей знову повернувся до імені небесного покровителя парафії. «Ім’я вашого небесного покровителя залишається з вами як запитання, на яке нехай кожен відповідає власним життям: „Хто як Бог?“ Геразинці поставили на Боже місце свій комфорт і попросили Христа відійти. Зцілений чоловік поставив Христа на перше місце — і знайшов себе, свій дім і своє покликання. Нехай у ваших оселях і житті Бог завжди має перше місце», — побажав єпископ.
Після Божественної Літургії владика Ярослав привітав духовенство та вірних з освяченням оновленого храму, подякувавши всім, хто дбає про святиню, зберігає віру та розвиває парафіяльне життя: «Дорогі у Христі! Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь в оновленні та оздобі цього храму. Велике спасибі о. Івану Назару за жертовне душпастирське служіння, жертводавцям, майстрам і кожному, хто долучився до оновлення святині в цей нелегкий час. Сьогоднішнє свято навчає нас, що кожен з нас повинен бути таким добрим ангелом для своїх ближніх, посланцем Божого милосердя, вісником та виконавцем Господньої Волі. Воно пригадує нам, що тут, на землі, ми є воїнством Небесним, покликаним на утвердження Божого Царства, на захист істини та справедливості, на боротьбу зі злом. І в цьому нашому величному служінні нехай святий архистратиг Михаїл буде для нас постійним прикладом та могутнім захисником».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
