СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Прийняти хрест означає прийняти те, що ніщо у житті не буває випадковим», — владика Тарас Сеньків у Хрестопоклінну неділю
«Ісус є життям. Він нікого не змушує увійти до нього. Лише той, хто хоче, може його прийняти, отримати та досягти. Добрий Бог дарував нам нове життя у Христі, відкрив його для нас у воскресінні, нам тільки потрібно приймати його як Божу волю, а не свою». Про це — у проповіді владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошеній у третю неділю Великого посту — Хрестопоклінну, 19 березня 2023 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Слова Ісуса про погублене і врятоване життя можуть викликати у нас тривогу, якщо ми зосереджуємось лише на терпіннях та втратах. Але Господь хоче відкрити нам очі, щоб ми глибше побачили його план спасіння. Ісус не помер лише для того, щоб ми втратити своє старе життя. Він помер, щоб ми могли отримати воскресіння та нове життя! Тому ми можемо дивитися на хрест із благоговінням, подивом та очікуванням великих дібр, які Бог нам обіцяв. Оскільки Ісус помер на хресті, ми можемо у світлі пізнання сенсу його жертви очистити свої серця та оновити своє мислення. Ісус запрошує нас до нового життя, не колись у небі, але тут і зараз. Інакше ми просто змарнуємо себе, віддаючись гріховним бажанням та погонею за речами цього світу. Тоді точно ризикуємо втратити скарб Божого життя, який він приготував для нас.
Звільнення від оков гріха через зречення себе
Коли ми «зрікаємося» самих себе і орієнтуємо своє життя на Ісуса, то отримуємо нове і краще буття. Ісус не просить нас відмовитися від будь-якої радості — суть не в цьому. Він хоче, щоб ми противилися гріховним спонукам, які намагаються контролювати наше життя. Навіть більше, щоб ми навернули свої серця до Бога, щоб Святий Дух міг зміцнити у нас нове життя, яке ми отримали під час хрещення. Самодостатність, непрощення, формалізм, споживацтво, перфекціонізм, егоїзм — це окови залежності, які призводять до нашої буттєвої катастрофи.
Ісус прийшов нас від них звільнити. Так, наша свобода у Христі здобувається зреченням набутого фіктивного особистого комфорту. Це проживаємо як втрату і називаємо хрестом, бо мусимо вийти за межі у якійсь мірі контрольованого нами стилю життя. Але що втрачаємо? Рабство гріха. А що отримаємо? Чисте сумління, свобода від грішних залежностей, щирі стосунки з Богом та знову відкриття того, ким ми є в Божих очах. Ісус прагне щоб ми перестали думати, ніби власними силами можемо досягти перемоги над тим, що нас спокушує. Він хоче щоб ми прибили нашу самодостатність до хреста та отримати силу його Духа, який є джерелом нашого зцілення і визволення до повноти нового життя.
Стати обличчям до хреста — прийняти власне життя
Юдеї говорили про виконання Мойсеевого закону як про ярмо. Чи прийняття хреста є лише християнською альтернативою єврейському ярму? Хрест — це не тільки сполучний знак складних життєвих ситуацій. Він обіймає ширшу сферу, яку ми могли б назвати вартістю життя. Життя важке, та водночас просте і прекрасне, але нам потрібна сміливість, щоб прийняти всю його реальність. Для багатьох воно є заплутаним минулим і темним майбутнім. Це актуально сьогодні, коли ми живемо в культурі смерті, котра сприймає життя лише як непотрібний тягар — зрештою, ніхто не запитував, чи хочемо ми народитися на землі.
Прийняти хрест означає прийняти те, що ніщо у житті не буває випадковим. Все має свій сенс і принесе свої плоди. Не вірити цьому є прямою дорогою до озлобленості, цинізму, ілюзій. Але тільки правда зробить нас вільними.
У заклику Ісуса взяти свій хрест йдеться не стільки про сам факт хреста, якого неможливо уникнути, скільки про те, щоб стати обличчям до хреста. Це означає не вдавати, ніби його немає, не тікати від цього, а сприймати це як факт, навчитися жити з цим і, більш того, отримати від цього максимум користі для свого життя.
Прийняти насамперед Божу волю щодо нашого життя
Про Ісуса і його хрест написано: «Від того, що він страждав, він навчився послуху». Він навчився прислухатися до пульсу життя, пульсу свого серця, через яке Бог промовляв до нього, і через його труднощі він зрозумів труднощі інших.
Якщо глибше замислитися над тим, що сьогодні нам говорить Ісус, то це дуже вимогливо. Але він говорить це не лише своїм учням, але і натовпу, тобто всім, кожному. Досі люди слухали Ісуса, бачили чудеса, зцілення. Його слова лікували, звільняли, радували, полегшували душу і серце. І багато хто йшов за ним, та навіть щиро хотів продовжити свій шлях з ним і далі. Однак Ісус ставить головну умову — «зректися себе самого», тобто свого «я хочу», власних уявлень про своє життя. І прийняти його волю. Хто цього не зробить, буде постійно боротися з Ісусом і його волею. Це породить збентеження, смуток, біль, відчуття, що Ісус проти нього. Якщо ми обираємо Ісуса, він завжди сприймає це серйозно і починає виконувати свій план у нашому житті, який може суперечити нашому. І віра буде для нас не тільки радістю, але і болем, стражданням та постійною боротьбою. Тому Ісус продовжує і говорить щось неймовірне, незрозуміле людській логіці: «А хто погубить свою душу мене ради та Євангелія, той її спасе». Ці слова є ключем до розуміння того, що нас стривожило. Людина хоче жити, бо любить життя і бажає прожити його на повну. Ісус знає це бажання, бо сам Бог вклав його у наше серце, і тому каже, що прийшов, щоб дати його нам у повній мірі.
Тому можливо, що моменти, яких ми хочемо уникнути у житті, є найбільшими моментами радості. Навіть, якщо мріями переступимо межі реальності і уявимо для себе ідеальне життя, то як би ми почувалися, якби взнали, що так буде вічно і нічого не стане краще? Задовольнилися би таким вічним життям? Навряд чи.
Ми всі створені для іншого життя
Ми всі створені для іншого життя. Зараз ми живемо життям, у якому все хороше колись закінчується. Це стверджує досвід. Але це не може бути його остаточною правдою. Все хороше не закінчується, навпаки, воно ще має початися. Ісус є життям. Він нікого не змушує увійти до нього. Лише той, хто хоче, може його прийняти, отримати та досягти. Добрий Бог дарував нам нове життя у Христі, відкрив його для нас у воскресінні, нам тільки потрібно приймати його як Божу волю, а не свою. Приймати завжди, навіть у важкі для нас часи. Амінь.
єпарх Стрийський
