СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Справжня свобода звільняє від зла»: єпископ Василій Івасюк про віру, молитву і піст
У X неділю після Зіслання Святого Духа, 9 серпня 2026 року, владика Василій Івасюк, єпископ Коломийської єпархії УГКЦ, звернувся до вірних із проповіддю, у якій роздумує над євангельською розповіддю про зцілення біснуватого юнака та словами Христа про силу віри, молитви й посту. Архиєрей пояснює, як віра допомагає людині спрямувати свої внутрішні сили до Бога, а також закликає пережити Успенський піст як час духовного оздоровлення, очищення серця та зростання в любові.
З цієї проповіді єпископа Василя Івасюка ви довідаєтеся:
- у чому полягає духовний зміст зцілення Христом біснуватого юнака?
- чому розум, воля і почуття людини мають бути спрямовані до Бога?
- що відбувається, коли розум, воля і почуття діють у різних напрямках?
- що означають слова Христа про віру «як гірчичне зерно»?
- яким чином віра визволяє людину від поневолення злом?
- чому молитва і піст допомагають людині об’єднати сили своєї душі та спрямувати їх до Бога?
то нічого не буде для вас неможливого»
(Мт. 17, 20)
Слава Ісусу Христу! Свято Преображення зміцнює віру, визволення з диявольських кайданів і звіщає таємницю спасіння людей.
І). Неділя після празника «Преображення Господнього» описує нам зустріч одного чоловіка з Ісусом Христом. Він прийшов просити Христа про зцілення свого сина від дивної недуги. Сам батько про нього каже, що «він є причинний, часто нездужає і той дух кидає його то у вогонь й у воду». Христос каже про батька і сина: «о, роде невірний та розбещений». Вершиною зустрічі є зцілення дитини. Христос виганяє з хлопця духа розбиття, розбещеності й невірності та наповнює його Святим Духом. Милосердя Боже змінює спосіб життя батька і сина. Ісус відновляє в душі хворого сина Божу подобу, а з другого боку, відкриває глибину хвороби, у якій перебуває весь людський рід.
Отці Церкви пригадують, що людина сотворена на образ і подобу Бога. Вона отримала у своїй істоті певні сили, енергії та здібності, які її повинні уподібнювати до Бога. Сила Святого Духа повинна людину вивести на небеса. Злий дух розбив сім`ю у Раю, розпочав війну між двома братами Каїном та Авелем, нині веде війну між сусідами Росією та Україною і скеровує кожну людину до різних вірувань, крім єдиного Бога. В людині присутні сили від Бога, а диявол старається замінити їх пристрастями, котрі готові «розірвати» нас та позбавити свободи.
Святі Отці навчають, що причиною розбещеності кожної людини стає розум, бо він все пояснює по своєму, воля хоче чогось другого, а почуття приковують нашу увагу до третього. Таке розбиття і параліч євангелист Матвій називає причиною поневолення злим та гріхами людини і всього зраненого людського роду.
ІІ). Смертна людина часто робить те, чого не хоче робити. Таким чином, виконує гріх і живе в ньому. Саме тому оздоровлення і зцілення хлопця є поверненням йому душевних сил. Тоді приходить оздоровлення, коли сила волі скеровується до Добра, сила розуму — до Правди і сила почуття — до Божої любові. Іншими словами, людина починає йти в напрямі живого Бога. Пригадаймо байку Крилова про Лебедя, Рака і Щуку, котрі старалися тягнути віз, але в різні сторони. І з того нічого не вийшло. Але коли віз у байці Крилова починають тягнути всі в одну сторону, тоді він перетворюється на вогненну колісницю пророка Іллі, празник якого недавно ми святкували. Тільки душевні сили людини покладені на тих вогняних коней, допоможуть нам обминути пастки цього світу. Звільнити людину від крайнощів земного життя може справжня чеснота милосердя, котра скеровує її до Бога і відтворює у ній образ та подобу Божу.
Учні не можуть вигнати злого духа через відсутність благодатної сили, яку Христос називає — вірою в Бога. Віра — це признання за правду чогось з огляду на авторитет особи. Христос порівнює віру із гірчичним зерном, яка змушує змінити старі погляди людської особи на нові. З цієї причини віра визволяє духовні сили людини від поневолення і дає їй зцілення. Святий Дух підсилює природні сили віруючої людини і робить їх вільними від зла. Справжня свобода не дозволяє вільно діяти пристрастям, а звільняє від зла! Бо така людина об’єднує всі свої сили навколо Бога і для неї немає нічого неможливого.
