СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Сьогодні, у величній тиші хреста, Господь запитує кожного з нас: «Чи хочеш бути моїм свідком?»» — владика Тарас Сеньків на Воздвиження
«У середовищі секуляризації та посередності, які руйнують християнську свідомість, хрест вимагає ясного свідчення, бо він не хоче бути прапором, який підіймають, але чистим джерелом нового способу життя згідно Євангелія, блаженств». Із такими словами звернувся до вірних під час проповіді у празник Воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього, 27 вересня 2022 року, єпарх Стрийський владика Тарас Сеньків.
Сьогодні святкуємо празник Воздвиження чесного Хреста. Святий апостол Павло, говорячи про хрест, проголошує: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого, Божу силу і Божу мудрість», тоді як в очах «людської мудрості» слово про хрест Господній виглядає зовсім інакше: як «ганьба» і «глупота». Хрест був знаряддям смерті, і не міг спричинитися, щоб з нього повстало життя. Але ця шибениця, на яку дивилися зі страхом, відкрила нам таємницю величі Божої любові. Євангелист Іван допомагає нам увійти в цю таємницю. Там, біля підніжжя хреста, він стояв особисто, дивився на мертвого Ісуса, що висів на дереві, тому може стверджувати: «Той, хто бачив, свідчить про це». Євангелист Іван бачить і свідчить.
Ми прагнемо тріумфуючого християнства
Апостол бачив. Але що він побачив, стоячи під хрестом? Без сумніву, те саме, що й інші: Ісус, невинний і добрий, жорстоко вмирав, розп’ятий між двома злочинцями. Здійснилася одна з багатьох несправедливостей, одна з багатьох кривавих жертв, які не змінюють історію, демонстрація того, що хід подій у світі не змінюється: добро зникає, а зло перемагає і процвітає. В очах світу хрест — це поразка.
У такому початковому і поверхневому погляді криється небезпека заперечення логіки хреста. Як можна погодитися з тим, що Бог нас рятує, коли дозволяє злу лютувати у світі. Для нас є незрозумілим слабкий і розп’ятий Бог. А якщо миримося з цим, то лише на словах, бо мріємо про Бога сильного і переможного. Це велика спокуса, взяти Бога і хід свого життя у власні руки. Ми прагнемо тріумфуючого християнства переможців, якому б поклонялися і яке робило б нас важливими та значущими. Однак, християнство без хреста є світським і стає безплідним.
Бог взяв на себе нашу нужденність
Святий Іван бачив на хресті Боже діяння. Він розпізнав славу Божу в розіп’ятому Спасителеві. Незважаючи на очевидність, він збагнув, що Ісус не програв, але був Богом, який жертвує собою заради спасіння кожної людини. Чому Господь це зробив якраз так? Адже він міг врятувати собі життя, міг залишитися осторонь нашої жалюгідної та жорстокої історії. Натомість, він захотів увійти та зануритися в неї. І для цього обрав найважчий шлях: хрест, щоб у найглибшому відчаї люди могли зустріти його. Навіть у прірві безнадії, темряви, опущеності, сорому за свої біди та помилки. Бог входить саме туди, де ми думаємо, що він ніколи не міг би бути, щоб врятувати кожного, хто впав у відчай. Він хоче пережити наш відчай з нами. Щоб зробити наш найгірший розпач своїм розпачем, і зробив це, коли він проголосив на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув». Саме цей вигук рятує. Він рятує, тому що Бог взяв на себе нашу нужденність. Він свідчить, що ми ніколи не залишаємося без нього, наодинці і в самоті.
Поглянути на Розп’ятого і відкрити своє серце
Можемо і ми навчитися бачити славу у хресті? Хтось з святих сказав, що хрест подібний до книги, яку потрібно відкрити і прочитати, щоб пізнати скриту в ній мудрість. Недостатньо купити книгу, подивитися її і виставити вдома в гарному місці. Так само є з хрестом. Хрестиків незліченна кількість: на шиї, в хаті, в машині, в кишені. Але суть і мудрість хреста залишиться для нас чужою, якщо не зупинимося, щоб поглянути на Розп’ятого, не відкриємо йому свого серця, та не збагнемо глибину ран Бога, страждаючого з любові до нас. Якщо цього не зробимо, хрест залишиться для нас непрочитаною книгою, назву та автора якої ми добре знаємо, але яка не впливає на наше життя. Не обмежуймося хрестом як предметом побожності, а тим більше як політичним символом чи знаком релігійної та соціальної тотожності.
Хрест вимагає нашого свідчення
З погляду на хрест родиться свідчення. Коли ми занурюємося в Ісуса, його обличчя починає віддзеркалювати наше, його риси стають нашими, любов Христа перемагає і змінює нас.
Ми в силі цієї любові покликані свідчити про того, на кого так багато людей дивляться, але не зрозуміють. Сьогодні не бракує нагод для нашого свідчення. У середовищі секуляризації та посередності, які руйнують християнську свідомість, хрест вимагає ясного свідчення, бо він не хоче бути прапором, який підіймають, але чистим джерелом нового способу життя згідно Євангелія, блаженств.
Яким є свідок хреста?
Свідок, який має хрест у серці, а не тільки на шиї, не мститься за спричинене зло, а дивиться на всіх як на братів і сестер, за яких Ісус віддав своє життя. Свідок хреста не пам’ятає кривд минулого і не нарікає на сьогодення. Свідок хреста не користується обманом і світською владою: він не нав’язує другим своєї ідеології, щоб оточити себе послідовниками, але готовий пожертвувати своїм життям за інших. Він не шукає власної вигоди, щоб потім виглядати побожним: це була б подвійна релігійність, а не свідчення про розіп’ятого Бога. Свідчення про хрест слідує єдиній стратегії: смиренній любові Спасителя. Він не дбає про земні перемоги, бо знає, що любов Христова плідна в усіх обставинах земного життя і все перемінює з середини, як зерно, що впало в землю, померло і приносить плід.
Свідки породжують нових свідків, тому що їх свідчення дає життя. Так поширюється віра: не силою світу, але мудрістю хреста; не структурами, але свідченнями. І сьогодні, у величній тиші хреста, Господь запитує кожного з нас: «Чи хочеш бути моїм свідком?».
На Голгофі Богородиця стояла поряд з Іваном. Ніхто так не бачив відкриту книгу хреста, як вона, і не свідчив про це зі смиренною любов’ю. За її заступництвом випрошуймо для себе ласки навернення наших сердець до Розп’ятого. Тоді наша віра розквітне у своїй повноті, а наше свідчення принесе спасенні плоди, які будуть продовженням історії перемог, стверджених воздвиженням хреста Господнього. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
