«Святість, що перемагає світ»: слово митрополита Ігоря Возьняка у неділю Всіх Святих
У неділю Всіх Святих, 15 червня 2025 року, архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк звернувся до вірних зі змістовним духовним словом, у якому розкрив значення святості, вірності Христові, покаяння та боротьби за небо. У своїй проповіді владика Ігор наголосив на прикладі невідомих святих, силі Божого милосердя, поклику до досконалості та жертовності — зокрема, згадавши мужність батьків, які сьогодні захищають Україну.

З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- чому святих вважають великими перед Богом, хоча світ їх не визнавав?
- яке значення має визнання Ісуса перед людьми, згідно зі словами з Євангелія від Матвія?
- що говорить Ісус про прощення у відповіді апостолу Петрові, і яке значення це має для кожного християнина?
- чому любов до Бога має стояти вище за любов до рідних?
- яке застереження подає святий Іван Золотоустий щодо багатства і зовнішньої слави?
- яке значення має жертовність батьків, особливо тих, що воюють чи загинули, у світлі християнської віри?
Святі, яких не знаємо, але визнає небо
Ця неділя називається неділею Усіх Святих, чиїх імен ми не знаємо. Вони нагороджені в небі і з Господом насолоджуються вічним щастям та незбагненною розкішшю!
Автор писання до євреїв згадує про осіб, які чинили справедливість, замикали пащі левів, гасили силу вогню. Вони були побиті камінням, зарубані мечем, зазнавали випробувань кайданами та вʼязницями, були покривджені, збідовані. Тинялися в пустелях, горах і печерах, словом, багато натерпілися, віддали своє життя з любові до Господа. А тепер радіють в небесних просторах, насолоджуються вічною радістю! Світ їх не признавав, відкидав, переслідував, а вони любили Бога та ближніх, видавалися диваками і невдахами для очей світових людей, але перед Богом стали великими святими. Святе Писання так коментує тих, що їх світ осуджував: «В очах безумних здавалося, що вони вмерли, і їхній відхід уважався за зло… а вони є в мирі. Бо хоч і на виду людей приймають муку, їхня надія сповнена безсмертя» (Прем Сол. 3, 2–4). Люди їх похоронили в серцях, а Господь винагородив, визнаючи їхнє позитивне життя.
Ці святі вдивлялися у життя Ісуса Христа, наслідували Його, знали Божий Закон й бездоганно виконували його! Святий учень заохочує, щоб відкинути гординю та гріх, які нападають та заплутують людей, щоб у боротьбі прямувати до Спасителя. Нічого даремно не дається, людям необхідно змагатися за добрий стан свого духа, бо хто залишить боротьбу проти зла, яке завжди тривожить нас, той отримає поразку. Вірні, які боряться за своє освячення та спасіння, повинні мати перед очима Ісуса Христа, що був понижений, висміяний, катований, розіпʼятий на хресті, але воскрес! Бог переміг сором, тортури та смерть — воскрес і сидить праворуч Божого престолу! Господь приготував кожній людині свій престол нагороди, борімося за нього, бо це нам усім під силу! Небо приготовано для нас, ми повинні його здобути!
Бути вірним перед людьми — бути визнаним Богом
Святий апостол Матвій наводить важні слова Ісуса Христа в своєму коротенькому уривку, вказуючи, що Ісус визнає тих осіб у небі перед Батьком, які визнають Його на землі перед людьми. А інше, негативне твердження таке, що Ісус зречеться у небі перед Батьком тих осіб, хто зрікався й не визнавав Його на землі перед людьми. Це непростий процес для кожної людини, бо йдеться про звіт із життя на землі. Коли сягнемо памʼяттю свого життя й пригадаємо багато помилок, страх нас огортатиме за своє спасіння! Не падаймо духом, не здаваймося у полон дияволові, який готовий нас відразу пожерти, краще прибігаймо до милосердного Спасителя, що готовий простити нам наші помилки. Не забуваймо, що Господь готовий нам простити більше, ніж ми нагрішили. Його милосердя немає кордонів. Не існує таких провин, таких великих гріхів, яких Господь не міг би простити. Це може бути проєкт диявольського залякування людини, щоб вона не просила у Бога прощення, бо демон втратить свою нагороду від найвищого Сатани, коли людина покається й повернеться до Бога.
Прощення без меж
У свій час, апостол Петро поставив Богу межу прощати до семи разів, а Христос сказав йому, що Господь прощає завжди і без рахунку. «Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів? Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім» (Мт. 18, 21–22), тобто завжди прощати, коли хтось просить. Ісус вказував своїм учням на родинні звʼязки: на батька, матір, сина, доньку й наголошував, що любов до рідних не може перевищувати любові до Бога! Бо перша заповідь говорить, щоб Господа любити понад усе й понад усіх! А Ісус ще й заохочує брати й нести хрест у житті, бо без такої функції обійтися неможливо. Святий апостол Петро думав про забезпечення, тому запитував Ісуса, що їм буде, бо вони усе залишили й пішли за ним? Апостол наголосив на дві поважні речі: «лишили все й пішли за тобою». Господь обіцяв таким у вічності сидіти на престолах слави, щоб судити інших, бо «матимете в спадок вічне життя». Нам усім під силу бути святими й здобути святість! Ісус звертався до людей: «Тож будьте досконалі, як досконалий ваш Батько Небесний» (Мт. 5, 48). Будьмо досконалі!
Справжня цінність — не в блиску, а в душі
Святий Іван Золотоустий вказує на тих, які багатство й авторитет ставлять на перше місце, як перешкоду до вічної нагороди: «Якщо побачиш когось одягнутого в блискучу одежу і оточеного натовпом охоронців, тоді розкрий його совість, — і ти знайдеш всередині багато павутини і побачиш багато нечистоти» (св. Ів. Золот. Бесіда LXIII п.4). Господь обіцяє тим, хто щиро йдуть за ним, нагороду в сто разів більшу. Не існує нічого, що перевищило б нагороду вічним щасливим життям у небі! Здобуваймо небо і не припадаймо до земських скарбів!
Слава батькам: тим, хто воює, і тим, хто жертвує
Сьогодні, в день Батька, щиро вітаю усіх батьків зі святом! Багато батьків воюють на фронті, свідомо захищають своїх рідних, свою землю, свободу. Слава й подяка тим батькам, що захищають нас! Памʼятаємо про тих, хто повернувся з фронту й має різні тілесні та душевні травми. Прийміть уклін, вдячність та нашу велику шану! Слава тим батькам, які поклали своє життя як жертву, — свідчення великої геройської любові до своїх рідних та свого українського народу!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський