Владика Богдан Дзюрах: Як побороти страх і сором задля свідчення свого християнського життя?
За словами владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, дві перешкоди стоять на нашому шляху свідчення власної віри — страх перед випробуваннями і сором. Як їх побороти — про це він роздумує у черговому духовному роздумі зі серії «Слово на дорогу».

«Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією» (2 Тим. 1, 8–10).
Ми, християни, отримали благодать спасіння, приготовану для нас нашим Отцем Небесним перед віками, і об’явлену та подаровану нам як чистий і безкорисливий Божий дар у Христі Ісусі. Щоб цей невимовний і безцінний дар спасіння став дійсністю у нашому житті, потрібно вірою його прийняти і бути готовими визнати цю нашу віру перед грішним світом.
Втім, на дорозі свідчення віри часто трапляються дві перешкоди, які диявол ставить, щоб звести нанівець Божі плани щодо нас і щодо людства. Перша перешкода — це страх перед утисками і переслідуваннями. Святий Павло пише до Тимотея, свого учня, з ув’язнення. І хоч закутий у кайдани, Павло не втрачає сили духа і надії, будучи переконаним, що «слово Боже неможливо ув’язнити» (2 Тим. 2, 9). Своїм свідченням він підбадьорює і додає відваги рівно ж Тимотеєві.
А друге підступне сильце на дорозі свідчення віри — це сором. Вражає, як часто християни соромляться признатися до своєї віри у Христа. Це трапляється не лише в умовах реальної загрози, а навіть у звичних та буденних обставинах щоденного життя: у колі друзів, у місцях праці, в родинному колі. Людина не наважується признатися, що ходить до церкви, що молиться, що часто сповідається і читає щоденно Боже Слово. Соромиться Того, Хто невидимо, але реально присутній у нашому житті, Хто надає сенс нашому життю, вказує нам життєві орієнтири своїм життєдайним словом, «освітлює наше життя й безсмертя своїм Євангелієм».
Святий Павло каже про себе: «Я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1, 16). Вчімося від нього, що то значить: бути справжнім Христовим учнем.
Господи, навчи мене бути відважним свідком Твоєї присутності і Твого діяння у моєму житті! Віджени від мене всілякий страх і сором, який паралізує мою волю, натомість відкрий мої уста, щоб прославляти Тебе, мого Спасителя і Господа, словами свідчення і витривалістю у доброму аж до кінця!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





