Різдвяне послання ієрархів УГКЦ у Сполучених Штатах Америки

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

єпископів Української Католицької Церкви у Сполучених Штатах Америки

«...і вмить пристала до ангела велика сила небесного війська,

що хвалила Бога й промовляла:

Слава во вишніх Богу й на землі мир

людям його вподобання» (Лк. 2, 13–14)

Це була радісна звістка ангелів про найважливішу подію в історії людства, яка відбулася до цього часу: народження Месії, Сина Божого, в стаєнці у Вифлеємі.

Цей прихід Бога у світ людей був чимось абсолютно несподіваним; це застало всіх зненацька. Насправді ми можемо сказати, що, посилаючи свого Сина до нас, Бог змінив нормальний хід подій у житті багатьох людей. У євангельській розповіді ми це чітко бачимо у тих, хто найтісніше пов’язаний із Різдвом Христовим.

Марія та Йосиф були типовим молодим подружжям того часу — зарученими, та очікували офіційного шлюбу, який мав відбутися у майбутньому, поки ангел Господній не з’явився їм обом та не змінив їхніх планів.

Пастухи розташувалися на довгу і спокійну ніч, пасучи своїх овець, аж раптом з’явилися на небі ангели і наказали їм поспіхом шукати бідну стаєнку.

Волхви були шанованими та визначними вченими у далекій Персії, аж поки таємнича зірка не змусила їх здійснити довгу і важку подорож до Палестини.

Ірод також задоволено сидів на своєму престолі в Єрусалимі до того часу, коли волхви принесли йому дивовижну звістку про народження того, хто претендує на його трон, і це схвилювало його до глибини душі. Дійсно, звістка про народження Ісуса не тільки змінила життя цих людей, але й повністю перевернула їх.

Однак, для нас найважливіше — це спостерігати, як Боже втручання змінило цих людей на краще чи на гірше.

Ми бачимо, що Марія та Йосиф не впадали у гнів чи зневіру через скрутне становище, в якому вони опинились. Вони, натомість, слухняно прийняли звістку, яку Архангел Гавриїл приніс їм, як волю Божу. «Нехай станеться за твоїм словом», — сказала Марія Гавриїлу, тоді як Йосиф «виконав те, що наказав йому ангел Господній».

Пастухи отримали нагороду за безсонну ніч, удостоївшись честі першими поклонитися воплоченому Божому Сину. Волхви отримали привілей бути першими, хто приніс подарунки новонародженому Цареві. Тільки цар Ірод не сприйняв втручання Бога у його життя як благословення, натомість розпочав жорстоке переслідування та кровопролиття невинних немовлят Вифлеєму.

Дорогі улюблені у Христі! Кожне наше життя сповнене перебоїв, незручностей та несподіваних втручань. Хоч вони приходять несподівано, проте це не випадкові, безглузді події. Насправді, ці перебої Бог ставить на нашому шляху з певної причини. Подібно як Ірод, ми не завжди реагуємо, як слід, коли виникають ці труднощі. Отже, Бог використовує їх з метою навчити нас терпеливості, змінити нас на краще та уподібнити до Христа. Невеликі розчарування та маленькі труднощі у нашому житті насправді надають нам можливість навчитися як покладатися на Бога, слухатися Його і прийняти Його волю для нас.

Сучасний релігійний письменник написав так: «Ми з вами не живемо серед великих драматичних моментів. Ми не переходимо від одного великого рішення до іншого. Натомість, ми всі живемо в нескінченній серії маленьких щоденних моментів, які формують наше життя. І боротьба, яка виникає серед цих маленьких моментів, коли справи не йдуть згідно наших бажань, коли наші плани провалюються і наше життя руйнується, виявляє характер нашого серця».

Можливо, ми можемо розглядати пандемію, яка поширюється по всьому світу в даний час, як одне з цих несподіваних і небажаних вторгнень у наше життя. Це, безумовно, драматично вплинуло на наше святкування Різдва Господнього.

У зв’язку з цим наша можливість подорожувати та відвідувати друзів та родину з радістю Різдва стала значно обмежена. Скасовано концерти Різдвяних коляд та різдвяні вистави. Більше того, наші зібрання у парафіяльних церквах, щоб поклонитися Христу в Його Різдві на богослужіннях, також обмежуються. Можливо, ми самі захворіли на вірус або втратили від нього друзів чи родичів, і через це ми стали озлобленими, сумними та пригніченими. І питаймося: «Коли ж це нарешті закінчиться?»

Дорогі брати та сестри! Замість того, щоб впадати у відчай, постановімо собі дивитись на цей період нашого життя очима віри та, як дану Богом, можливість рости в благодаті, у духовному мирі та у любові один до одного. У цей час, коли більшість із нас перебуває у власних домівках, присвятімо більше часу особистій та спільній родинній молитві, духовному читанню та роздумам над чудесним воплоченням Христа та над Його приходом до нас як маленьке безпомічне немовлятко. Будьмо справжніми ближніми та простягнімо руку допомоги і серце тим, хто у нашій спільноті духовно та фізично страждає у ці важкі дні. Пам’ятаймо, що з народженням Христа перемагаються усі страхи та сумніви, зникає усіляка темрява, залишаючи лише світло, тепло та любов Новонародженого Емануїла — З нами Бог!

Благословення новонародженого Христа нехай буде з усіма вами!

Христос Рождається! Славімо Його!

† Павло Хомницький, ЧСВВ (автор),
єпископ Стемфордської єпархії

† Богдан Данило,
єпископ Пармської єпархії святого Йосафата

† Венедикт Алексійчук,
єпископ Чиказької єпархії святого Миколая

† Андрій Рабій,