СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиVI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Аргентина. День четвертий
Відвідування мешканців центру «Pequeño Cottolengo Don Orione» у Клейполі, а згодом — Свята Меса, відслужена перед багатотисячним натовпом (близько двох із половиною мільйонів осіб). Далі — зустріч із представниками сфери праці, а також із лідерами християнських спільнот і різних релігійних традицій. Насамкінець — вечірня молитва разом із єпископатом і синодальними групами, після чого — вихід на балкон катедрального собору Буенос-Айреса, щоб привітати тих, хто на нього чекав. Такими були ключові моменти четвертого дня подорожі Папи Лева XIV до Латинської Америки.
Папа відвідав «містечко милосердя» оріоністів: тут Євангеліє вже живе та діє
Другий день Апостольської подорожі Лева XIV до Аргентини, понеділок, 9 листопада 2026 року, розпочався з відвідин притулку для осіб з інвалідністю, яким опікується Згромадження Синів Божого Провидіння (оріоністи). Цей заклад, відомий як «містечко милосердя», заснував святий Луїджі Оріоне у 1935 році під час своєї третьої, найтривалішої і останньої місії до Аргентини. Комплекс, розташований у Клайполе, передмісті Буенос-Айреса, сьогодні займає площу близько 50 гектарів і надає притулок понад 400 особам з інвалідністю. «Живим чи мертвим я повернуся в Аргентину», — це заповітне бажання святого засновника здійснилося 29 серпня 2000 року, коли до цього притулку з Італії привезли реліквію його серця. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Місця, де панує атмосфера милосердя
Розпочинаючи свою промову до працівників та мешканців цього «містечка милосердя», Лев XIV згадав три міста — Вифлеєм, Назарет і Витанію — «в яких також Ісус вдихав свіже й безкорисливе повітря милосердя». У Вифлеємі, що означає «Дім Хліба», Ісуса з любов’ю прийняли, прихистили та нагодували Марія та Йосип, а мудреці й прості люди зустріли Його з любов’ю та захопленням. Це місце, за словами Папи, де поважають гідність кожної людини, цінують її та приймають як дар Божий.
В Назареті Ісус навчився бути частиною сім’ї та інтегруватися в спільноту, де Він зростав «мудрістю, літами та ласкою в Бога та людей» (Лк 2,52) і де він плекав цінності праці та відповідальності. А Витанія стала місцем дружби з Мартою, Марією та Лазарем. Тут Ісус відчув цінність справжніх і щирих людських стосунків, де нікого не відштовхують і не покидають, а супроводжують, дають поради, діляться вірою, болем і радістю. «Як бачимо, Ісус жив у місцях, де панувала атмосфера милосердя; там Він відчув любов родини, приналежність до спільноти та братерську дружбу, розділяючи життя зі своїми близькими», — сказав Папа, — закликаючи всіх до вдячності за численні «міста милосердя», такі як цей оріоністський притулок, «де Євангеліє й досі живе та діє, тут і зараз, у цій прекрасній країні».
Незліченні жести безкорисливого служіння
Звертаючись до учасників зустрічі, серед яких, окрім мешканців та працівників притулку, були також і родичі, волонтери та богопосвячені особи, залучені у цю справу милосердя, Святіший Отець зазначив, що у їхніх поглядах бачить тепло, у відкритих руках — незліченні жести безкорисливого служіння, а в їхніх щедрих серцях — велику ніжність і розуміння. «Дякую всім за ваші свідчення відданості та любові до ближнього», — наголосив він, додаючи, що їхня щоденна праця є міцним фундаментом для побудови нового міста: «міста милосердя, злагоди та миру».
Звертаючись до осіб з різними формами інвалідності, якими опікуються в притулку, Святіший Отець зауважив, що їхнє життя не є тягарем для суспільства, а благословенням. «Адже ви можете допомогти нам не забувати, у чому полягає основа гідності кожної людини і що є справді важливим у житті. Поступ нації вимірюється також тим, як вона ставиться до всіх людей з інвалідністю та особливими потребами», — підкреслив він.
