«Серце, повне віри і любові — ось наш найбільший скарб», — владика Богдан Дзюрах на парафії у Мелроуз Парку

5 червня 2019

Владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, 2 червня 2019 року відвідав українську парафію Благовіщення Пресвятої Богородиці у м. Мелроуз Парк (штат Пенсильванія, США), де мав нагоду спільно помолитися недільну Божественну Літургію.

«Серце, повне віри і любові — ось наш найбільший скарб», — владика Богдан Дзюрах на парафії у Мелроуз Парку

Перед початком Служби Божої парафіяни храму разом із своїм парохом о. Ігорем Блощинським вийшли назустріч владиці Богданові та запросили його очолити недільне богослужіння.

Свою літургійну гомілію на Неділю Святих Отців І Вселенського Собору, яка відзначалася у цей день, Секретар Синоду розпочав із пояснення значення цієї історичної події. «Сьогоднішня неділя пригадує нам, яким великим скарбом є свята віра, адже вона нам запевняє не тільки Боже благословення у цьому дочасному житті, але й є запорукою блаженного вічного життя: „Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений“ — казав Господь Ісус апостолам перед своїм Вознесінням на Оливній горі. Невипадково у перші віки перед хрещенням відбувався такий діалог між священиком і тим, хто бажав охреститися: „Чого просиш від Церкви?“ — „Хрещення.“ — „А що дає тобі хрещення?“ — „Віру“. — „А що дає тобі віра?“ — „Вічне життя“», — зазначив проповідник.

Божественна Літургія — святкування нашої віри

Відтак промовець підкреслив, що кожна Божественна Літургія є святкуванням нашої віри, адже саме цей зміст є закладеним у її текстах: «Можемо сказати, що кожного разу, коли християнська спільнота збирається на молитву, а особливо на Св. Літургію, вона святкує свято своєї віри. Ми на початку Літургії молимося за цей святий храм і за тих, хто „з вірою, благоговінням і страхом Божим входять донього“. Відтак спільною молитвою, слуханням Слова Божого, прийманням Євхаристії відновлюємо, укріпляємо і поглиблюємо нашу віру. А наприкінці Літургії ми стверджуємо з вдячністю, що „бачили світло істинне, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну“».

Дякуємо нашим попередникам у вірі

Проте, наша віра є даром Божим, який був переданий для нас різними особами і, за словами владики Богдана, ми не можемо невдячно про них забувати, особливо про тих, хто жертвою свого життя захищав цей дар Божий — віру. «Сьогодні, під час цієї Божественної Літургії, ми хочемо в першу чергу дякувати Богові за дар святої віри. Хочемо рівно ж з вдячністю згадати усіх тих, хто зберіг і передав нам цей безцінний Божий дар святої віри, — наших батьків, хресних, попередні покоління вірних нашої Церкви і народу, які, незважаючи на жахливі переслідування на матірних землях, не дали ворогові вирвати з їхніх сердець дару святої віри. Пригадую розповідь про одну жінку зі Східної України, котра сказала більшовикам, які винесли з її хати і спалили усю релігійну літературу і атрибутику, такі слова: „Є щось, що ви ще не забрали і не зможете ніколи відібрати в мене: це моя віра. Вона — у мене в серці, а до нього ви доступу не маєте…“».

