СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСвітло Тавору в темряві випробувань: єпископ Ярослав Приріз роздумує над значенням події Преображення Господнього
У свято Преображення Господнього владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, під час Божественної Літургії звернувся до вірних із духовною проповіддю. У своєму слові він нагадав про значення цієї події як Божого об’явлення слави Ісуса Христа перед Його страстями та як джерела надії для християн у часи випробувань. Єпископ підкреслив, що голос Бога Отця — «Це Син мій улюблений… Його слухайте!» — залишається закликом до всіх вірних не лише бачити, але й слухати Христа як єдиного Вчителя і джерело вічного життя.
З цієї проповіді єпископа Ярослава Приріза ви довідаєтеся:
- чому Ісус об’явив свою божественну славу апостолам саме напередодні страстей і смерті?
- чому саме Петра, Якова та Йоана Ісус узяв із собою на гору Тавор, згідно зі св. Йоаном Дамаскином?
- що означають слова Бога Отця «Це — мій улюблений Син… Його слухайте!» і яку відповідальність вони накладають на християн?
- яке богословське значення має Преображення Господнє у контексті вічного життя та Царства Божого?
- як дотик Ісуса під час Преображення символізує Божу дію в момент страху, кризи чи покликання людини до дії?
- чому Преображення Господнє є передвісником страждань і Воскресіння?
«Це Син мій улюблений… Його слухайте»
(Мт. 17, 5)
Передвісники страстей і зміцнення віри
Преображення Господнє — реальна подія з життя Господа нашого Ісуса Христа, про яку нам розповідає Євангеліє. Земне життя нашого Спасителя добігало до завершення. Зближався час Його страстей і смерті на Голготі, а водночас — випробовування віри Його учнів. Учні щиро вірили, що Ісус є обіцяним Месією, про Якого писали Мойсей і пророки. Однак євангельські події вказують, та й самі апостоли пізніше признаються, що ця віра затьмарювалася тими неправдивими поглядами на Месію, які ширили в єврейському народі книжники та фарисеї. Загальноприйнятою була думка, що Месія, прийшовши на землю, згуртує весь єврейський народ, переможе його ворогів, завоює цілий світ і дасть своєму вибраному народові можливість насолоджуватись невимовним щастям на землі. Тому апостолам було важко погодитись з тим, що їхній Учитель, такий могутній і славний, може бути зневажений, скатований, розп’ятий на хресті.
Явлення слави Божого Сина на Таворі
Христос, щоб скріпити віру своїх учнів, об’явив їм свою Божественну природу, яка засяяла на Таворській горі — об’явив їм ту славу, яку Він мав у Небесного Отця перед сотворенням світу, ту славу, яка належала Йому як Синові Божому, одноістотному з Отцем і Святим Духом. Цю безмірну славу Сина Божого ми виразно добачаємо впродовж усього земного життя Ісуса Христа. Також у сьогоднішньому євангельському читанні дізнаємось про неї: «(…) узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору й переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли» (Мт. 17, 1–8). На думку святого Йоана Дамаскина, Ісус Христос узяв саме цих трьох, а не інших апостолів, тому що Петро, який прилюдно визнав Христове Божество, мав почути потвердження цього визнання й від Небесного Отця; Яків мав стати першим єпископом Єрусалима й першим з апостолів віддати життя за Христа; Йоан був улюбленим учнем Ісуса.
Джон Коган (John Kohan), Преображення Господнє. Фото: взято з інтернет-ресурсу "Pinterest"
Боже синівство Христа і наше усиновлення
Дякуймо Богові за те, що «дав нам привілей називати його Отцем». Боже батьківство було об’явлене у Старому Завіті, однак лише Ісус став Тим, Хто навчив нас взивати «Отче наш», бо саме у Христі Ісусі стаємо дітьми Божими. Як чуємо в сьогоднішньому євангельському уривку, Ісус преобразився перед Петром, Яковом та Йоаном (пор. Мт. 17, 2). Через заслону людської природи об’явився Син Божий — «Світло від світла». І було це підтверджено голосом із неба (пор. Мт. 17, 5). Бог Отець Сам вказує на Ісуса, Сина Свого, як «Вибраного» (пор. Лк. 9, 35) не лише під час хрещення в Йордані, але й у часі Преображення. На горі Тавор, подібно як і над Йорданом, залунав голос Отця: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт. 17, 5). Коли Ісус втілився в лоно Марії Діви, то став нашим братом, а ми всі у Христі стаємо «дітьми — синами та дочками в Сині», тому Бог влив у нас духа усиновлення (пор. Рим. 8, 15). Ця велика істина вимагає від нас конкретної відповіді вірою та ділами життя.
Тавор як передсмак Царства Божого
Преображення Господнє має також глибокий богословський задум: воно вказує на життя вічне, яке перебуває поза нашим історичним і циклічним часом. Ця подія говорить нам про Царство слави, преображення світу. На Таворі заговорив апостол Петро й каже до Ісуса: «Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсеєві один та Іллі один» (пор. Мр. 9, 5). Слова апостола Петра вказують на Царство Боже, яке на мить прийшло в силі на землю. Апостол Петро прагнув утримати його, але воно цьому світові не належить, тому й зникло, хоча й було в ньому. Тільки у славному Зновупришесті Господньому Царство Боже запанує та існуватиме вічно. На Таворі ж його чудесне видіння було тимчасове.