Відповідати на покликання до святості
Далі Єпископ Риму поділився з присутніми своїми сподіваннями щодо їхньої країни: «Що Аргентина буде здатною творити великі справи милосердя, такі, як ми бачимо тут, де любов Христа перемагає індивідуалізм та виключення. Я мрію про тисячі молодих людей, які добровільно долучаться до великої спадщини милосердя, яку щира й проста віра аргентинського народу накопичувала протягом століть. Я мрію, щоб в Аргентині сформувалося нове покоління святих, відданих справі милосердя! Зрештою, чому б вам усім не бути серед них? Любов Христа спонукає нас до цього! (пор. 2 Кор 5, 14)».
Папа закликав присутніх і надалі «з вірою та надією відповідати на покликання до святості». Він підкреслив, що цього прагнув також Папа Франциск, який у своєму Апостольському напоумленні Gaudete et exsultate писав: «Усі ми покликані бути святими, живучи з любов’ю та даючи кожний своє свідчення у повсякденних справах, там, де ми перебуваємо».
Любов не переминає
На завершення Лев XIV пригадав, що у каплиці цього оріоністського центру зберігається реліквія серця святого Луїджі Оріоне, і що це є свідченням глибокого зв’язку, що поєднував цього святого італійського священника з аргентинською землею. «Його нетлінне серце й надалі нагадує нам, що „любов врятує світ“, бо „Бог є любов“ (1 Ів 4,8) і „Любов ніколи не переминає“ (1 Кор 13,8). Просімо Господа, щоб, так само як Він сформував серця святих, так і наші серця сформував на подобу Свого: палкі в любові, доброзичливі в терпеливості та наполегливі в смиренності (пор. Мт 11,29)», — сказав Святіший Отець.
Папа до сімей: відкрийте двері своїх домівок для Христа
Після зустрічі з працівниками та підопічними притулку для осіб з інвалідністю в Клайполі, 9 листопада 2026 року, Папа Лев XIV вирушив до центру Буенос-Айреса, щоб очолити Святу Месу біля «Пам’ятника іспанцям». Цю відому пам’ятку в центрі столиці у 1910 році подарувала Аргентині іспанська громада на честь сторіччя Травневої революції. На Євхаристійне богослужіння з Наступником святого Петра зібралося 2,5 мільйони людей.
«Моє відвідування цієї аргентинської землі дозволило мені побачити на ваших обличчях запал вашої віри, цього великого дару Святого Духа, який живе в нас», — звернувся до зібраних на початку своєї проповіді Наступник святого Петра. Він наголосив, що річниця освячення Латеранської базиліки, яка відзначається 9 листопада, веде нас до самого серця того, що означає бути Церквою. Базиліка св. Івана на Латерані є катедрою Єпископа Риму — Папи, а також знаком єдності та сопричастя для всіх Церков світу. «Материнство Римської Церкви знаходить свій вияв у її служінні сопричастю, щоб усі охрещені могли впізнавати одні одних як братів і сестер в єдиному домі», — підкреслив Лев XIV.
Боже слово як джерело надії
Продовжуючи свою проповідь, Святіший Отець зазначив, що саме образ храму об’єднує всі тексти Літургії слова на цей день. Євангеліє описує як Ісус виганяє торговців з храму, там самим прагнучи повернути домові Отця його справжнє призначення. «Людство завжди зазнавало спокуси „торгуватися“ з Богом. Це язичницький менталітет давати, щоб отримати — ілюзія того, ніби ми можемо заслужити Божу прихильність, пропонуючи Йому натомість щось власне. Христос вириває з корінням такий спосіб мислення, бо Бог є Батьком, завжди готовим обдарувати нас усім добром», — наголосив він.
Перше читання з книги пророка Єзекиїла описує, як з храму б’є джерелом річка. «Цей образ сповнений глибокого значення: її води очищують усе, до чого торкаються, дарують життя cтворінню та спонукають всі види дерев рясно плодоносити, і ці плоди ніколи не вичерпуються», — підкреслив Папа. Своєю чергою, псалом описує, як земля тремтить і гори захитуються в серці моря, що, на думку проповідника, відображає тендітність і хаос у житті людини. Лев XIV зауважив, що попри численні виклики, з якими стикаються сім’ї — від соціальної нестабільності та проблем із працевлаштуванням до домашнього насильства, розлучень і залежностей, — Боже слово залишається джерелом надії. За його словами, саме на скелі, якою є Христос, сім’ї та суспільство знаходять міцну основу, що оберігає дім від руйнування через бурі.
