СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроща українців Західної Європи до Люрду завершилася Божественною недільною Літургію
«Це паломництво було дорогою до нас самих, нагодою зрозуміти себе, обставини свого життя, нагодою стати іншими і не побоятись у молитві довірити Пресвятій Богородиці запитання, які часто турбують, і відповіді на які ми хочемо отримати», — зазначив після Літургії Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Степан Сус у слові до прочан.
Проща українців Західної Європи до відпустового міста Люрд (Франція) розпочалася 15 жовтня 2021 року. Упродовж трьох днів прочани мали нагоду помолитися, роздумати над своїм життям та збагатитися новими знаннями. У межах прощі та святкування Року родини «Amoris laetitiae» в Католицький Церкві для всіх прочан у Люрді було виголошено дві доповіді «Турбота Церкви про родину» голови Комісії родини і мирян УГКЦ Юрія Підлісного та «Родина у Божому задумі» референта Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Віталія Храбатина.
Турбота Церкви про родину
«Свідчити подружнє життя можна дуже ефективно, просто люблячи свого чоловіка/свою дружину. І це буде турботою Церкви про шлюб». Про це заявив Голова Комісії родини і мирян УГКЦ Юрій Підлісний під час конференції у французькому Люрді.
«Вся діяльність Ісуса Христа пов’язана з родиною. Відкриваючи перші слова Євангелія, ми читаємо про родину Ісуса, і в Його останніх словах на хресті ми чуємо турботу про свою родину, про свою Маму. Він доручає опіку над нею, пропонує їй нову родину — свого улюбленого учня Івана. Розуміючи, наскільки важливою є родина, наша Церква шукає, як можна їй допомогти», — зазначив Юрій Підлісний.
Він зауважив, що Українська Греко-Католицька Церква здійснює багато заходів задля підтримки родини, починаючи від приготування до шлюбу і закінчуючи супроводом сімей, реколекціями та паломництвами.
Голова Комісії родини і мирян УГКЦ підкреслив, що один з найбільших викликів сьогодні — насильство у родинах. На думку доповідача, це стається, коли людина перестає бачити в іншій людині «велике чудо».
Говорячи про те, якими мають бути стосунки у шлюбі, він навів слова апостола Павла: «Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки… Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву». «Якщо були б такі стосунки — чи можливо було б насильство в родині? — наголосив промовець. — Ми з вами є Церквою, кожна наша родина є Церквою. Свідчити подружнє життя можна дуже ефективно, просто люблячи свого чоловіка, свою жінку — і це буде турботою Церкви про шлюб».
Родина у Божому задумі
«Історія кожної родини подібна до описаної історії вибраного народу — знає насилля, гріх, спокусу, втому, розчарування, егоїзм, але також знає самовідданість, великодушність, терпеливість, надію, очікування, прощення, навернення, взаємодопомогу, радість через успіхи один одного». Про це заявив референт Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Віталій Храбатин під час конференції у французькому Люрді.
«Колись тут, у Люрді, на звинувачення св. Бернадетти у тому, що хоче усіх навернути до віри в Об’явлення Марії, від неї почули просту відповідь: „Суть в тому, що, прийшовши сюди, зупиняєшся, щоб призадуматись“. Говорити про родину також означає зупинитись і призадуматись. Зазвичай ми живемо родиною, її проблемами, її радостями. Але у постійному русі не зупиняємось для того, щоб думати: „Чим є родина?“. Тим паче, не встигаємо замислитись: „Чим є родина для Бога і як Він її бачить?“, — зазначив о. Віталій.
Він відзначив, що хоче запросити присутніх читати Святе Письмо, щоб приглянутись, по-перше, як Бог любить свій Народ і турбується про Нього, «і як часто намагається, немов бігти за ним, щоб переконати його в любові — це називається навернення. Навернути до Його любові, а не змушувати Його любити». «По-друге, приглянутись, як родини переживають віру в Бога і як вона допомагає долати труднощі і розділяти радощі, які перемінюються у величні подячні пісні, — додав референт ПМВ. — І врешті, побачити, як Господь радіє і вболіває родиною, а головне будує Свою Церкву як одну велику родину Божих Дітей. Щоб зрозуміти родину у цьому потрійному вимірі, слід збагнути, пережити, осмислити МИЛІСТЬ, яку досвідчуємо, щоб у зрілості вона стала дієвим МИЛОСЕРДЯМ. Історія кожної родини подібна до описаної історії вибраного народу — знає насилля, гріх, спокусу, втому, розчарування, егоїзм, але також знає самовідданість, великодушність, терпеливість, надію, очікування, прощення, навернення, взаємодопомогу, радість через успіхи один одного. Ця історія родини — це і є історія МИЛОСТІ і МИЛОСЕРДЯ, або історія, у якій Господь чинить нас відповідальними за того, хто поруч нас в одному домі».
Завершення прощі до Люрду
Проща українців Західної Європи до Люрду завершилася Божественною недільною Літургію.
«Це паломництво було дорогою до нас самих, нагодою зрозуміти себе, обставини свого життя, нагодою стати іншими і не побоятись у молитві довірити Пресвятій Богородиці запитання, які часто турбують, і відповіді на які ми хочемо отримати», — зазначив після Літургії Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Степан Сус у слові до прочан.
Він також наголосив, що паломництво не завершується після відвідин Люрду, а продовжується у щоденному житті. «Якщо ми проповідь не втілюємо в життя, вона залишається лише проповіддю у стінах храму. Так само паломництво — якщо воно не продовжується від цього святого місця у нашому житті, усіх обставинах і викликах, які нас чекатимуть, то воно не буде нагодою пережити щось особливе. Тож бажаю всім нам, щоби ця проща не завершувалася сьогодні, а тільки починалася нашею прощею у життя», — закликав паломників єпископ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Персони
Владика Степан СусЄпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, титулярний єпископ Зігріса, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
