«Прощення ближнім — це дар і процес, у який ми впускаємо Бога», — владика Миколай Бичок у четвертій частині проєкту «5 кроків до Різдва»

26 грудня 2020

Владика Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський, у започаткованому медіапроєкті «5 кроків до Різдва» продовжує ділитися власними передріздвяними роздумами для більш ефективного приготування до події приходу Господа і Бога нашого Ісуса Христа у цей світ. Цього разу єпископ застановляється над темою прощення у нашому духовному та повсякденному житті.

«Прощення ближнім — це дар і процес, у який ми впускаємо Бога», — владика Миколай Бичок у четвертій частині проєкту «5 кроків до Різдва»

Сьогодні ми робимо четвертий крок до Різдва Христового, який називається «Прощення».

Християнський письменник Джон МакАртур говорить про прощення так: «Якщо ви нездатні прощати, ви нездатні і любити; якщо вам не властиво прощати іншим, можливо, ви і не є християнином». Саме прощення є немовби лакмусовим папірцем, який може показати рівень нашого духовного життя.

Тема прощення є дуже великою для роздумів, адже кожного дня ми зустрічаємося із моментами, у яких ми потребуємо прощення. Але також і від нас хтось потребує прощення.

Питання прощення хвилювало теж і апостолів, тому апостол Петро запитує Христа: «Господи, коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити?» (Мт. 18, 21). Ісус дає відповідь на його запитання: «Сімдесят раз по сім». Відтак Господь розповідає їм притчу про пана, який прощає борг своєму слузі у розмірі десять тисяч талантів. А також розповідає про непрощення слуги супроти свого приятеля, який був винен йому сто динаріїв. Як часто у нашому житті бувають такі моменти, що нам важко простити, у першу чергу не тільки комусь, але часто і самим собі? Тому Ісус, розповідаючи цю притчу, хоче нам вказати на образ правдивого прощення. Ми маємо прощати завжди і з цілого серця, оскільки нам дуже багато прощено.

Кожного разу коли ми стаємо на коліна перед Богом у Святому Таїнстві Сповіді промовляємо: «Господи, пробач». І чуємо у відповідь: «Прощаються тобі гріхи твої! Йди в мирі!» Інколи наша проблема полягає у тому, що ми докінця не розуміємо, яким великим є наш борг перед Богом. Ми не віримо, що завинили перед Богом цілим своїм життям. Якщо ми зрозуміємо Боже прощення нашого боргу та навчимося приймати Його милосердя щодо нас, тоді ми зрозуміємо, чому маємо прощати іншим.

Потрібно розуміти просту істину, що прощення ближнім — це дар, це процес, у який ми впускаємо Бога. Ми всі потребуємо зцілення наших ран, тому дозвольмо Господеві розпочати цей процес. Прощення має велику силу; саме через цей акт ми проявляємо свою любов до Бога та до ближнього, але й також звільняємо себе від «тяжкого тягаря», який носимо інколи довший час.

Пройдімо цей шлях прощення не самі, а у парі з Ісусом. Дозвольмо Йому діяти у нашому житті.