Сім’я — опора в час непевності
Продовжуючи свою проповідь, Папа закликав: «Дорогі брати і сестри, Своїм воскресінням Христос уже приготував для нас місце у Своєму серці. Прийміть цю благодать у свої сім’ї! З Ним і в Ньому кожна родина може стати насінням справжнього оновлення для цієї країни». Він наголосив, що протягом усієї історії, культури та суспільного життя Аргентини сім’я була джерелом фундаментальних цінностей її народу. Саме в сім’ї, яка є опорою «серед непевностей нашого часу», передаються віра, людські чесноти, культура праці, повага до старших та вірність своєму слову.
«Відчиніть двері своїх домівок для Христа! Щиро розмовляйте зі своїми дітьми про Ісуса та залишайтеся з’єднаними з Ним», — закликав Лев XIV, підкресливши, що саме в сімейному колі віра передається через найпростіші щоденні жести: молитву перед їжею і сном, взаємне прощення та вміння вислухати одне одного, участь у недільній Євхаристії, приклад бабусь і дідусів, які вчать онуків молитися. Нагадуючи, що сім’я є особливим місцем пізнання Христа, Папа послався на слова свого попередника Франциска — колишнього архиєпископа аргентинської столиці — про те, що сім’я покликана «ставати дедалі повніше храмом, у якому мешкає Дух».
Церква потребує сімей
«Дорогі сім’ї, заохочую вас взяти на себе провідну роль у євангелізації! Церква в Аргентині потребує вас», — звернувся Папа Лев XIV, закликаючи вірних підтримувати душпастирів і катехитів у їхньому служінні. Він зазначив, що церковна спільнота оновлюється, коли сім’я спільно молиться та ділиться Євангелієм, виконуючи свою виховну місію так, як навчав святий Іван Павло ІІ: перетворюючи саме родинне життя на «шлях віри, християнського втаємничення та школу наслідування Христа».
На завершення Святіший Отець ввірив усі сім’ї опіці Матері Божої з Лухану та святого Йосифа. Він побажав, щоби Боже благословення сприяло перетворенню домівок на «храми Його присутності».
Папа зустрівся з п’ятьма жертвами сексуального насильства в Аргентині
Більше години тривала зустріч Папи Лева XIV, яка відбулася 9 листопада 2026 року, з п’ятьма особами, які стали жертвами зловживань з боку членів духовенства та представників церковних інституцій в Аргентині. Зустріч відбулася перед тим як Святіший Отець вирушив до Аргентинського католицького університету на зустріч із представниками світу праці.
Про це повідомляє пресслужба Святого Престолу, яка зазначає: «Папа поговорив індивідуально з кожним із них, вислухав їхні слова, болісні історії та пропозиції щодо зміцнення шляхів зцілення в Церкві. Наприкінці, вітаючись з ними всіма разом, він благословив їх і подякував за зустріч та свідчення віри».
«Їм, а через них — іншим постраждалим, з якими не було можливості зустрітися, — йдеться далі в повідомленні, — Папа висловив свою близькість та бажання зміцнювати шляхи захисту, добра, прийняття та супроводу в Церкві».
Лев XIV: економіка має служити людині, а не людина — економіці
«Як музика допомагає нам підносити душу до Бога й виходити за межі повсякденності нашого життя, так і праця запрошує нас долучатися до чудового й гармонійного Божого творення», — цими словами Папа Лев XIV розпочав роздуми про значення праці, якими поділився під час зустрічі з представниками соціальних рухів і трудових кіл, що відбулася 9 листопада 2026 року в Папському католицькому університеті Аргентини в Буенос-Айресі. Звертаючись до працівників і підприємців, членів профспілок та народних рухів, викладачів і представників академічної спільноти, Святіший Отець наголосив на духовному вимірі людської діяльності та її зв’язку з Божим задумом щодо світу.
