СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Дорі вшанували 25-ті роковини відходу до вічності ісповідника віри о. Михаїла Косила
У понеділок, 10 листопада, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин очолив заупокійні богослужіння з нагоди 25-х роковин від дня відходу до вічності ісповідника віри — митр. прот. Михаїла Косила.
Моління відбулися у храмі Чуда Архистратига Михаїла, що в селі Дора, Коломийської Єпархії УГКЦ, — у святині, де в часи підпілля діяла духовна семінарія, ректором якої був покійний священнослужитель. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Митрополиту Володимиру співслужили владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії, владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської Єпархії, а також чисельно зібране духовенство Івано-Франківської митрополії.
Під час Божественної Літургії архиєреї та священнослужителі піднесли щиру молитву за упокій душі покійного о. Михаїла — ревного пастиря, ісповідника віри та духовного наставника численних поколінь священників.
Звертаючись до присутніх із проповіддю, владика Володимир наголосив на значенні постаті о. Михаїла у житті Української Греко-Католицької Церкви: «Ми сьогодні зібралися, щоб подякувати Богові за життя і служіння отця Михаїла Косила, який у часи комуністичного безбожництва був вірним пастирем, стояв поруч зі своїм народом і не зрадив покликання. Господь посилає таких людей у важкі часи, щоб підтримати інших у вірі, щоб їхня любов до Бога світила навіть у пітьмі переслідувань».
Архиєпископ пригадав, що отець Михаїл був прикладом жертовного служіння, який не шукав особистої вигоди, а «навчав молодих семінаристів і запалював у них іскру любові до Бога, навіть тоді, коли Церква була в підпіллі». Його покликання, за словами проповідника, стало знаком живої присутності Бога серед людей, що страждали від безвір’я.
«Сьогодні, — продовжив владика, — коли ми маємо можливість вільно молитися і служити, мусимо пам’ятати тих, хто у важкі часи зберіг віру. Приклад отця Михаїла — це для нас запрошення до ревності, до вірності, до глибокого служіння Богові й українському народові. Він навчив нас, що священник покликаний не до спокою, а до жертовності, до ведення людей до Господа».
Наприкінці архиєрей подякував усім присутнім і закликав черпати силу з прикладу о. Михаїла: «Його життя — це зерно, що впало в добру землю і принесло рясний плід. Хай його молитви підтримують нас, а його дух служіння живе серед нас і сьогодні».
Після Літургії відбулася панахида на могилі покійного, під час якої вірні спільно молилися за упокій його душі. Опісля до присутніх звернувся владика Петро Голіней, учень о. Михаїла, який процитував рядки з вірша свого духовного наставника:
«Всі терпіння я приймаю,
На свій хрест не нарікаю.
Для життя прийде кінець —
Я безсмертну душу маю,
І для неба зберігаю —
Там життя її вінець…».
«Цими словами, — зазначив владика Петро, — отець Михаїл підсумував усе своє життя, сповнене випробувань і терпінь. Його приклад ще раз доводить, що Христова Церква — непереможна: ворог може переслідувати й нищити нас, але Господь завжди дбає про Своїх людей і посилає добрих пастирів».
На завершення відбулося освячення пам’ятника на подвір’ї батьківської хати митр. прот. Михаїла Косила, де колись діяла підпільна семінарія, а нині розташований її музей.
Після короткого подячного слова владики Василія та спільної молитви за Україну «Боже Великий, Єдиний» присутні мали нагоду оглянути експозиції музею.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