«Серце, повне віри і любові — ось наш найбільший скарб», — владика Богдан Дзюрах

Такими ж велетами своєї віри стали емігранти з України, які завжди дбали про плекання власної культури та власного обряду задля прослави Бога. За словами владики, вони також заслуговують на нашу молитовну вдячність: «Але так само і на поселеннях, в непростих обставинах еміграції, в яких перебувало не одне покоління українців, вони з роду в рід зберігали віру і передавали її своїм нащадкам як найцінніший скарб і найбільших спадок. Приблизно місяць тому в Чернівцях, на Буковині, в межах заходу „Благодійна Буковина“ нагороджували людей і організації, які в особливий спосіб відзначаються благодійністю для потребуючих і страждаючих від війни в Україні. Серед нагороджених був Фонд парафії св. Йоана Христителя з Нью-Арку, з Вашої архиєпархії. Цей Фонд заснувала і провадить п. Ксеня Гапій, котра на церемонії вручення сказала такі слова: „Наші батьки були змушені покинути Україну в період ІІ Світової війни і все лишили. Єдине, що вони взяли зі собою — це серце і любов до України. І це серце і любов до України вони передали нам, своїм дітям і внукам…“. Серце, повне віри і любові — ось наш найбільший скарб, який ми маємо від Бога і від наших батьків і прадідів».

Наша черга передавати віру

«Тепер — наша черга передавати віру, ділитися із нею з нашими дітьми, внуками, але також і з іншими особами, яким ми зустрічаємо в нашому щоденному житті. І я від всього серця бажаю, щоб ми не стали тим поколінням, на якому обірветься ланцюг передавання віри, на якому висохне потік Божої благодаті, що має плисти в наших серцях, в наших родинах і спільнотах. Навпаки — ділімося ним щедро з усіма, кого зустрічаємо і з ким спілкуємося. Перебуваючи тут на цій землі, яка вже стала рідною для багатьох із вас, ми повинні не лише спричинятися до збільшення її матеріального потенціалу чи інтелектуальних і культурних надбань. Ми покликані збагатити цей край рівно ж найбільшим скарбом, який принесли сюди і передали нам попередні покоління: скарбом святої віри», — закликав владика Богдан Дзюрах усіх присутніх до місійності та відкритості.

Історичний момент інтронізації нового митрополита у США

Наприкінці своєї науки, проповідник пригадав про історичний момент розвитку Української Греко-Католицької Церкви у США — інтронізацію нового митрополита і архиєпископа Філадельфійського Бориса Ґудзяка. «А друга нагода, яка об’єднує нас усіх у ці дні в радості і молитві, — пов’язана з інтронізацією вашого нового пастиря, митрополита, очільника нашої Церкви в цій країні владики Бориса Ґудзяка. В той час як ви, мабуть, радієте з усією Церквою з цього призначення, припускаю, що принаймні одна єпархія — св. Володимира в Парижі, трохи засмучена. Втім, вона поділилася з вами своїм даром в надії, що і ви будете молитися за них як діти однієї Церкви. Ми, подібно як Ісус Христос на Тайній вечері молився за Петра, молимося сьогодні, щоб не маліла віра митрополита Бориса, але щоб він, покріплений Божою благодаттю і нашою молитвою, „довголітньо і правильно навчав слово Божественної істини“», — завершив свою проповідь владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

Спілкування із парафіяльною спільнотою

Після Божественної Літургії відбулося безпосереднє спілкування владики Богдана з парафіянами за кавою. Вони розповідали про історії їхніх родин, які прибули до США у різні періоди ХХ-го століття, а також особливо цікавилися сучасною суспільно-політичною ситуацією в Україні. «Мене вразили спогади однієї з парафіянок, котра, згадуючи свого батька, розповіла, що той завжди казав, що ми, українці, за волею Божого Провидіння прибули сюди, до Америки, невипадково, але маємо певне завдання, певну місію до здійснення», — поділився своїми враженнями єпископ. Окрім цього, владика зазначив, що «заохочував наших парафіян до більш свідомої відкритості, зокрема, до місцевого населення, щоб з ним ділитися скарбами нашої віри і нашого обряду, який вони з покоління в покоління вірно зберігають на теренах Нового континенту». Варто також відзначити, що наші громади часто творять не лише вихідці з українських земель, але особи американського походження, які долучилися до нашої Церкви через мішані подружжя або ж через зацікавлення духовністю Християнського Сходу.

Фото: Стефан Фартушак
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