Праця як співучасть у Божому творенні
Розвиваючи цю тему, Лев XIV звернувся до соціального вчення Церкви, зокрема до енцикліки святого Івана Павла II Laborem exercens, у якій праця постає як фундаментальний вимір людського існування, невіддільний від гідності особи. У цьому вченні наголошується на першості людини щодо праці: не людина існує для праці, а праця має служити людині, її розвиткові та спільному благу. Вона повинна сприяти єдності людей і спільній діяльності, а не ставати джерелом протистояння. Водночас Святіший Отець звернув увагу на суперечності сучасної економічної моделі, у якій інтереси окремих груп нерідко ставляться вище за гідність працівників і турботу про спільний дім. У цьому контексті він нагадав слова з енцикліки Magnifica humanitas: «Не є справжнім прогресом те, що підвищує добробут одних, водночас руйнуючи екосистеми, перекладаючи витрати на найбільш уразливі спільноти або ставлячи під загрозу умови життя тих, хто прийде після нас» (84).
Людина — центр і мета економічного життя
У центрі соціального вчення Церкви стоїть гідність людської особи. Лев XIV підкреслив, що економічна діяльність повинна бути підпорядкована потребам людини та сприяти її всебічному розвитку. «Економіка має служити людині, а не людина — економіці», — наголосив Папа, покликаючись на спадщину Лева XIII, який закликав до рівноваги між інтересами підприємців і потребами працівників та їхніх родин.
Особливу увагу Лев XIV приділив проблемі безробіття, назвавши його справжньою трагедією, яка позбавляє людину не лише доходу, а й можливості реалізувати себе та зробити внесок у суспільство. Посилаючись на енцикліку Папи Франциска Fratelli tutti, Святіший Отець нагадав, що праця є також простором особистого зростання, людських взаємин і спільної відповідальності. Отже, справжнє спільне благо передбачає подолання індивідуалізму й утвердження культури зустрічі, в якій економічне зростання служить цілісному розвитку людини.
Праця як співпраця з Богом у турботі про створіння
Звертаючись до біблійного розуміння праці, Папа представив її як покликання людини співпрацювати з Богом у вдосконаленні світу. Посилаючись на Книгу Буття, він нагадав, що людині доручено не лише обробляти землю, а й дбати про неї й берегти її. Звідси випливає принцип універсального призначення благ: хоча Церква визнає право на приватну власність, воно передбачає відповідальність за спільне благо. «Ми не є абсолютними власниками, а лише хранителями спадщини, якою слід ділитися справедливо й рівноправно», — зазначив Святіший Отець. Він закликав долати нерівність, яка відсуває на узбіччя найслабших, і пам’ятати про відповідальність перед майбутніми поколіннями. Ця відповідальність, за його словами, стосується не лише окремих людей і спільнот, а й держав, які покликані співпрацювати задля розв’язання спільних проблем.
Солідарність і субсидіарність: будувати суспільство разом
Гідність людини та прагнення спільного блага, як наголосив Папа, втілюються в принципі солідарності, що передбачає відповідальність кожного за добробут усіх. Не менш важливим є принцип субсидіарності: держава та великі структури не повинні привласнювати собі ініціативи місцевих громад, а мають підтримувати їхню самостійність і здатність знаходити спільні рішення. Як приклад такої активної участі Святіший Отець навів народні рухи, представників народної економіки та неформальних секторів праці — селян, ремісників і збирачів макулатури, які самоорганізовуються, відстоюючи право на землю, дах над головою та роботу. Він також відзначив внесок аргентинців у розвиток науки, сільського господарства й медицини, згадавши водночас про щоденну, часто непомітну працю родин і місцевих громад.
За словами Лева XIV, побудова кращого суспільства потребує співпраці та відкритості до інших. Його бачення майбутньої Аргентини ґрунтується на «соціальній дружбі», про яку йдеться в енцикліці Fratelli tutti: подоланні поляризації, діалозі та спільному прагненні до справедливості й миру.
Енріке Шоу: підприємництво як шлях до святості
Прикладом християнського розуміння підприємництва Папа назвав праведного Слугу Божого Енріке Шоу, аргентинського підприємця. Відкривши для себе красу Євангелія та соціального вчення Церкви, він розумів, що «промисловість — це не лише виробничий механізм і не засіб для накопичення капіталу, а справжня спільнота людей, покликаних зростати разом». «Необхідно готувати християнських підприємців і передавати їм певний спосіб життя: сприяти створенню кращого світу, насамперед через діяльність кожного християнського підприємця у своїй сфері […]. Це місія віри та життя: прагнути освячуватися через свою професію та освячувати саму професію», — процитував Святіший Отець слова Енріке Шоу.
