«Сьогодні святкуємо Пасху Христову і нашу пасху»: Великоднє послання владики Івана Кулика

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

преосвященного владики Івана Кулика,

єпарха Кам’янець-Подільського

Всесвітліші і всечесні отці, преподобні ченці і черниці,
возлюблені у Христі брати і сестри,

Христос воскрес!

Всі ми, що «в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3, 27), сьогодні святкуємо воскресіння Господнє і воднораз наше з Ним воскресіння. Сьогодні святкуємо перемогу над смертю, «вічного життя початок», непроминальне і певне спасіння. Сьогодні радіємо світанковою недільною радістю разом з Мироносицями, палаємо серцем разом з учнями, що простують до Емаусу, отримуємо мир разом з апостолами Господніми. «Вчора нас поховано з Христом, встаємо сьогодні з Ним воскреслим, бо вчора нас з Ним розп’ято. Сьогодні ми прославлені в Його Царстві» (див. пісню 3 канону Пасхальної Утрені). Сьогодні радість перемагає смуток, усміх висушує сльози, воскресіння нищить смерть.

Сьогодні святкуємо Пасху Христову і нашу пасху. У Ньому маємо благодать переходу від грішного до чеснотливого життя, від суєтного до правдивого і від тлінного до нетлінного. У Ньому повнота радості і нею сьогодні втішаємось. Але чи справді втішаємось? Чи справді віримо у воскресіння Христа, якщо Його не зріємо поміж нами? Чи справді віримо у наше воскресіння, якщо спостерігаємо навколо хіба смерть? Чи справді бачимо перед собою Мироносиць, а чи може вбачаємо лише юд, пилатів та фарисеїв? І чи справді радість Пасхи Христової може перевищити смуток, біль і горе, що походять від війни та насильства? Виглядає, що навіть якщо ми й радіємо Пасхою, то наша радість змішана зі смутком, так як миро Мироносиць було змішане з сльозами.

Ми не можемо сьогодні досвідчити наше особисте воскресіння у Христі, адже щоб досвідчити воскресіння, потрібно спочатку перейти смерть. Ми не можемо сьогодні побачити воскреслими тих, що померли, адже для цього видіння потрібно жити у вічності або ж сподобитися небесного об’явлення. Ми не можемо сьогодні заперечувати смуток і сльози, адже живемо у світі, в якому, за словом Спасителя, зазнаємо страждань. Так, зазнаємо страждань, і то несподівано великих, що найшли на наш народ через війну з усіма її жорстокостями. Однак у цих стражданнях Господь велить нам бадьоритися, адже Він переміг світ (пор. Йо 16, 33). Ми справді можемо радіти Пасхою Христовою і власною. Не тому, що тілесними очима бачили воскреслого Господа, не тому, що з власного досвіду знаємо перехід від смерті до життя, і не тому, що своїми очима бачимо інших людей воскреслими з мертвих, а тому, що живемо вірою. Вірою у Померлого і Воскреслого ради нас. «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих» (Євр 11, 1). Вірою святкуємо Пасху Господню, вірою очікуємо власної пасхи, вірою сподіваємося пасхи-переходу нашого народу від смерті до життя, від війни до справедливого і переможного миру. Вірою радіємо, навіть тоді, коли очі проливають сльози, вірою бадьоримося у Христі, Який подолав смерть, навіть тоді, коли навколо вершиться розп’яття. Вірою святкуємо наше остаточне спасіння від рабства диявола.

З вірою нероздільно пов’язана вірність. Чи вірили Мироносиці у воскресіння Христа, коли зі сльозами йшли до гробу в неділю вранці? Напевно ні, бо навіщо б тоді було нести миро? Але вони точно зберігали вірність Христові. Були Йому вірними до кінця. Несли миро Померлому, від Якого вже нічого не сподівалися. Вірність Мироносиць зробила їх провісницями віри. Тож і ми, якщо бракує нам віри, почнімо з вірності. Вірності найперше Богові, але також собі, ближнім, своєму народові. Через вірність сподобимося віри.

Вірність сьогодні бачимо у відважній поставі наших воїнів, захисників, добровольців, капеланів. Вірність подивляємо в тих людях, які, не корячись ворогові, невимовно страждають. Споглядаємо вірність українських державотворців, захоплюємося вірністю лікарів та всіх тих, хто рятує поранених, допомагає втікаючим, милосердиться над потребуючими. Вірність вбачаємо у тих, хто постом і молитвою, словом і поставою наближає перемогу добра і воскресіння над злом та смертю.

Нехай пресвітла Пасха Христова буде для всіх нас джерелом тихої, але правдивої радості, впевненістю в остаточній перемозі над лукавством та злом. Нехай Христове Воскресіння принесе мир, вищий понад всяке розуміння (пор. Флп 4, 7). А Господь, що знає болі та страждання людські, нехай огорне нас, щоб ми могли у вірі відчути тепло Його зранених долонь і мир Його серця, щоб ми могли у дусі почути Його предивний голос, який звіщає перемогу над смертю.

Благословення Господнє на вас, зодягнених у силу та воскресіння Христа!

† Іван Кулик,
єпарх Кам’янець-Подільський

Дано у місті Хмельницькому
при катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці,
у Святу і Велику Середу,
20 квітня 2022 року