СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Терпеливість — це любов, яка діяльна наперекір перешкодам», — владика Тарас Сеньків
«Терпеливість не є характеристикою слабких, навпаки — це чеснота сильних, тих, хто не дає здолати себе труднощами і відважно йде «проти течії». Недаремно стверджується, що найціннішим даром є витривалість до кінця. Легко почати, але набагато важче витривати». Про це роздумував владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, у своїй проповіді під час Божественної Літургії 27 грудня 2022 року.
Суворий вердикт Ісуса про нашу долю: «Вас будуть всі ненавидіти… переслідувати… ув’язнять… з-за імені мого». Слухачі Ісуса стривожені. Вони хвилюються, не знають коли той день настане, і вже шукають способу як його уникнути.
Атеїзм — це не лише проблема віри
В історії чергуються періоди, які називаються клерикалізмом і антиклерикалізмом. Але це частковий і упереджений вислів. По відношенню до Церкви відбувається загальна хвиля прихильності до релігії або спротиву до неї. Це іноді набуває фанатичних норм, які важко пояснити природною психологією. Якою є логіка того, хто не вірить у Бога, а тому вважає монахиню, яка молиться в монастирі, своїм заклятим ворогом? Атеїзм — це не лише проблема віри. Більшість тих, хто каже, що не вірить, насправді боїться Бога. Відповідно вони потім переносять своє ставлення до всього і всіх, кого вважають пов’язаними з Богом. Вони ненавидять хрест на стіні, зневажають священників, паплюжать Церкву…
Сам Бог обороняється
«Вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати». На щастя, нас не часто викликають до суду. Але нас все одно судить наше власне оточення. Ми зазвичай готуємося до того, як захистити власну справу чи позицію від наклепів і підозр. Тоді, якщо це справа Бога, то хіба ми не повинні готуватися, щоб належним чином захистити її?
Однак є ще один фактор, про який не можна забувати. Сам Бог обороняється. Його часто звинувачують у сьогоденні за те, яким воно є, але вирок історії завжди доведе його правоту. Історія — це непоспішне, але певне відкриття спасіння. І в ході цієї історії є люди, які на боці Бога. Тому Бог відкриває їм, що сказати в потрібний час. Вони стають «ісповідниками», тобто звіщають світові правду, яка перемагає!
Терпеливість — це наполегливість у тому, що є добре
«Вашою терпеливістю ви спасете душі свої» Що це за терпеливість, якою ми можемо і повинні врятуватися для вічності? Що означає бути терпеливим? Терпеливість в житті — це не просто пасивне очікування. Це наполегливість у тому, що є добре, до кінця життя, за будь-яких обставин і в усіх випробуваннях, з якими ми стикаємося.
Терпеливість не є характеристикою слабких, навпаки — це чеснота сильних, тих, хто не дає здолати себе труднощами і відважно йде «проти течії». Недаремно стверджується, що найціннішим даром є витривалість до кінця. Легко почати, але набагато важче витривати. Ворог, якого ми передовсім маємо подолати терпеливістю, не зовні — він у нас самих. Терпеливість насправді є іншим обличчям хоробрості та сили. Це стійкість, тобто любов, яка діяльна наперекір перешкодам.
Через терпеливість ми уподібнюємося до Бога
Сьогоднішнє Євангеліє говорить про терпеливість в цьому сенсі. Слухати Боже Слово потрібно з охочим серцем, дотримуватися його та приносити плоди з наполегливістю. Хто витерпить до кінця, той спасеться. Тому від нас вимагається здатності терпляче чекати до кінця. Терпеливість — це намагання з вірою і без нарікання триматися доброї дороги, в радісній впевненості, що Бог не допустить, щоб ми були обтяжені понад наші сили, а у випробуваннях він також дасть нам необхідну благодать.
Терпеливість займає ключове місце в просторі життя з віри. Святий Павло надає цьому надзвичайне значення: «В усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, у слові правди…». Терпеливість має так багато облич і форм, бо вона виростає з віри, а тому є пов’язана з Христом, і власне нею ми йому уподібнюємося.
Але у словах Ісуса найважливішим є бажання, щоб ми пізнали в цьому світі мету життя. Вона мов гавань, до якого маємо приплисти, навіть якщо хвилі врізаються в «човен» нашого життя, коли години темряви та ночі здаються нескінченними і багато хто з цього світу хотів би втопити нас у глибині.
Серед темряви і бурі життя Ісус запевняє: «Але і волосина з голови у вас не пропаде». Божий вердикт: «Вас будуть всі ненавидіти» – це не вирок покарання, але милосердя Від Бога нам нічого не загрожує. Триваймо наполегливо в дорозі до «гавані», не повертаймося до ненависті, помсти, приниження, торжества над іншими. Бог нам дає особисту гарантію, що ми стоїмо під його захистом, і що будь-яке приниження чи погроза щодо нас буде прямою образою для нашого Захисника. Чи можемо ми бажати чогось більш безпечного? Амінь.
єпарх Стрийський