Підприємці, профспілки та держава: праця перед викликами майбутнього
Окрему увагу Лев XIV приділив відповідальності підприємців, які, створюючи робочі місця та вкладаючи власний капітал, беруть на себе ризики й роблять внесок у розвиток суспільства. Водночас він застеріг від жадібності, яка, за словами Папи Франциска, «є хворобою серця». Прибуток не повинен ставати єдиним критерієм успіху підприємства: господарська діяльність має ґрунтуватися на повазі до гідності працівників, екологічній відповідальності та служінні спільному благу.
Не менш важливу роль Святіший Отець відвів профспілкам, покликаним відстоювати трудові права й гідні умови праці. Вони мають бути інструментами солідарності, представляти інтереси тих, хто не має власного голосу, а також дбати про працівників неформального сектору й тих, хто перебуває в нестабільних умовах зайнятості.
Серед нових викликів Папа назвав розвиток штучного інтелекту та нерегульовану автоматизацію, які можуть поставити під загрозу численні робочі місця. Він наголосив, що технологічний поступ має залишатися підпорядкованим етичним принципам. «Доступ до праці для всіх має й надалі залишатися пріоритетною метою державної політики та економічних процесів, а також критерієм оцінювання людського виміру моделі розвитку» (Magnifica humanitas, 154), — підкреслив Святіший Отець.
Праця як служіння ближньому і шлях до цивілізації любові
Завершуючи промову, Святіший Отець закликав бачити в праці нагоду служити ближнім, особливо тим, хто страждає на периферіях міст і сіл. Посилаючись на енцикліку Fratelli tutti, він наголосив, що «братерство — це не абстрактна утопія, а політична й богословська категорія, яка зобов’язує нас визнавати одне одного рівними та долати мури глобалізованої байдужості». Він також закликав не втрачати нагоди зустріти Христа у щоденній праці, хай би якою буденною вона здавалася, адже її справжня велич полягає не в результатах, а в любові, яку людина вкладає в кожен жест, слово й думку.
Підсумовуючи своє звернення, Лев XIV нагадав про засадничі принципи соціального вчення Церкви: гідність людської особи, спільне благо, універсальне призначення благ, солідарність і субсидіарність. Закликаючи втілювати ці принципи в життя, він наголосив: «Працюймо наполегливо, повертаючи Бога на обрій нашої діяльності, а людину — в центр наших рішень» (Magnifica humanitas, 16). На завершення Папа побажав, щоб праця кожного також приносила плоди для вічного життя.
Папа: звертаючись до Бога, людина усвідомлює, що вона сама не є Богом
Після зустрічі з представниками соціальних рухів та трудових кіл у Буенос-Айресі, яка в понеділок, 9 листопада 2026 року, відбулася в осідку Католицького університету Аргентини, Лев XIV вирушив на зустріч з представниками різних християнських конфесій та інших релігій, що відбулася в Палаці Сан-Мартін. Цей палац, що розташований на однойменній площі місті, є адміністративною будівлею Міністерства закордонних справ Аргентини.
Слідами папи Франциска
«Наша зустріч ґрунтується на принципах діалогу та дружби, які відігравали ключову роль у житті Папи Франциска, і які ми тепер прагнемо зміцнити, будуючи нові мости, тобто нові шляхи співпраці в суспільстві, в якому ми живемо, — сказав Папа, розпочинаючи свою промову до присутніх. — Також і я перебуваю серед вас як Наступник апостола Петра, і сповідуючи разом з ним віру в Христа, „Сина живого Бога“ (Мт16, 16), істинного Бога й істинної людини, визнаю спільність Хрещення з братами інших християнських конфесій. Згідно з вченням Другого Ватиканського Собору, я бажаю ще раз підтвердити духовний зв’язок, що єднає Церкву з народом Ізраїлю (див. „Nostra aetate“, 4), та щиру пошану до того, що є святим та істинним в різних релігійних традиціях (див. там само, 2)».