Шлях спасіння із Тавору до Єрусалима
Під час преображення залунав голос: «Це Син мій возлюблений, слухайтесь його!» (Мр. 9, 7). Це незвикле об’явлення Божого синівства Ісуса тривало досить коротко. Коли апостоли підвели свої очі, то не бачили вже нікого іншого, лише Ісуса: «А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих», — описує євангелист Марко (Мр. 9, 9). Так ми разом з апостолами чуємо передречення воскресіння з мертвих. Чуємо про це разом з учнями, вирушаючи з ними до Єрусалима, де станемо учасниками терпіння, смерті і воскресіння Господа — стрижневих подій в історії спасіння людства.
Ісус — Життя, Правда, Дорога і Любов
Отже, Ісус є не лише найвидатнішою особистістю людської історії, але й Сином Божим. Він є Еммануїлом, Богом із нами і Божественним Приятелем, Який має слова життя вічного. Він є Світлом у темряві. Ісус є нашою радістю, бо ж знаємо, як Він любить кожного з нас. Апостол Павло в Посланні до Римлян пише: «Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас (…) Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас» (Рим. 8, 31–34). Ніколи, але особливо у хвилини розгубленості й неспокою, коли життя і сам світ валиться, не забуваймо про Христові слова: «Прийдіть до мене, всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо-бо моє любе й тягар мій легкий» (Мт. 11, 28–30).
На горі Тавор Небесний Отець свідчить про Ісуса Христа: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте!» Словами «Його слухайте!» Бог Отець посилає Ісуса Христа людству як єдиного й остаточного Вчителя. З повеління «Його слухайте!» випромінює повнота Божественної влади, але також повнота любові Бога до людини, бо послух Ісусові є для нас не тільки обов’язком, який випливає з буття християнина, але також ласкою, привілеєм, даром. Він є Дорогою: ідучи за Ним, не заблукаємо. Він є Правдою: слухаючи Його, осягнемо правдиве визволення (пор. Йо. 8, 32). Він є Любов’ю, отже, прагне нашого добра, коли скеровує до нас Своє Слово. Він є Життям: слухаючи Його Слово, маємо доступ до вічного життя, бо слово Його — «Дух і життя» (пор. Йо. 6, 63).
Божий дотик і відвага піднестися
У сьогоднішньому Євангелії також читаємо, що, ставши свідками Таворського чуда, учні впали обличчям до землі й вельми злякались. Тоді Ісус підійшов, доторкнувся до них і каже: «Устаньте, не страхайтеся!» (Мт. 17, 7). Дотик Бога усуває з людського серця збентеження і страх та вливає в нього силу й відвагу. Божий дотик позбавляє людське життя стагнації, інертності й пасивності. Як часто у Святому Письмі сказано: «Устань!» Господь каже до Мойсея на Синай-пустині: «Устань, вийди поперед людей (…) Ось я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть (пор. Вих. 17, 5–7). „Устань та їж, бо далека тобі дорога“, — сказав Божий Ангел Іллі. „Вийди з печери і встань на горі перед Господом“, — закликав уже Сам Господь до пророка (пор. 1 Цар. 19, 7–11). Пророк Єзекиїл згадує своє пережиття зустрічі з Богом: „Рука Господня була там на мені, і він сказав мені: „Устань, вийди на рівнину, і я там говоритиму з тобою“» (Єз. 3, 22). „Устань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього“, — наказує Господь пророкові Йоні (Йон. 1, 2). „Устань, візьми дитятко та його матір і втікай у Єгипет“, — каже ангел св. Йосифові (Мт. 2, 13). „Устану й піду до мого батька“, — вигукуй блудний син у хвилині прозріння (Лк. 15, 18). „Устань і йди в Дамаск“, — чує Савло, коли від Божого світла повалився додолу й осліп“ (пор. Ді. 22, 10).
Щоразу, коли відбувається щось важливе й вирішальне, людина мусить устати, піднестися, віддалитися від буденності. Завдяки прямій поставі людина може розмовляти з Богом віч-на-віч, як Мойсей на горі Синай. Так вона виражає надзвичайну гідність покликання людини — бути партнером Бога, продовжувати Його діло сотворення й преображення створіння. Постава стояння на ногах є водночас поставою слухання й готовності сповняти волю Божу.
Преображення як надія для тих, хто йде Голготою
Преображення Господнє належить до одних із найвагоміших подій у земному житті Ісуса Христа. Своє Божество Ісус приховував за допомогою тіла, затаював Свою славу перед людським оком, а на горі Тавор Господь являється апостолам Тим, Ким справді був, — Богом. Тому й пише Євангелист Йоан: «І ми славу Його бачили, — славу Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Йо. 1, 14). Цим прославленням Ісус хотів зазначити, що тим, хто слідуватиме за Ним на Голготу, укінці важкої дороги відкриється незрівнянне щастя — з терпіння зрине спасіння. Тож завдання людини — стреміти до звершеного преображення свого життя, аби з хмарних земних низин завітати до світлих небесних вершин, тобто до місця всякого добра.
Дорогі в Христі брати і сестри, просімо, щоб Господь у своєму Преображенні, подарував нам те Боже таворське світло серед темряви війни і горя та визволи нас своєю силою від окупанта, який хоче нас поневолити. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії
у день свята Преображення Господнього,
катедральний храм Пресвятої Трійці
м. Дрогобич