ІІІ). Короткий Успенський піст — це приготування нас до свята Успіння Пресвятої Богородиці та черговий відрізок нашої дороги до вічності. В одному селі жив чоловік, який вважав себе надзвичайно праведним. Він суворо дотримувався всіх церковних правил, не пропускав жодної служби, знав напам’ять молитви і ніколи не торкався скоромної їжі у заборонені дні.
Одного разу під час суворого посту він вирушив у далеку дорогу через гори. Шлях виявився важким, піднялася завірюха і чоловік зовсім вибився з сил. Напівживий від холоду та голоду, він побачив на схилі бідну хатину чабана.
Старий пастух радо впустив подорожнього, зігрів його біля вогню і, не маючи в домі нічого іншого, поставив на стіл єдиний шматок запеченого козячого м’яса та кухоль молока.
Праведник жахнувся. «Я не можу це їсти! Зараз піст! Це великий гріх!» — вигукнув він. Старий чабан подивився на нього з невимовною ніжністю і сумом в очах, тихо відсунув їжу і сказав: «Гріх — це не те, що входить у твої уста. Гріх — це те, що з них виходить. Ти боїшся осквернити шлунок їжею, але не боїшся осквернити серце гордістю, гребуючи гостинністю бідняка, який віддає тобі останнє. Справжній піст — це коли твоя любов до ближнього стає більшою за твої власні правила».
3.1). Ця історія — дзеркало для кожного з нас. Як часто ми стаємо схожими на цього мандрівника. Ми можемо ідеально обмежувати себе в їжі, але при цьому: знищувати словом своїх рідних та близьких, виливаючи на них свій розпач чи роздратування. Випивати соки з колег чи знайомих через власні амбіції та егоїзм. Носити в душі образи, які роками отруюють нас зсередини, наче прихована хвороба.
Пам’ятаймо: Богу байдуже, що в нашій тарілці, якщо ми продовжуємо «їсти» один одного своїми докорами, плітками, заздрістю чи байдужістю. Успенський піст неймовірно красивий. Він пахне серпневим медом, першими яблуками та запашними травами. Сама природа навколо нас ніби каже: «Подивіться, як щедро Бог обдаровує землю плодами. А які плоди принесе твоя душа?».
Цей піст завершується святом Успіння. Слово «успіння» означає засинання. Церква не сумує в цей день, бо Божа Мати не померла, а просто заснула і прокинулася в обіймах Свого Сина.
Це свято вчить нас найголовнішого — не боятися, а показати свою любов сильнішою за смерть, за війну і за будь-яке земне горе. Якщо ми навчимося любити так, як любила Вона, наше життя наповниться світлом, яке ніхто не зможе загасити. Цей Успенський піст не ставить метою виснажити наші тіла, а навпаки, оновити, зміцнити і зцілити наші зранені душі.
Один святий сказав, що неважливо, скільки ти постиш, важливо — скільки в твоєму пості знаходиться любові. Бо піст без любові — це просто дієта, а піст із любов’ю — це шлях до Бога.
3.2). Саме молитвою і постом виганяється цей вид бісів. Це добрий момент побачити і зрозуміти куди направлені власні сили? Молитва спрямовує увагу і серце до Бога, а піст дає можливість очистити особисті прагнення, бажання та вподобання. Молитва і піст дають мені можливість об’єднати зусилля та скерувати сили моєї душі до Бога. Святий Августин наголошує, що неспокійне серце людини доки не спочине в Тобі Господи. І серце людини чекає на Тебе Господи.
Висновки. Нехай подія оздоровлення хлопця перестерігає сучасну людину і не кидатися у крайнощі. Зрозумійте в чому полягає суть вашого покликання. Невірність і розбещеність є причиною багатьох бід та лих. Особливо, коли цим страждають ті, хто керує цілими народами і країнами. Нехай цей час Успенського посту стане для нас часом оздоровлення й очищення. Сама щаслива людина та у котрої голова заповнена добрими, достойними і прекрасними думками. Христос прийшов, щоби зробити вас щасливими і воскресити те, що загинуло.
Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» дарує захист і мир нашій рідній землі, спокій нашим домівкам тиху, непохитну радість у серцях.
Нехай Господь через молитви блаженного Миколая Чарнецького допоможе зцілити сучасну Україну від ран війни разом із тим юнаком.
Благословення Господнє на Вас!
† Василій Івасюк,
єпископ Коломийської єпархії УГКЦ
9 серпня 2026 року,
у X неділю після Зіслання Святого Духа,
с. Лісна Слобідка Коломийського район