Молитва вчить нас слухати одні одних
Глава Католицької Церкви відмітив, що ідентичність аргентинського народу формувалася як так званий «плавильний казан» різних етносів, культур і релігій, утворений корінними народами та іммігрантами з різних куточків світу. Усі вони, попри свою різноманітність, навчилися працювати разом, створювати сім’ї та спільноти, будувати поселення та села, в гармонії з місцевими традиціями. Папа зауважив, що в цьому процесі «релігії ніколи не ставали причиною поділу, а навпаки — були точкою зустрічі та спільних зусиль задля добра суспільства». «І сьогодні кожен із нас виступає свідком віри, якою ми обираємо жити, перетворюючи її на простягнуту руку для взаємообміну культурними цінностями та добрими справами», — підкреслив він, додаючи, що основою цього взаємообміну є вміння слухати, що сприяє взаємному пізнанню та дає змогу разом розмірковувати над молитвою.
«Адже у всіх релігіях ми молимося, підносячи до Бога свої голоси. Згідно з відповідними традиціями, багато мов, пісень і жестів підносяться вгору, ніби зливаючись перед невимовною таємницею нашого існування», — сказав Лев XIV. Він додав, що саме молитва вчить нас слухати одні одних. Адже вона виражає те, ким ми є перед Богом. «Релігійний вимір — це ніби дзеркало, яке відображає наше єство, наші думки та почуття, наші зв’язки. Тому, особливо в цифрову епоху, молитва допомагає нам подолати відволікаючі фактори, віднайшовши в тиші цінність слухання», — підкреслив Святіший Отець.
Далі Папа поділився з учасниками зустрічі своїми роздумами про три аспекти релігій, які проявляються у щирій молитві: релігії як берегині людської гідності, як прояву свободи та як місця, де плекається надія.
Усі ми прагнемо повноти життя
«Насамперед, кожна релігія свідчить, що людина — це потреба й прагнення: усі ми — це жага до життя, — підкреслив Лев XIV. — Наші легені прагнуть повітря так само, як сумління — добра. Щодня ми шукаємо воду так само, як і істину, потребуємо їжі так само, як і справедливості. У цьому контексті релігії нагадують усім, що ми не складаємося лише з матерії: у нашому тілі закладена повнота життя та сенсу». Святіший Отець пояснив, що прагнення, закладене в людині, «свідчить про те, що ми не походимо з нізвідки і не створені для смерті». Таким чином, за його словами, релігії оберігають людську гідність. У молитві ідеали добра та справедливості, здоров’я та миру не є порожніми словами, а «свідченням нашого спільного бажання, спрямованого до радості». «Славлячи Бога за дар життя, захищаймо його завжди і для всіх — від зачаття до його природного завершення, особливо коли йому загрожують злидні та насильство», — закликав Лев XIV.
Релігії звільняють нас від ідолів
Роздумуючи над тим, як релігії виражають людську свободу, Папа зазначив: «Коли людина звертається до Бога, вона усвідомлює, що вона сама не є Богом. Не ми створили землю. Тож не руйнуймо своїми руками той „сад“, який Творець довірив нам! У цьому сенсі релігії, зберігаючи мудрість народів, будують суспільство, виховують сумління та звільняють нас від ідолів. Від ідола панування, бо ми не є Богом для інших; від ідола марнославства, бо матеріальні блага нас не обожествляють; від ідола війни, бо існує єдиний Володар і суддя історії. Він постійно дарує нам життя і дбає про всі народи: справжнє ім’я Його могутності — любов, любов, що не знає кінця. Тож, славлячи Бога за дар спасіння, прагнімо бути знаком цього дару для світу».
Ланка між поколіннями
Ділячись думками про те, як релігії допомагають плекати надію, Наступник святого Петра зауважив, що людина, яка звертається до Бога, відкривається на майбутнє. «Так, майбутнє — це час віри! — наголосив він. — Адже релігії є сполучною ланкою між поколіннями, тисячолітньою пам’яттю, пророцтвом, очікуванням і обітницею: тому віруючі люди завжди дивляться у майбутнє з надією. Коли світло віри розсікає темряву смерті, майбутнє кожної людини, суспільства та всього світу знову наповнюється надією. Тоді наше спільне очікування стає діяльним, бо ця надія спонукає нас ткати зв’язки доброго життя, які звільняють від самотності та об’єднують народи у злагоді». Святіший Отець пригадав, що слово «релігія» походить від латинського дієслова «religare», що означає «зв’язувати», тобто «пов’язувати людей між собою». «Цей зв’язок підтримує наш шлях в історії, — сказав він, — тож, славлячи Бога за дар надії, ділімся нею як з тими, хто страждає від бідності, так і з тими, хто втратив сенс життя, а також з тими, хто прагне докласти зусиль для оновлення світу згідно зі справедливістю».
