#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Прийдіть до Мене

18 липня 2026

Наше християнське життя — це постійний рух назустріч нашому Богові і Творцеві. І цей рух потребує зусиль. На цьому наголошує владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії.

#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Прийдіть до Мене

«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе, й тягар мій легкий» (Мт. 11, 28–30).

Історія спасіння — це мандрівка людини і людства назустріч Богові, повернення до Дому Отця, Який є Джерелом і остаточною Ціллю людської долі та людського життя. До цього Дому провадила довга дорога, що простягалася через століття й тисячоліття Старого Завіту, де Божий Закон і пророки були тими «провідниками», які мали привести віруючу людину до життєдайної зустрічі з Творцем.

І ось настала повнота часів. Бог Сам прийшов назустріч людині у Своєму Єдинородному Синові: «Слово стало тілом і оселилося між нами» (Йо. 1, 14). Дім Небесного Отця немовби перемістився на землю і став місцем остаточної зустрічі людини з Богом. Цим Домом є Сам Син Божий — живий Храм (пор. Йо. 2, 19–22), у якому Бог приймає Своїх улюблених дітей, Джерело життєдайної води, яка втамовує найглибшу спрагу й тугу людського серця: тугу за миром, радістю, спокоєм і безпекою. Тому Ісус і каже про Себе: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є!» (Йо. 7, 37).

І в нинішньому Євангелії Ісус виразно вказує на те, що саме в Ньому знайшли своє довершення Закон і пророки, що тепер людина в єдності з Ним осягає мету своєї життєвої мандрівки і остаточну ціль свого життя. Тому й закликає: «Прийдіть до МЕНЕ… Візьміть МОЄ ярмо на себе… Навчіться від МЕНЕ…». Жоден пророк, навіть Мойсей, не наважувався говорити про себе подібним чином, бо всі вони були лише провідниками до мети. А тут говорить Сущий, Бог, Який став людиною, щоб через Нього людина мала участь у Божому житті.

Втім, на превеликий жаль, часто ми спостерігаємо дивну картину: люди, які переступили поріг Дому Отця через святе Хрещення, поводяться так, наче в цьому Домі й надалі панує порожнеча. Вони сповнені розчарування і смутку, легко піддаються знеохоченню та втомі, самі не мають радості й нездатні дарувати радість і надію своїм ближнім.

Тому заклик нашого Спасителя залишається актуальним для кожного з нас: наблизитися до Нього, взяти на себе Його ярмо — не ярмо численних приписів, а ярмо любові, яке справді є легким, бо є життєдайним; навчитися від Нього перебувати в любові та жити любов’ю. Тоді відчуємо справжню полегшу в наших душах, тоді й самі станемо для інших знаками присутності між нами і в нас Живого Бога.

Ось приходжу до Тебе, мій Боже і Спасителю! Вгамуй спрагу мого серця, заспокой тугу моєї втомленої та виснаженої життєвою дорогою душі й наповни мене Своєю любов’ю, миром, надією та радістю. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії