«Це справді люди, які потребують помочі та опіки», — о. Іван Талайло про допомогу на звільненій Херсонщині

1 грудня 2022

Отець Іван Талайло — настоятель парафії Святого Миколая Чудотворця у Кривому Розі. Сам родом із Львівщини, з 2014 року служив у Донецьку два роки під час окупації. За його плечима не один рік волонтерської діяльності, яка не припиняється і сьогодні. Через блок-пости, розбиті дороги і без зв’язку він возить необхідну допомогу мешканцям звільненої Херсонщини, а також допомагає з ремонтами. Про те, хто її може отримати, яким чином і яка загалом ситуація на звільнених територіях читайте в нашому матеріалі.

«Це справді люди, які потребують помочі та опіки», — о. Іван Талайло про допомогу на звільненій Херсонщині

Як часто ви їздите на звільнені терени Херсонщини?

Раз на тиждень точно. Отець Олександр Більський їде до Берислава, де його парафія, і я разом з ним. Перед цим він дзвонить і каже, що буде їхати, перший раз я питав чи потрібно їхати, зараз не питаю, грузимо і веземо допомогу разом.

Яка зараз ситуація в Бериславі?

Там дуже сильні обстріли зараз. Наприклад, ми приїхали в обід, а парафіянка прийшла в сльозах, каже, що її племінника зранку вбили, прилетів снаряд. В місті дуже не спокійно, бо на березі Дніпра, а з іншого берега вже стріляють. Я вертаюся, а отець Олександр переважно там ночує. Першого разу я теж там ночував, бо приїхали дуже пізно. Спати не зовсім то і можна, бо постійно гуде, постійно стріляють, артилерія працює. Але дивлюся на тих людей, на тих, що приходять на благодійні обіди — це справді люди, які потребують помочі та опіки. Я сам колись жив під окупацією і знаю реалії окупації. Тому, як тільки є можливість, я стараюся поїхати і помогти. Бо ті люди були 9 місяців під окупацією і це дуже не просто…

Для кого спрямовується допомога? Є якісь певні категорії?

Допомогу отримують всі мешканці. Немає обмежень, бо там зараз ледь не кожен — потребуючий. Немає ні світла, ні зв’язку, ні води, ні тепла. І така ситуація вже певно тижня три… За ковдри люди взагалі були щасливі. Продукти теж дуже важливі зараз…

Хто надає гуманітарну допомогу, яку ви вже направляєте до звільнених територій?

На ковдри нам дала кошти Чиказька єпархія. Завдяки їхній фінансовій допомозі ми мали змогу закупити ці ковдри і давати їх потребуючим і в Кривому Розі, і тепер на звільнених територіях Херсонщини. А продуктові набори нам надала Патріарша Фундація «Мудра Справа».

Чим допомагає «Карітас. Кривий Ріг» на звільнених територіях?

Від «Карітасу» ми вже давно їздимо по тих селах, що раніше звільнені. В нас є різні програми: і гігієнічні набори, і воду питну возили, і ремонти житла. Маємо три програми: «Малі ремонти», «Екстрене реагування» та «тепло для зими»… «Екстрене реагування», — їздимо на запит старостів та голів ОТГ. Сума невеличка, до 50 тис грн на ремонт будівлі, і якщо людина дійсно може жити там на зиму. Наприклад, треба поміняти вікна. Ми вже, певно, близько в 200 квартирах і будинках замінили вікна.

Як можна отримати допомогу ремонтного характеру? Є якийсь сайт, щоб залишити заявку чи як?

Ми працюємо переважно з державною владою, бо нам потрібно до цієї програми відповідні акти пошкоджень. Щоб не вийшло ситуації, що людина отримала ті ж самі вікна в різних місцях, ми маємо співпрацю з трьома ОТГ: Зеленодольська, Новоолександрівська, Високопілля. Ми йдемо туди, де вже не долітає. Тобто, там, де немає небезпеки, що воно буде знов зруйноване. Процедура має такий вигляд: люди в сільську раду подають заяву, що в них пошкоджене житло. Ми приїжджаємо в ОТГ, де нам попередньо надають ці заяви, і тоді ми їдемо по селах. Ну а далі наші працівники йдуть по будинках і оцінюють пошкодження. Якщо руйнування невеликі і людина протягом місяця може заселитися, то ми виділяємо кошти, або ж одразу замовляємо у фірми, яка ставить вікна.

Скільки часу потрібно на ремонт та встановлення вікон?

Робимо досить оперативно. До двох тижнів і в людей є нові вікна. І це дуже добре, бо скоро зима.

Які труднощі на шляху до звільненої Херсонщини?

Труднощі в тому, що, наприклад, перший раз як ми їхали, то їхали в супроводі військових, бо не всіх туди пускали. Другий раз як ми їхали, то їхали самі. Навігатор не працює, зв’язку немає, тримаємося двоє купи, їдемо. Дорога, якою їхали перший раз, була вже закрита. Треба об’їжджати, але ти не знаєш куди. Або буває, що дорога, якою їхали вранці, ввечері вже закрита, бо прямо туди «прилетіло» і вже тою дорогою не вернешся. В тому й складність, що зв’язку немає і дорога дуже сильно зруйнована. Якщо не знаєм куди точно їхати, то не раз питалися військових на блокпостах чи ми правильно їдемо.

Чи були випадки, що люди хотіли виїхати разом з вами з Херсонщини?

Одного разу була така ситуація. Я взяв із собою двох людей. Це була бабуся з внучкою. Коли ми приїхали в Кривий Ріг, то не було ні зв’язку, ні світла. Але ми знайшли адресу, хоч і без світла і навігатора. Вони були дуже вдячні. Ми ще надали їм допомогу в «Карітас», бо люди буквально з двома сумками виїхали. А та жінка в дорозі розповіла, що працювала в лікарні в Бериславі. І сиділа на підлозі на матрацах з санітаркою, своєю подружкою, без світла та й молилася Богу, щоб вдалося виїхати. От Бог дав цю можливість, щоб люди виїхали.