Щира молитва не спонукає до протистояння
Саме в цьому, за словами Папи, полягає наше служіння людству: «будувати для всіх майбутнє, сповнене добра, в очікуванні славного сповнення історії». Він додав, що чим більше людина пізнає саму себе, дбаючи про власну гідність, тим ближче вона наближається до Бога. З іншого боку, «кожне добре слово, сказане тим, кого зустрічаємо, кожен добрий жест, спрямований до нашого ближнього, підноситься як молитва, завжди приємна Творцю справедливості, який усіх запрошує до миру».
Лев XIV процитував слова святого Івана Павла II, які він промовив під час міжрелігійної молитви за мир в Ассізі 24 січня 2002 року. Від імені представників різних релігій Папа Войтила підкреслив: «Ми хочемо показати світові, що щирий порив молитви не спонукає до протистояння, а тим більше до зневаги до іншого, а навпаки до конструктивного діалогу, в якому кожен, жодним чином не потураючи релятивізму чи синкретизму, навпаки, ще гостріше усвідомлює обов’язок свідчити та звіщати». Ці слова, як зазначив Лев XIV, залишаються надзвичайно актуальними також і сьогодні та стають приводом для вдячності за докладені зусилля і джерелом заохочення на шляху кожного.
Щоб життя кожного відображало гідність і добро, які отримуємо від Бога
На завершення Святіший Отець побажав присутнім, «щоб кожен день був часом молитви, щоб життя кожного відображало ту гідність і те добро, які ми отримуємо від Бога, щоб ми могли ділитися ними між собою». Лев XIV також прочитав «Молитву до Творця» з енцикліки Fratelli tutti його попередника папи Франциска:
Ти створив усіх людей рівними.
Вдихни в наші серця дух братерства.
Вклади в нас мрію про нові зустрічі,
розмови, справедливість і мир.
і гідніший світ без голоду, злиднів, насильства і війн.
Нехай наші серця відчиняться
для всіх народів і націй землі, аби ми пізнали добро і красу,
які Ти засіяв у кожну людину,
аби зміцнити єдність, спільні проєкти і надії.
Опісля Святіший Отець запалив свічку, а всі присутні занурилися в молитовну тишу, під час якої кожен мовчки молився за мир і за постраждалих від насильства.
Папа до єпископів Аргентини: наслідувати чуйність Діви Марії
Завершенням другого дня перебування Папи Лева XIV в Аргентині, 9 листопада 2026 року, стала молитва Вечірні з єпископами та синодальними групами у столичній катедрі Пресвятої Трійці. Ця головна святиня Буенос-Айреса, зведена у XVIII—XIX століттях навпроти історичної площі Пласа-де-Майо та відома своїм величним неокласичним фасадом із дванадцятьма колонами, протягом п’ятнадцяти років була катедрою кардинала Хорхе Маріо Берґольйо — майбутнього Папи Франциска. Після привітання з духовенством та короткої молитви перед Пресвятими Дарами, Святіший Отець вшанував пам’ять свого попередника, поклавши вінок до присвяченої йому меморіальної дошки.
Марійська побожність аргентинської землі
На початку своїх роздумів під час проповіді Папа заохотив зібраних у катедрі уявно вирушити у подорож різними регіонами Аргентини: «У кожній її провінції наша віра пустила коріння серед різних народів і культур, породжуючи унікальні вирази християнського життя, але без втрати єдності, яка походить від наслідування Христа». Він нагадав про материнську присутність Пресвятої Діви Марії, яку в Аргентині шанують під численними титулами, підкресливши, що Вона й нині супроводжує Церкву в її місії. «У кожному куточку цієї марійської землі, від найбільших міст до найменших сіл, є брати й сестри, які чекають на звістку Доброї Новини Євангелія», — зазначив Папа, вказуючи на актуальність гасла подорожі: «Вітаємо всіх. Ідіть і звіщайте».
Наступник святого Петра також назвав провидінним те, що другу Вечірню з нагоди річниці освячення Латеранської базиліки вдалося відслужити саме у катедрі Пресвятої Трійці, головному храмі Буенос-Айреса, де поховані останки визволителя країни генерала Хосе де Сан-Мартіна.
Сопричастя і покликання до примирення
Продовжуючи свої роздуми, Лев XIV зазначив, що річниця освячення катедри Єпископа Риму є знаком сопричастя з Петровим Престолом — особливо відчутного у храмі, кафедру якого займав Папа Франциск до обрання на Вселенське служіння. Нагадавши, що кожен вірний через Хрещення покликаний служити Церкві своїми дарами, Папа вказав на єдність єпископів між собою та з Наступником святого Петра. Як взірець пастирів, що трудилися задля єдності й миру, він навів приклад блаженних аргентинських єпископів Мамерто Еск’ю, Енріке Анхелеллі та Едуардо Піроніо, підкресливши: «Святі продовжують творити святих».
Нагадавши, що Церква є знаком і знаряддям єдності всього людського роду, Папа підкреслив, що цей дар зобов’язує до примирення. Вказуючи на барельєф на фасаді катедри, який зображує старозавітну зустріч Йосифа з батьком Яковом та братами, Святіший Отець зауважив, що Бог прокладає шляхи життя навіть там, де люди посіяли розкол. «Примирення вимагає визнання ран, відмови від образ і дозволу ласці Божій перетворити наші взаємини», — наголосив він, додавши, що пастирська місія полягає в невтомній праці задля того, аби всі люди пізнали Христа й визнали одні одних братами і сестрами.
Близькість до найбільш нужденних
Звертаючись до єпископів, Лев XIV нагадав, що попри численні щоденні обов’язки, їхнім головним завданням залишається звіщення Доброї Новини. Він закликав ставити проповідування Ісуса Христа в центр душпастирської праці, продовжувати формування осіб, які відповідають за катехизацію, літургію та благодійність, а також спільно плекати покликання до священства та богопосвяченого життя. Окрім того, Святіший Отець наголосив на важливості супроводу родин і турботи про бідних, безробітних та позбавлених гідного житла.
Як приклад для пастирів Папа вказав на Діву Марію з весілля в Кані, яка розпізнала людську потребу та скерувала до Її Сина. Єпископи, за його словами, покликані впроваджувати це служіння через «глибоке розуміння» реалій безробітних, мігрантів, самотніх літніх людей, маргіналізованих груп та всіх, хто духовно спраглий сенсу й надії. «У ситуаціях, що вимагають нашої допомоги, є багато облич, які кидають нам виклик і закликають розділити радості та страждання нашого народу, спонукаючи нас відповідати тією близькістю та вчинками, яких вимагає Євангеліє», — наголосив він.
Святіший Отець закликав пастирів аргентинської землі підтримувати ініціативи задля цілісного розвитку людини — як у Церкві, так і в громадянському суспільстві — та цінувати чесну працю й відповідальне служіння спільному благу. За словами Папи, очікування небесного Єрусалима не віддаляє від земних справ, а навпаки — спонукає утверджувати справедливість і братерство.
Синодальність і вчення Апаресіди
Продовжуючи свої роздуми, Лев XIV заохотив єпископів разом із синодальними групами, «як учнів єдиного Вчителя, продовжувати слухати одне одного й спільно розпізнавати» голос Святого Духа у світлі Божого слова та Вчення Церкви. «Нехай Він просвітить і зміцнить вас, щоб перетворити на конкретні рішення повагу до гідності кожної людини, відданість загальному призначенню бід, переважний вибір на користь бідних і турботу про творіння», — наголосив Наступник святого Петра.
Посилаючись на спогади папи Франциска про Апаресіду, де єпископи черпали натхнення у вірі тисяч паломників, Лев XIV закликав аргентинський єпископат і надалі керуватися вченням Документа з Апаресіди (підсумкового тексту континентальної асамблеї латиноамериканського єпископату 2007 року) як дороговказом на спільному шляху.
На завершення Наступник святого Петра вказав на Пресвяту Діву Марію як на образ Церкви та взірець чуйності до Божої волі й потреб людей, закликавши ввірити Їй усе пастирське служіння. «Довіримо Їй наші турботи й надії, наше служіння та нашу пастирську місію. Просімо Її також заступатися за нас перед своїм Сином, як Вона це зробила на весіллі в Кані, щоб Він дарував нам те, чого ми потребуємо, особливо благодать постійного навернення, яка очищає наші серця та готує до участі у вічній радості Його Царства», — підсумував Святіший Отець.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
